В моєму житті було багато цікавих поворотів. Колись, ще живучи в Тернополі, я почав грати в казино. Мені було 23. Я гарно заробляв. Був необтяжений сімейними стосунками. Коротше, «прожигав жизнь». Коли переїхав до Києва, ситуація не змінилась. Далі ходив у казино, позаяк, дуже подобалась атмосфера: азарт, алкоголь, спілкування з круп*є, споглядання за іншими гравцями… Ніколи не ходив щоб виграти, виключно за атмосферою, за бажанням отримати задоволення від всього, що відбувається навколо. Навіть коли вже одружився, продовжував грати. При чому завжди заспокоював себе, що тих 300,500,700 доларів, які я просаджую за ніч – це не проблема. Я ж їх не виймаю з «сімейного бюджету». Завжди витрачаю ті, які «впали» на рівному місці – десь «закалимив», десь люди переплатили, з вдячності, за послуги. Проте, все має свій початок і свій кінець.
Восени 2007-го року мені зателефонувала Даша Малахова (Картата Потата). Сказала, що компанія Лайф (оператор моб.зв*язку) організувала гастролі об*єднаної трупи, яка складається з акторів «Театру на Подолі» та ряду медіа персон, таких як Маша Єфросініна, Наталка Доля, Ірма Вітовська, Чапкіс. Мета туру проста і лаконічна – назбирати грошей на добудову трьох дитячих будинків сімейного типу під Києвом, на Одещині та у Хмельницькі області. Виставу, за мотивами твору драматурга Анатолія Крима, зрежисував батько Даші, лауреат Шевченківської премії Віталій Малахов. Називалась вся ця історія «Допомогти так легко, або звідки беруться діти». Мені було запропоновано зіграти епізодичну роль у виставі і, таким чином, долучитись до хорошої справи. Станом на той момент у мене було 2 роботи – Камеді Клаб і Мюзік Радіо. На радіо справи в той момент йшли «не ахті», нашу радіостанцію реорганізовували, прибрали все керівництво, включно з моєю улюбленою директоркою Сонею Геляс(зараз Ви знаєте її як Соню Сотник – радіоведуча, виконавиця). Коротше кажучи, після дзвінка Даші, я взяв ручку, листок, наваяв заяву на звільнення і, з великим задоволенням, поринув у гастрольний графік цього благодійного туру.
Ми об*їздили всю Україну. Міста, вистави, театри, люди, оплески. Все що треба для повного щастя. Аж якось організатори туру завезли нас до одного з тих будинків сімейного типу, на добудову якого ми й збирали кошти. Це було на одещині. Ми приїхали до великого будинку, який перебував у стадії «вічної добудови». Сімейна пара виховувала там 25 дітей віком від 2-х місяців до 16 років. Я розговорився з мужчиною, який став батьком для всіх тих сиріт. Перепитав, як їм живеться…
Минуло вже майже 7 років від тої зустрічі, але як нині пам*ятаю його слова: «Ну, живем потихоньку, с Божьей помощью. То церковь поможет, то люди что-нибудь принесут. Вот недавно один бизнесмен приехал, дал триста долларов, так мы за эти деньги сможем закупить круп и макарон на месяц для детей».
300 долларів!!! Нещасних 300 доларів дають можливість прохарчуватись цілий місяць діткам в кількості 25 чоловік! Коли я це почув, у мені щось перевернулось. Мені стало так соромно, що я не міг зайти собі місця. Усвідомлення того, що за одну ніч в казино я міг програти місячне харчування купи дітей, вдарило обухом по голові. З тих пір у мене з*явився новий варіант отримання задоволення – благодійність! Їй-Богу, той факт, що ти можеш купити вихованцям дитбудинку зимовий одяг, чи відремонтувати машину, яка возить їм овочі, чи купити нові матраси, бойлєр, вивезти на відпочинок – це все дає такий заряд позитивних емоцій, що жодне казино поряд не стоїть. Раніше, в нашій країні, займатись благодійністю було дуже ризиковано, адже велика кількість людей сприймала подібні потуги не інакше, як піар на дітках і т.д., тож і я, і купа моїх колег по шоубізнесовому цеху, старались робити це потайки. Грубо кажучи, в мене є подруга, пані Оксана, з якою я знайомий понад 15 років, яка стала місточком між мною і тими знедоленими дітками. Я привозив їй у Тернопіль гроші, а вона за ті кошти допомагала дитбудинкам на тернопільщині і львівщині. Тепер, кожного разу, коли в мене на мобільному висвітлюється смс про поповнення рахунку, я розумію, що армія благодійників у цій країні росте щодня, щогодини, щохвилини! Ми робимось правильним суспільством! Так, зараз нашим пріоритетом є допомога Армії! Ми маємо допомагати тим, хто боронить наші життя. Але все має свій початок і свій кінець. Дуже хочеться, щоб, коли війна скінчиться, наші прояви благодійності не зникли. І так само, як зараз Ви віддаєте свої кошти на захист наших воїнів, Ви зможете віддавати на підтримку всіх «невидимих дітей». Вірю, що так буде!
А поки, просто прошу допомогти у закупівлі шоломів для наших вояків.
Реквізити нижче.
Дякую.
Гривні
ПриватБанк
Номер картки 5168 7420 6353 7207
№ рахунку 29244825509100
МФО 305299
ЄДРПОУ 14360570
Притула Сергій Дмитрович
ІПН 2975800618
USD
Beneficiary Prytula Serhiy
Account 5168742060489527
Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
Intermediary Bank JP MJRGAN CHASE BANK NEW YOURK, USA
SWIFT CODE: CHASUS33
Correspondent account 0011000080
EUR
Beneficiary Prytula Serhiy
Account 5168742060489444
Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
Intermediary Bank Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany
SWIFT CODE: COBADEFF
Correspondent account acc № 400 8867004 01
