bogushdenys-2Незважаючи на те, що де-юре передвиборча кампанія виборів до місцевих органів влади, які мають відбутися 25 жовтня, іще не оголошена, де-факто вона вже стартувала. Головною ознакою цього процесу стала поява білбордів із логотипами та слоганами новостворених партій, а також агітаційні намети, які як гриби після дощу повиростали на вулицях і площах міст та в інших людних місцях. Заворушилися і більш солідні гравці українського політикуму — цей тиждень був багатий на показові акції та демонстративні заяви. Про те, яке відношення мають ці заяви у світлі майбутніх виборів і чого можна очікувати від самих виборів, ми запитали у відомого політтехнолога, директора агенції Bohush Communications Дениса Богуша.

«Шанс потрапити в місцеві органи влади мають БПП, «Самопоміч», «Батьківщина» та Опозиційний блок»

— Пане Денисе, останнім часом українське політичне життя значно активізувалося: партія Петра Порошенка «Солідарність» остаточно проковтнула «Удар» Кличка, Олег Ляшко заявив про вихід із парламентської коаліції, партія «Свобода» нагадала про своє існування, з’явившись під Верховною Радою із битами та димовими шашками. Усе це якось пов’язане з майбутніми виборами до місцевих рад?

— Звичайно, усе це — спроби в черговий раз привернути до себе увагу виборців і мобілізувати свій електорат.

— Наскільки принциповими є ці вибори, якщо вони провокують такі пристрасті ще до початку кампанії?

— З одного боку, вони не принципові — ні для країни, ні для суспільства. Додамо, що депутати зараз обираються не на повний термін, а, фактично, на два роки, оскільки було оголошено, що в 2017 році будуть нові вибори, уже за новою адміністративною системою.

Однак вони принципові з іншої точки зору: якщо таки буде запущено процес децентралізації, то ті, хто має більшість у місцевих органах влади, потенційно отримають вплив на утворення нових адміністративних одиниць і на виконкоми. А оскільки права місцевих громад збільшуються, то і цей вплив буде значнішим. Тому для нинішніх політичних сил ці вибори — як тренування, як нарощування своїх політичних м’язів.

— Які є шанси на цих виборах заявити про себе новим політичним силам, які вже зараз рясно засівають простір політичною рекламою — тим же партіям «Наш край», «Нові обличчя», «Рух за реформи»?

— Практично жодних. Для них це — марна трата грошей або заявка на перспективу. Річ у тім, що закон про місцеві вибори, ухвалений Верховною Радою, робить ці вибори ефективними лише для політичних сил, представлених у парламенті. Зовсім новим політичним силам, у принципі, нема куди йти, бо, за нинішньою системою, твій результат напряму прив’язаний до результату партії. Візьмiмо, для прикладу, кандидата від якоїсь молодої партії, якому, щоб пройти в місцеві органи влади, потрібно набрати 15 тисяч голосів. Він набирає 13 тисяч, а його конкурент від БПП — лише тисячу. Але проходить саме другий, оскільки нова партія не долає 5% бар’єру. І так буде по всій країні. Дещо несправедлива система, але маємо те, що маємо.

Те, що зараз такі пристрасті розгоряються, — це через те, що ніхто ще толком не зрозумів, що ця виборча кампанія дуже звужує можливості нерозкручених суб’єктів виборчого права. Передусім молодих партій і структур. За цим законом передвиборча кампанія триває лише 20 днів. Це найкоротша кампанія за всю історію виборів. Фактично шанс потрапити в місцеві органи влади мають БПП, «Самопоміч», «Батьківщина» та Опозиційний блок. Усі інші свою енергію можуть потратити на мерські вибори, де можна бути безпартійним і де твій результат не залежить від партії.

«Якщо ти маєш 2% рейтингу, то на що ти можеш претендувати?»

— А як же «Укроп», який так розкрутився на виборах у Чернігові? Невже Коломойський не втрутиться у боротьбу?

— «Укроп» має шанси пройти в Дніпропетровську, десь, може, пройдуть іще якісь регіональні проекти, десь пройде Ляшко, особливо після його демаршу з провладної коаліції.

— До речі, про Ляшка. Деякі експерти розцінили його перехід в опозицію до влади теж як передвиборчий хід, оскільки, як показує практика, позиція критики влади може йому принести більше дивідендів, ніж перспектива нести відповідальність за дії влади.

— Це, мабуть, єдине, що йому реально може допомогти. До цього він жодним чином не набирав 5% за всіма рейтингами, а цей демарш розв’язує йому руки. Враховуючи, що його електорат налаштований саме на хвилю критики влади і популізм, це справді може дати результат.

— Згадаймо й іншого «важковаговика» української політики. Днями Арсеній Яценюк заявив, що «Народний фронт» не братиме участі в місцевих виборах, мовляв, «це всього-на-всього ще одні місцеві вибори, і жоден додатковий голова сільради чи додаткові два-три депутати районної ради не вартують нічого в порівнянні з долею країни в цілому». Чи не лукавить, часом, Арсеній Петрович?

— Звичайно, лукавить. Якщо ти маєш 2% рейтингу, то на що ти можеш претендувати? Якби «Народний фронт» пішов на ці вибори, вони не зайшли б нікуди, і це було б іще одним серйозним ударом по іміджу. Їм простіше було взагалі відмовитися від виборів, ніж іти на цей ризик.

— А які перспективи в Опозиційного блоку?

— Непогані. Чому ж здійнялася буча навколо Донецька та Луганська, військових адміністрацій та виборів там? Останнім часом на півдні і на сході України відзначається зростання рейтингу Опозиційного блоку, і це дає їм можливість сподіватися чи не на половину місць в органах влади. А оскільки Опозиційний блок сприймається як проросійський, то фактично в регіонах, які хотіли захопити росіяни і зробити там Новоросію, знову буде проросійська більшість. Якщо це станеться, розкол у суспільстві буде тільки поглиблюватися.

«Це було зроблено для картинки, і навряд чи лідери «Свободи» не розуміли, хто в першу чергу нею скористається»

— Ви згадували про 18-й пункт перехідних положень проекту конституційної децентралізації про «особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», голосування за який 31 серпня спровокувало криваві сутички під Верховною Радою. Яка роль у цих подіях ВО «Свобода»? Це теж був передвиборчий піар?

— Тут дуже серйозне питання, пов’язане зі «Свободою». Вони однозначно не проходили 5% бар’єр і їхній вихід під Верховну Раду з битами був, можна сказати, жестом відчаю і спробою хоч якось виправити ситуацію і заявити про себе. Там було людей 30, які принесли з собою дубинки і явно готувалися до бійки. Найпарадоксальніше, що це були колишні депутати Верховної Ради, які мали можливість вільно заходити до парламенту і там спілкуватися з нинішніми депутатами.

Це все було зроблено для картинки, і навряд чи лідери «Свободи» не розуміли, хто в першу чергу нею скористається. Бо виходило так, що путінські ЗМІ розповідали, що в нас хунта, фашисти і все в нас погано, а в нас діти у вишиванках ішли в школу і всім було добре. Після вибуху гранати все стало на свої місця. З іншого боку, після вибуху увага суспільства переключилася із суті голосування за зміни до Конституції на те, що сталося під Верховною Радою. Це теж було вигідно і Росії, і нашій владі.

— Наскільки вибух під парламентом вплине на рейтинг «Свободи»? Бо зараз думки людей з приводу цього інциденту розділилися: одні звинувачують «Свободу», інші захищають, називаючи її жертвою провокації з метою дискредитації патріотичних сил і в усьому звинувачують Авакова.

— У публічному протистоянні Тягнибока та Авакова є один цікавий момент, на який мало хто звертає увагу. Йдеться про особистість Ігоря Гуменюка, якого обвинувачують у тому, що це він кинув гранату. Цей хлопець був членом батальйону «Січ», повна назва якого — Батальйон спеціального призначення ГУ МВС міста Києва «Січ». Тобто це фактично міліціонер, який мав документ, що він працівник органів внутрішніх справ, підлеглий Авакова. Виходить, що за посадою він підпорядковується Авакову, а по партійній лінії — Тягнибоку. І він кидає цю гранату. І замість того, щоб з’ясувати істину, Тягнибок із Аваковим влаштували публічне з’ясування стосунків, переводячи стрілки один на одного.

Ця історія насторожує. І в інтересах Авакова провести якнайшвидше об’єктивне розслідування. Головне питання — звідки в Ігоря з’явилася саме така граната. Бо РГО на озброєнні в ЗСУ немає, це граната російського виробництва. Це дуже сильна граната, і, відповідно, дуже дорога. Наскільки мені відомо, в АТО дають старі гранати, часто по двi-три, бо кожна третя-четверта не спрацьовує, тому наші для певності кидають по двi гранати. А ця мала вибухнути гарантовано. І щойно слідство дізнається, звідки взялася граната, одразу стане зрозуміло, чий слід.

Для «Свободи» цей інцидент — серйозний удар по іміджу. У них і не було рейтингу, навіть на Львівщині, де вони свого часу мали тотальну більшість. Після цього шанси на швидку реабілітацію просто мізерні.

— Однак останнім часом (і не в останню чергу — у зв’язку з виборами) відбувається накручування протестних настроїв у суспільстві. Знову піднімається теза про третій Майдан. Чи можливі найближчим часом серйозні протести?

— Я думаю, можливі. Особливо восени, коли почнеться холод, люди почнуть більше опалювати і відчують повною мірою на собі результат підвищення тарифів. Саме тому зараз уряд в екстреному порядку підвищив мінімальну зарплату та інші соціальні виплати, хоча це планувалося зробити з 1 грудня. І хоч це підвищення мізерне, його може виявитися достатньо, щоб не допустити зростання градусу соціальної напруги до критичної межі.

— Ми не так давно пережили довибори у парламент у 205-му окрузі, які по-максимуму експлуатували старі, перевірені політичні технології: від залучення адмінресурсу до «маршала Гречки». Чи можна очікувати на цих виборах появу чогось принципово нового?

— Навряд. Швидше за все штаби кандидатів експлуатуватимуть по-максимуму старі технології з однієї причини — народ збіднів і його простіше купити, ніж вигадувати якісь нові ходи. І це попри те, що люди продовжують волонтерити і підтримувати армію за свої гроші. Але, як показав Чернігів, цифра в 400 грн. є дієвою. І це насправді велика проблема.

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО ,”Україна молода”

Напишіть відгук