Упускаєм знач весь той трешак, хто куди йшов і хто шо загубив, главне шо там виросло сіре і страшне, в якому вєчно воняє подвал, ламається ліфт, перегорають лампочки і возмущонно стає дибки лінолеум. І от це сіре і страшне населяють:
Држинь-држинь, це я чєловєк-перфоратор. Мені насрать яка там у вас субота і шо восьма ранку, я перфорірую.
Тук-тук-туку-тук, це я женщіна-отбівная. Я дуже забочусь про здоровя родиночки, тому люблю в будні і в вихідні нахерачить відбивних с утра пораньше.
Бринь-бринь, я внук-піаніст. Я вобще-то на карате хожу, но бабушка бицця запріщає, то я доламую їй фортепьяно.
Гуп-гуп, побіг пубєртат-кавалєр, перестрибуючи сходові прольоти. “Єщьо раз увіжу у нашей двєрі, я тєбє всьо откручу і в карман позасовиваю. А ти маша уйді в комнату. І шоб я больше нє відєл”, в спину йому кричить чєловєк-папа, який не для якогось пубертата квіточку ростив. Десь плаче квіточка.
Вжжжжжжжжж, я сосєд-пилєсос. В мене є нагальна потреба пропилососить свій паркет в два часа ночі. Нє, ну а шо такого? і утречком тоже пропилосошу.
“Драсті, а шо увас проісходе? Вчора у вас якісь зарубєжні пєсні іграли?” – це чєловєк-бдун. Я как бивший давно прокурор предназначєн бдєть всігда і всіх, і лампочку поміняйте в свойом корідорє, ця якась подозрітєльна.
“А йобтваюмать, Галя, опять твоі собакі”, Драсті я женщіна-хтонасрал с восьмого, прошу мене не путать із женщіной-хтонасрал із сєдьмого.
“Це не мої собаки, Чапа, фу!”, – драсті я женщіна-собаки із першого, прошу не путать із женщіной-собака із пятого, і із мужчиной-тойтерьер із шестого, і із той сукой с восьмого.
“Бумц-бумц-бумц”, – я вас канєшно не чую, і мені в принципі пох шо ви тут артікуліруєте, я мужчіна-18лєт, я вчора загубив пакєтік із фєном в ліфті, а женщіна-отбивна найшла і походу отбивні вона буде хєрачить тиждень і круглосуточно.
“Бздиньк-дриньк-дзинь”, я бабушка-батарея. Ви мені в принципі мішаєте своїм сущєствованієм, я не те шоб спать хочу, просто я ще жива, а ви мені сволочі жить мішаєте, тому я тримаю в руці кравецькі ножиці і їбашу ними в батарею.
“Хррррррррр”, я дядяВася-нєдошол. Ну так в жизні буває, шо іногда я недохожу чуть-чуть, возраст, нєрви, зубожіння, і тоді я сплю за мусоропроводом на картонкє, і тоді мене будить женщіна-собаки з пятого, бо вона моя жінка. Прошу не путать із мужчиной-тойтерьер із шестого, бо той терєр мене вєчно обтой пока я сплю.
“Хууууяк”, драсті ми зграя підлітків с восьмого, хтось із нас рєбьонок женщіни-суки с восьмого. Ми дуже любознатєльні і щас іспитуєм тайні комбінації нажатія кнопок в ліфті. Кіріл сказав шо так можна полетіть в космос, но космоса пока не було, а ліфт уже пять раз ламався, но ми дуже любознатєльні і у нас іще море комбінацій.
“Ало у нас тут безобразіє, так Клічку і передайте” – Драсті, я женщіна-жалоба з девятого. Ви бачили яке безобразіє? Бачили? Ужас, дзвонила до Клічка, в Жек і у Ватікан, сказали шо скоро усе вирішать, но хіба їм можна вірить? Може ще прєзідєнту написать? Ви знаєте як писать прєзідєнту? я колись на Карла-марла работала, нада у дєвочок в отдєлі кадров попитать.
Встає такий громозєка з величезної машини і каже “А хто-хто в рукавичці живе? Ггггг, тоість жив. Карочє, чєловєк-прораб слушай, мені похуй, я чєловєк-похуй, оце знести, і оце знести, а оце расхуярить. Ясно? Шо значить нізя? Шо значить впаде? Я чєловєк-похуй, мені похуй! Я з цьої рукавички пентхаус здєлаю. Чєловєк-перфоратор іди сюда”
От і казочці кінець, рукавичці вже пиздець)))

Татуся Бо

Напишіть відгук