zamok_skalapodolskaja_2Маленьке місто з великою історією
Люблю ранок п’ятниці, на носі вихідні – хіба може бути щось краще? Та ця п’ятниця була особливою, вперше за довгий період я їду додому. «Кілька пар попереду, дві години в дорозі і от я вже виходжу на рідній автобусній станції. Скоріше б вже», – подумала я, та почала збиратись до університету. Чому ж так довго тягнеться час, коли ти чогось чекаєш, а особливо якщо це закінчення пар? І ось цей довгоочікуваний дзвінок: «Урааа!», – прокричала я, в думках, і стрімголов побігла на маршрутку.
Рівно о 16:00 я прибула додому, мене зустріла усміхнена мама. Як це приємно бачити найближчу тобі людину щасливою. Саме завдяки їй я так люблю повертатись додому. Після цього я кинула сумки і пішла на зустріч улюбленим місцинам селища. Щойно вийшла з квартири побачила сусідку: «З приїздом», – сказала вона і далі поринула у свої справи. Я йшла вулицею, слухала як співають свої прощальні пісні птахи, які збираються відлітати кудись в тепліші краї і милувалась жовтим листям. Прямую до одного з наймиловидніших місць Скали, старого парку, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Ось я вже в парку, золоті дерева дивляться на мене з висоти, ніби оцінюють, чи варта я споглядати їх красу. Доріжки кличуть зайти ще дальше, в глиб. Єдине, що не радує око – занедбаний ставок, на душі стає сумно від розуміння, що нікого він тепер не приваблює. Прямую до улюбленого місця в парку, справжнього дива природи – п’ятсотлітньої липи, яка оповита легендами. Подейкують, коло неї відпочивав сам Богдан Хмельницький, а Михайло Грушевський саме там освідчився своїй дружині Марії Вояківській.
Далі дорога веде мене в центр містечка. Старовинні будівлі, які примушують погляд на мить зупинитись і оглянути їх до найменших тріщин. Алея з невеликих, але ошатних каштанів, красиві лавочки і рідна школа так і змушують серце радіти. А попереду видніється шпиль костелу, котрий ще називають «останнім відлунням готики на Україні». Міцні стіни та додаткові мури навколо говорять про оборонний характер споруди, в давні часи місцеві жителі переховувались тут від татарських навал. От вже годинник на дзвіниці відбиває сімнадцяту годину. Та моя прогулянка продовжується, і приводить до руїн замку, під мурами якого протікає річка Збруч.
Замок – перлина Скали, саме він кличе сюди туристів. Для місцевих жителів – це одне з улюблених місць, для проведення вільного часу. Тут приємно побути наодинці зі своїми думками, споглядаючи, як знизу, під пагорбами, невпинно біжить Збруч. Я теж люблю проводити тут час, у цілковитому спокої, далеко від буденної метушні. Старовинні мури, стіни замку, підземельні ходи – розповідали, що ними можна добратись до Кам’янця – Подільського. Вони зачаровують, заставляють забути про турботи, відпочити душевно.
Настав час повертатись додому, тими самими приємними та миловидними вулицями, попри старі будинки, парк та золоті дерева. Знайомі люди усміхаються у відповідь, розпитують про навчання та батьків, від цього мені стає дуже приємно. Я обожнюю приїжджати в свою Скалу, відчувати теплу атмосферу і приємний запах рідного містечка. А вам вдалось зловити аромат свого? Моє пахне фіалками та свіжим хлібом, такі у мене асоціації.

Анастасія Гора

1 comment

  1. Михайло

    Приємне ім”я – Анастасія. Тільки щось не чув цього прізвища – Гора- ні в Скалі ні в окрузі. Гарно пише, без помилок. Напевне, журналістом буде, а те – що фотографій літні і думки мрійліві- це прошається молодим. Але, Настя, якщо Ви ходили до Скалецької школи, якщо Вам банно за селищем, то хоч на хвилинку б забігти до школи, чи піти біля школи. Чому звертаю увагу ? Та тому, що відколи Ви покинули школу – наша школа вже “обрєла” статус ОПОРНОЇ. Так-так, тому, що її підпирає стара верба, яка гілляками сягає 4-го поверху, а керівники місцевої влади не знають чому вона опорна. І нам не кажуть. От, не хочуть, і не кажуть.
    А те що Ви приїхали о 16.00 год. Чим? Де виходили, на якій зупинці?? Бо чужій людині на скалецькій центральній зупинці нема чого робити. Туалет- за гроші, і не завжди буває відкритим, власник – таксує, то деколи його просто нема. А як ввечір прийдеться почекати на автобус Львів – Кам.Под., ну той що о 9-й вечора йде, а ще як дощ чи вітер, а стояти треба на правому тротуарі (по ходу автобуса, він не затримується), то тоді згадуєш дівоче прізвище місцевого керівництва в орудному відмінку однини ( Ви мене розумієте?). Ще як дівчиною була, а потім – жінка.
    А за парк – то хіба на фото гарно виходить. От якби Ви десь знайшли мою ел.адресу, я б Вам такі фото нехлюйського керівництва і недбальства в нашому парку “видав”. Маю в ПК. Та й за ту яму-калабаню вже стільки мовилося, вже за моєї пам”яті втопився (чи втопили) хлопчину, і в цьому році – старенька жіночка. Дубчак О.П. (пам”ятаєте вчителя?) на сільському сайті навіть голосування відкривав : Що з тою ямою зробити ? Більшість – висловилася – засипати рінню, землею – і ділу кінець. І що Ви думаєте?? Чи тодішня чи теперішня “влада” зреагувала?? Зтось хоче чути громадськість ?? Скажіть – хто чує громадськість, я йому пам”ятник поставлю рукотворний. Вже в городку нашому й п”єдестал стоїть (дурно). Що, гіпсу не найдемо ??
    Про СКАЛУ над Збручем треба гарно писати вже тоді як дійсно буде ГАРНО. А ГАРНО – треба тільки захотіти і помаленько, але – впевнено, РОБИТИ. Робити, робити й оглядатися, що ще мало зроблено, бо роботи справді багато. Після закінчення вишу приїзджайте до Скали, робота грамотним знайдеться. Будемо робити, помагати, бо то більше вже для молодих треба, щоб тротуари були розчищені, щоб автозупинки були обладнані, щоб громада знала – що робиться, ким, за які гроші і для чого. Отак має бути. Приїзджайте. Але парком не йдіть ні в якому разі!!! Там гілляки позавішувалися за крони сусідніх дерев, і мають властивість падати додолу навіть в безвітряну погоду. Додолу – то пів-біди, а як на голову ?? Я Вас застеріг, в мене совість – чиста. Будьте здорові ! І згадуйте про Скалу! Славне містечко було, колись мало МАГДЕБУРГСЬКЕ право. Знаєте що то таке?? Почитайте в розділі Історія на Дубчаковому сайті або в книзі “Історія міст і сіл України” за 1973 р. (а тепер є нова – за 2014-й р. Було вже самоврядування в Скалі !! І буде !

Напишіть відгук