Сьогодні до Тернопільського обласного академічного театру імені Тараса Шевченка завітали “комісари” з обласної ради. Метою їхнього візиту було нібито вивчити ситуацію в комунальній установі на предмет того, як так сталося, що кілька місцевих акторів знялися у шовіністично-пропагандиському фільмі “Волинь”, який є антиукраїнським.
Їхню групу створив голова облради Віктор Овчарук. Оскільки очолив її військовий льотчик та головний демагог ради -Олександр Башта, який є депутатом від “Свободи”, стало зрозуміло, що в скандальну тему без баришів, нехай навіть політичних, влада пхатися не хоче. Також в групу увійшли всі представники фракцій. Загалом 8 депутатів: Лариса Римар («Громадянська позиція»), Віталій Фидрин («Самопоміч»), Вадим Боярський («Батьківщина»), Володимир Болєщук («Народний контроль»), Юрій Дзюбан («Радикальна партія»), Ольга Поляк (БПП), Андрій Цибульський («Укроп»). Жоден з них не є фахівцем у царині театрального мистецтва а тим більше кіновиробництва.
Також вписали до комісії голову постійної комісії Тернопільської облради з питань духовності, культури, свободи слова, інформації та розвитку громадянського суспільства рекламіста Михайла Тимошика. До речі, він єдиний, який зрозуміло пояснив акторам причину депутатського приходу до театру. Заява Олександра Башти, що він прийшов захистити акторів виглядала кумедною, оскільки політик сам роздмухав проблему в соцмережі, говорив доволі критичні речі під час круглого столу, не міг толком пояснити протягом години ефіру на телебаченні для чого ця комісія створена (див. відео внизу статті).
Секретарем комісії записали колишнього регіонала, доброго приятеля губернатора – Івана Бабійчука, якого працевлаштували в Тернопільській облраді на посаду “керуючого справами”.
З перших секунд обговорення ситуація в залі емоційно зашкалювала. Актори перебивали один одного, директор театру намагався створити президію, Олександр Башта – пояснити для чого приїхав до театру, хоч фільм не бачив.
Здивувало, що актори, які не соромляться своєї гри у фільмі “Волинь”, вимагали від журналіста інтернет-газети “Про все” вийти із зали. Спочатку автор цих рядків відмовлявся це зробити. Адже робота комісії була відкритою, а комунальний заклад – тернопільський театр – утримується на кошти платників податків. Тому його робота має бути прозорою. Напередодні голова комісії Олександр Башта не заперечував проти приходу ЗМІ. Більше того, запевняв, що буде до останнього відстоювати право журналістів висвітлювати їхню роботу.
Коли журналіст “Про все” відмовився вийти із зали комунальної установи, де працювала комісія, в частини акторів це викликало істерику. Хтось із найгарячіших приніс до зали щита і поставив перед відеокамерою. Так званий режисер В’ячеслав Жила почав вигукувати, що має вийти журналіст із зали, або вийдуть актори. На жаль, у залі забракло мудрих голів театру, які б втихомирили “ображених”. Згодом, заступник голови Тернопільської облради Любомир Крупа цинічно заявив під час зустрічі, що дуже шкода, що не має під час роботи комісії в залі ЗМІ ( 50 хвилина аудіозапису)
Як відомо, частина мистецького складу театру ображається на критику “Про все” про їхню роботу, яку мистецтвом назвати дуже часто язик не повернеться. Для прикладу, на останню прем’єрну виставу шевченківців “Слава героям”, яка дебютувала у середині вересня, днями не прийшло й пів сотні глядачів.
Журналісту інтернет-газети “Про все” почали заважати проводити відеозйомку, зачіпати відеокамеру. Голова комісії Олександр Башта не контролював ситуації, тому попросив вийти. Шкода, що в залі на той час більше не було ЗМІ.
Колеги-журналісти, як бачили відеозапис, вважають, що це було пряме перешкоджання журналістській діяльності.
Аналізуючи сьогоднішню подію в політичному контексті, зрозуміло, що Кремль, профінасувавши вигідний їхній пропагандистській політиці фільм “Волинь”, почав розхитувати ситуацію з середини України, використовуючи політиків із так званого націоналістичного середовища. Усвідомлюють вони це чи ні – питання спірне. Скоріше за все для таких “гроші не пахнуть”. Можливо, на низу фанатики-свободівці цього не розуміють, а ось керівництво партії точно рахує “зелені”… Адже у вихідний день депутати на громадських засадах, які не отримують заробітної плати, приперлись від нічого робити до театру “розбиратися що сталося”… Комедія…
Також зрозуміло, що участь акторів у такому фільмі – це їхня особиста справа, проте у такий складний час вони повинні робити висновки, щоб вдруге так не попектися. Розпинати їх – це ще більше підливати у вогонь масла і підігравати Кремлю – свідомо чи не свідомо. Тоді виникає логічне питання: для чого утворена ця комісія? Башта ж каже треба ігнорувати цей фільм… Якщо депутати будуть “розбиратися” у цій ситуації, а отже говорити,аналізувати, писати у соцмережах, піаритися, то й будуть привертати увагу до “Волині”. Словом, дуже багато протиріч.
Про що йшлося на засіданні вже без преси – можна почути із аудіозапису ( з 10 хвилини звук запису починає бути чітким).
На початку запису Олександр Башта намагається переконати присутніх які у депутатів благі наміри. Актори його не хочуть слухати. Він їх звинувачує у відсутності розуму:
-Поляки з вами поступили по-скотськи. Вас навіть не запросили на презентацію,- казав голова комісії. Проте, виявилось, що актори таки були на презентації… Потім цей факт спростовувався… Зрозуміти щось було складно. Це наслідок відсутності преси у залі…
Розчарований Башта, настрої якого завжди стрімко змінюються, заявив, щоб вони самі говорили, раз такий балаган в залі.
На 5 хвилині аудіозапису до розмови підключився В’ячеслав Жила. Він спитав, чому в Тернополі такі розбірки почались? Фільму ще ніхто не бачив… Його друзі-поляки засуджують “Волинь”. Відповідь на волинську трагедію мають дати історики. Досліджувати тему треба з двох сторін. З теми моральності, самоповаги до свого народу, вихованості і рівня культури кожного артиста, що насправді є домінуючим у цій проблемі, Жила зіскочив.
Хто виніс цю тему маси? Значить хтось зацікавлений… Згадав Жила також, як Стригун у Львові відмазував своїх акторів, посилаючись на безгрошів’я в Україні, жалівся на Івана Суту, який обіцяв під час круглого столу знайти акторів (дивись відео з третьої хвилини). Мовляв, а як сім’ям акторів, їхнім дітям-школярам?
Винен у такому скандальному фільмі режисер-поляк, який змонтував кіно. Водночас, на думку Жили, треба піднімати питання нашого кіно. У цьому його підтримав актор В. Хім’як. Ігор Сачко просив депутатів дати автобус театру, щоб вони свою прокраїнську позицію і репертуар могли демонструвати по всій області та Україні.
Говорили також про забрані гроші в акторів за академічність театру. Мовляв, це безгрошів’я їх кидає по світах зніматися. З цим погоджувався Олександр Башта.
Виклянчував розуміння для тернопільських акторів В. Жила, згадуючи приклад кримсько-татарського актора, який теж “попікся” під час зйомок в кіно. На 13 хвилині 20 секунді чути оплески на його промову у захист акторів.
Авторитетний в акторських колах Вячеслав Хім’як поділився з колегами спогадами-роздумами про ріки крові у фільмі “Страсті Христові” , як Анжей Вайда у 60-х роках залив кров’ю усю сцену театру “Соврємєннік”. Коли ж критики почали кривитись, поляк заявив, що вони не бачили справжньої війни. Війна – це антигуманізм… А кіно – це художня правда… Мовляв, до чого ми договоримося, засуджуючи те, чого ще навіть не бачили… Хім’як не захищав фільм, але закидав владі, що в центрі столиці діє церква, яка на Донбасі освячує зброю проти наших солдатів…Словом, думки лилися-лилися… А потім свої аплодували… Про правду, про живе ніхто не говорив. Тому й не дивно, що глядач так погано ходить до тернопільського театру. Що там дивитися, якщо в такий час режисери і актори не тримають руку на пульсі…
На 19 хвилині цього маразму лицедії вже нервували, бо їм треба було репетицію провести, а не вислуховувати це все…
Актор Сергій Андрушко ( 20 хвилина аудіозапису) розповів як теж брав участь у кастингу до цього фільму, проте не пройшов. Зате у фільм “Політ золотої мушки” – потрапив. Але ні сценарію, ні своєї ролі не знав. На кіномайданчику йому сказали зіграти цигана, вкрасти коня. І все це імпровізувати.
З 23 хвилини якась актриса ділилась роздумами яка вона і її мама патріоти. Із зали почали масово втікати актори…
На 26 хвилині 30 секунді Башта починає зізнаватися акторам, як Грішка Суркіс:”Моя мета -вас захистити”. Схема – один в один – попередньо створивши чималі проблеми…
На 26 хвилині 40 секунді можна почути як актор театру цілком логічно запитує, який закон порушили його колеги? Коли і ким цей фільм було визнано антиукраїнським? Чи влада присилала якісь роз’яснення щодо цього фільму, заборони в участі у зйомках? Який офіційний документ приходив до тернопільського театру?
-Нічого не порушили,- заявив Олександр Башта, -жодних документів, які радять чи забороняють – не існує. Якби наші актори були на презентації того фільму, я переконаний, каже Башта, що вони б встали і сказали все що думають про цей фільм з позицій українських патріотів.
Виникло логічне питання у черговий раз: Башті не має чим зайнятися у вихідний день?
Михайло Тимошик ( запис із 40 хвилини) зачепив тему, що цей фільм перекладуть на різні мови і українців покажуть нелюдами всім націям. Зал притих і мовчки проковтнув докір. Тимошик – єдиний свободівець, який залишився послідовним і зрозумілим що він робить у театрі зараз.
На 49 хвилині “обговорення” актори вже вголос говорили – закінчуйте цей балаган…
Але навіть без цього аудіозапису зрозуміло, що результату роботи комісії не має.
Очікуючи на депутатів, журналіст “Про все” почув відвертий підсумок від акторів:
-Якого х*ра просиділи дві години – так і не зрозуміло…
Аналогічний висновок у журналіста від діяльності депутатів-свободівців, які продемонстрували свої обличчя під час обговорення “польського питання” на круглому столі.
***
Комісари. Після жовтневого перевороту 1917 та заснування Червоної Армії в ній був організований інститут військових комісарів. Особа, яка призначалася на посаду комісара мала особливі, навіть надзвичайні повноваження. Він контролював дії командиру частини (у перші роки радянської влади чимало командирів було колишніми офіцерами царської армії) і якщо вважав, що командир не слідує директивам Центру, Штабу РККА або ЦК ВКПб, комісар мав право відсторонити командира від посади та навіть розстріляти його. Комісари на місцях чинили військово-польовий суд та виносили вироки військовикам. Пізніша функції комісарів були частково скасовані, а офіцери, що займали аналогічну посаду стали називатися — політруками, (політичними керівниками). Завданням політруків було пояснювати солдатам дії центральної влади, та командування, забезпечувати дисципліну серед нижчих чинів та рядових.
