Мне уже три министра рассказали, что Арсений Яценюк блокирует их инициативы и вообще является препятствием на пути изменений. Арсению Яценюку досталось тяжелое наследство и он неплохо с ним справился, но когда о о его роли в торможении реформ говорят сразу три человека – это проблема, тревожный звонок.
И еще: может ли человек, который метит на следующего президента, делать необходимые для Украины болезненные изменения? Не уверен. В первом случае нужно всем нравиться, во втором – делать неприятные вещи и терять рейтинг.
Вот что думает по этому поводу экс-министр экономики Павел Шеремета, пишет в Фейсбуке Виталий Сыч
Другий гол у ворота реформ забивається зараз, коли майбутніх міністрів шукають і призначатимуть в ІСНУЮЧУ структуру уряду. Чи потрібні галузеві міністерства? Якщо так, які? Енергетики і вугільної промисловості? А чому не цифрової економіки і суспільства, як в Євросоюзі і багатьох інших країнах? Пріоритети де-факто і далі визначатиме існуюча структура, яка вже багато десятиліть доводить свою повну неспроможність. Плюс структурний конфлікт між Адміністрацією Президента і Секретаріатом Кабміну. 0:2
Третій гол – це збереження нинішніх управлінських процесів. Апарат, який не має чітко визначених пріоритетів і кількісних цілей, виробляє папір. Багато в чому – безглуздий. У великих кількостях. Нові реформатори побачать це вже в перший тиждень. Багато з них у цьому потоці потоне. В цьому – ціль нинішньої системи. Апарат буде робити все, щоб електронної системи документообігу, до якої звикли реформатори на своїх нинішніх робочих місях, не було. Тому що апарат електронну систему не розуміє і не контролює. А паперову – розуміє досконало і контролює повністю. Він її створив. Тому у 2014 році у нас немає ні електронної системи документообігу, ні 3G. За зовнішню комунікацію і спілкування з суспільством міністрів будуть бити, бо вони, на досвідчену думку системи, “не підписують документів і не проводять нарад”. 0:3
Куди піде четвертий гол, буде зрозуміло, коли побачимо, чи справді в уряд призначені сильні міжнародні реформатори, і чи справді є вони командою.
Переламати гру, коли рахунок вже на самому початку (в кращому випадку) є 1:3 не на твою користь, вимагає сили і вміння Геракла. Поки що таких за 23 роки в українському уряді не було. Нинішня система з її структурами, процесами і людьми є сильнішою.
Десь на початку своєї роботи на посаді міністра я розповідав директору одного з департаментів (очевидно, якогось реального сектора, адже цифрова економіка це й досі – нереальний сектор у баченні колишнього Держплану) про наші пріоритети. Він дивився на мене, як я колись дивився на яскравих тропічних папуг у Парку птахів в Куала Лумпурі. В якийсь момент я не витримав і спитав: “Чому Ви так мене дивитесь?”. “Ви у мене чотирнадцятий,” з легкою посмішкою досвіченого мудреця відповів директор. Знаючи, що рахунок вже – 0:4, а ми – уряд “камікадзе”, я тоді сказав йому: “Готуйтесь. Скоро буде п’ятнадцятий”…
Що треба робити, щоб реформатори мали кращу можливість перемогти? Добре відомі речі. Спочатку визначити пріоритети, потім – структуру уряду, потім – місію і кількісні цілі нових міністерств і лише ПОТІМ – призначати у НОВУ структуру міністрів.
Першим рішенням уряду повинно бути звільнення, у тій чи іншій формі, всього державного апарату уряду і заборону документів у паперовій формі. “Половинчатые меры не работают”, – казав Каха Бендукідзе. Він дещо знав про реформи.
Процес повинен бути повторений у кожному міністерстві: визначення пріоритетів і цілей, визначення структури міністерства, цілей нових департаментів, призначення нових керівників департаментів. Такий процес повинен призвести до скорочення державного апарату в 4-5 разів, з відповідним підвищенням зарплати для нових державних службовців (за умов досягнення ними поставлених кількісних цілей).
Оперативним управлінням міністерством повинен займатись перший заступник або керівник апарату. У вестмінстерській моделі такою людиною є генеральний секретар міністерства, але не міністр, який, у свою чергу, повинен інтенсивно спілкуватись з суспільством для донесення цілей і змісту реформ і отримання від нього зворотного зв’язку.
Очевидно, що роль прем’єр міністра у реформах є ключовою. Він повинен ставити за ціль повністю ЗЛАМАТИ хребет нинішній системі, а не лише нагнути і осідлати її.
Відтак, ймовірність того, що це станеться у 2014 році – невелика. Однак, зважаючи на повне моральне і фінансове банкрутство нинішньої системи, такі зміни є більш ніж ймовірні у наступному році.
Потрібно готуватись.
