Наприкінці 80-х років минулого століття, коли духовність українців прорвала комуняцко-кагебешні заборони, до Зарваниці та багатьох інших духовних святинь потягнулись сотні тисяч віруючих.

У Вікіпедії розповідається, що у 1991 році з благословення архієрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк за участю семінаристів і парафі­ян відбудував капличку біля джерела з цілющою водою, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу.

Тоді відбувались 200-х тисячні прощі!

Різноманітні злодії при владі, побачивши, де найбільше збирається народ, почали “жертвувати” із награбованого.  І замість того, щоб віднадити тих зайд від церкви, “духовні горе-діячі” почали їх вшановувати, розміщувати їхні портрети в ликах святих у захристіях. Чимало тернополян досі памятають ці “мальовидла” з прониками і коломийчуками…

Потім на сцені “паслися” яценюки, кириленки, тимошенки, тягнибоки та інша “демократична” шобла.

За часів Януковича п’яний Хоптян передавав вітання від головного регіонала.

Василь Семенюк біг першим цілувати Фірташа та Азарова на відкритті теплиць у Синькові.

Ще б не передава, якщо новий глава УГКЦ Шевчук розвертав літака з Брюсселю, як тільки взанавав, що його кличе Льовочкін…

Святослав Шевчук, на жаль, далеко не Любомир Гузар, як і Василію Семенюку далеко до Михаїла Сабриги…

Щороку бізнесовці від церкви розповідають про сотню тисяч віруючих на прощі… На жаль, це далеко не так.

Українці ходять на прощу, але лише для себе, щоб помолитися Господу,  Діві Марії, але не слухати промивання мізків, лакейське “облизування народних депутатів”, дивитися виціловування з губернаторами та різними політичними падлюками, які обікравши народ, щось там жертвують церкві…