Саме так: пропонований Закон “Про театри та театральну діяльність”,може стати цвинтарем українського театру! Митці в черговий раз пересваряться, покажуть емоції, регалії і втихнуть. Побурчать, тай слухняно опустять голову під гільйотину реформи. Та чи реформа це.?!
Ось тому й пишу лист нардепам від області, керівникам фракцій, які можуть не тільки прочитати і поспівчувати, але й озвучити та й підтримати Театр. Акторське братство мало б підтримати.
А в тім хто зна..!?
Голові Верховної ради України
Гройсману В. Б.
Депутатам Верховної ради України
Актора
Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру
імені Т. Г. Шевченка,
провідного майстра сцени,
заслуженого артиста України,
Сачка Ігора Павловича
м. Тернопіль, бульвар Шевченка,6, гримкімната №15
Заява-звернення
Шановний пане спікере та народні депутати України, з глибоким сумом сповіщаю Вам, що прийнятий в першому читанні закон України «Про театри і театральну діяльність» дуже далекий від досконалості. Окрім цього він несе загрозу руйнування досі живому і реальному українському театру. Автори цього законопроекту, або далекі від мистецтва, або розуміються у ньому на рівні обмеженого мислення. Бо позиція реальних працівників театру в ньому не врахована, або ж консультували ті, хто довів наш театр до того рівня, що зараз маємо.
Ми, актори, не боїмось контрактів. Ми пройшли серйозну і важку школу виживання в умовах провінційного театру. Більш залежної професії ніж наша – не існує! Але ми творили і жили чесно! Хто дасть гарантії соціальні, чи державні, коли на нас спустять контрактних керівників в тому числі і по квотах партій, а небезпека така існує (бо областями керують різні партії і блоки – тож керівники будуть від них, та й ще далекі від театру). Тим паче, що в умовах місцевого самоврядування годі думати про необхідне фінансування установ мистецтва, «правителями» від квот оптимізаторів.
До речі деякі успішні вистави живуть і по 7-10 років. То яким чином нас будуть переконтрактовувати? Насамперед з театрів приберуть незручних, балакучих, освічених, але професійних акторів. Бо склад трупи може складати і кістяк талановитих пристосуванців, які навчились догоджати, підтакувати і одобрювати. Таке життя.
Ми за театр! Театр український!!! Отож звертаюсь до Вас – не дайте його зруйнувати і знищити! Так як я думають і говорять багато акторів, та мовчать, залякані страхом майбутніх репресій-«реформ», або перспективою неотримання ролі, або втрати покровительства, або ж втратою єдиної у місті улюбленої роботи із доволі скромною зарплатнею. Як жити, як вижити?
Мовчать і режисери, і директори, і художні керівники сподіваючись на майбутні посади, бо програму на конкурс написати мастаки, а реально управляти театрами буде нікому.
На мою думку треба розмежувати права та обв’язки цих вічно конкуруючих стовпів театру, щоб виграв театр і був баланс влади. Інакше буде велике поле для нашої рідної, провінційної, української театральної корупції. Бо наразі її немає, або її розмір невеликий, терпимий. А із прийняттям цього Закону актори матимуть менше прав і гарантій, ніж актори кріпацьких театрів. Ми прагнемо працювати у державному, комунальному, а не у поміщицько-політичному театрі. Та й невже Ви вірите в прозору, чесну та об’єктивну складову конкурсно-контрактних комісій, особливо в умовах, що склалися в країні? Прогнозую, що ми відійдемо від системи Станіславського і Курбаса, а почнемо існувати по Дарвіну.
Виходячи із вище описаного, ми вимагаємо щоб Закон було відправлено на доопрацювання.
Ми за реформи! Але перед прийняттям Закону у другому читанні необхідна дискусія і обговорення не лише з придворними консультантами, а і з широким колом усіх театральних працівників: акторів, режисерів, сценографів, та художніх керівників на благо нашого Українського Театру.
З повагою, заслужений артист України
Ігор Павлович Сачко
P. S. Не переслідую мети пафоснутись чи привернути до себе увагу. Але й промовчати не можу, бо можуть наламати багато дров,а тріски вже нікому буде збирати. Міністру,чиновникам все одно. Відрапортують вчергове- все ми в Європі. Реформа може стати газонокосилкою. А хто думає про людські долі,про наші акторські долі,про наше життя.?!
