Наступного дня, у середу, це справді сталося. Здавалося б, сказано – зроблено. Так воно і є, якщо не враховувати, що більш-менш точну дату кінцевої точки у безвізовому діалозі Петро Порошенко минулого тижня назвав не вперше. Та і не вдруге.
На схильність українського президента оперувати конкретними датами виконання своїх обіцянок уже давно звертають увагу спостерігачі. З одного боку, це, звичайно, похвально – декларації глави держави у такому разі не виглядають абстрактним популізмом. З іншого – що робити, якщо названий президентом термін уже минув, а його обіцянки так і залишилися нереалізованими?
Чи багато таких обіцянок? ВВС Україна проаналізувала кілька сотень промов та заяв президента та зібрала принаймні деякі з таких декларацій.
Без віз у 2015
Отож, до теми скасування віз до ЄС Петро Порошенко звернувся буквально у перший день свого президентства.
Вже у своїй інавгураційній промові 7 червня 2014 року він заявив: “Ми завершили перший етап (безвізового діалогу з ЄС. – Ред.) і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати (до ЄС. – Ред.) без віз”.
Уже тоді експерти вказували, що виконання цієї обіцянки новообраного президента є малореальним.
Ближче до кінця року розуміння цього прийшло і до самого Порошенка.
“Потрібно прискоритися на шляху запровадження безвізового діалогу з ЄС”, – заявив він на початку грудня у Верховній Раді.
“Ми обіцяли це нашим співгромадянам у 2015 році і, хоч розбийся, а обіцяне треба виконувати… Вже на Ризькому саміті (“Східного партнерства”. – Ред.) в травні-місяці (2015 року. – Ред.) має бути прийнято рішення про безвізовий режим по відношенню до українських громадян з Європейським Союзом”, – сказав він.
Утім, і “Ризький саміт” очікуваної “перемоги” українцям не приніс.
Зате заява президента минулого тижня влучила в яблучко, і зараз спостерігачі можуть більш-менш точно прогнозувати конкретну дату запровадження безвізового режиму для українців. Порошенко наразі цього не робить.
“Я продам Roshen”
Інша притча во язицех – історія про продаж Петром Порошенком свого бізнесу.
Вперше він пообіцяв позбутися своїх активів ще до президентських виборів: на початку квітня 2014 року.
Будучи беззастережним лідером електоральних рейтингів, в ситуації, коли інтрига виборів полягала лише в тому, у першому турі Порошенко стане президентом чи в другому, у інтерв’ю німецькій газеті Bild він заявив: “Якщо мене оберуть президентом України, я буду грати чесно і продам концерн Roshen. На посаді президента я хочу і буду дбати виключно про добробут України”.
Час ішов, Порошенко став президентом, а новин про продаж його бізнесу не надходило.
Майже за рік після інавгурації в інтерв’ю ВВС він визнав: “покупців для бізнесу немає”.
“Я гадаю, що, можливо, розкрию за кілька тижнів деяку важливу інформацію щодо цього”, – додав президент у тій розмові.
Минуло ще чотири місяці, і на панельній дискусії саміту YES у президента спитали про новини щодо продажу бізнесу ще раз.
“Я цілком впевнений, що незабаром ви отримаєте нові важливі новини”, – відказав тоді він.
До заяви Порошенка про “сліпий траст” для його “Рошена” залишалося ще чотири місяці. До скандалу з президентськими офшорами – ще майже три.
“АТО триватиме години”
Невиконана обіцянка Порошенка, про яку згадують мало не найчастіше, – швидко закінчити антитерористичну операцію, – насправді зроблена ним ще не в якості президента.
Слова “Антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати години” він вимовив у ніч після президентських виборів-2014, після оголошення результатів екзит-полів, уже будучи практично впевненим у своїй перемозі.
Менше згадують про ранішу заяву Петра Порошенка. У квітні 2014 року, зустрічаючись зі студентами Харківського юридичного університету, він пообіцяв “швидко і ефективно” налагодити стосунки з Росією.
“Три місяці я відводжу, щоб відносини з Росією були нормалізовані”, – заявив він.
У червні 2014 року президент оголосив про намір підписати указ про припинення вогню строком на тиждень.
“Я підпишу указ про припинення вогню строком на тиждень. Ті, хто протягом тижня не роззброяться, повинні бути знищені”, – констатував він.
Наказ про припинення вогню Порошенко справді віддав – у той же день. Однак невдовзі військові дії на Донбасі поновилися. Бойовиків самопроголошених “республік”, які не склали зброю, всупереч заяві президента, не знищили.
Про “визначальну” точку у конфлікті на Донбасі президент заявив і в жовтні 2014-го, представляючи нового очільника Луганщини Геннадія Москаля.
“Наступний тиждень буде визначальним. Нібито з росіянами ми про все домовилися. Наскільки щирі ці домовленості, наступний тиждень покаже”, – сказав тоді Петро Порошенко.
Попри те, що жодних критичних з військової та політичної точки зору подій на Донбасі протягом наступного тижня не відбулося, сьогодні пост-фактум важко стверджувати, про що тоді насправді “домовилися”.
Воєнний стан
Коментарі президента стосовно оперативної ситуації в зоні АТО теж часом не відзначалися послідовністю.
5 грудня 2014 року Петро Порошенко назвав донецький аеропорт ключовою точкою оборони України.
“Я впевнений, що там ми захищаємо всю Україну: здамо “Донецьк” – ворог буде в Борисполі, або в Гостомелі, чи у Львові”, – заявив він на зустрічі з “кіборгами”.
“Ми не маємо права віддавати навіть метра нашої землі. Будемо стояти там, де стоїмо”, – сказав тоді ж міністр оборони Степан Полторак.
За півтора місяці останній український вояк залишив донецький аеропорт.
А 14 лютого 2015 року, після підписання “других мінських угод”, Петро Порошенко заявив, що якщо передбачене цим документом перемир’я не встановиться, в Україні буде введено воєнний стан.
“Я попередив, що нам треба буде в разі, якщо миру не буде, приймати дуже важке, але необхідне рішення про введення воєнного стану”, – заявив він тоді.
Під час цієї заяви тривали кровопролитні бої за Дебальцеве, які, зрештою, закінчилися виводом звідти українських військ 18 лютого та переходом міста під контроль “ДНР”. Питання про запровадження воєнного стану на рівні вищих органів влади України тоді не розглядалося.
“Рішучі кроки”
Утім, подібні заяви президента стосувалися не лише ситуації в АТО, але й цілком мирних аспектів життя країни.
За неповний тиждень до минулорічних місцевих виборів, 21 жовтня 2015 року, Петро Порошенко пообіцяв Україні “нове життя” вже мало не з наступного понеділка.
“Відразу ж після виборів, я про це ніколи не говорив і не хотів говорити до виборів, але вам скажу: у нас буде чотири роки без виборів, без популізму, коли, нарешті, ми зможемо продемонструвати рішучі кроки по розвитку нашої держави”, – сказав він під час візиту до Івано-Франківська.
Йдеться про рішучі кроки щодо боротьби з корупцією, реформування судової системи, завершення реформування прокуратури, серйозну роботу з відновлення економіки країни та залучення інвестицій, конкретизував він.
Починаючи з дня, наступного за виборами, деякі журналісти навіть намагалися іронічно ” підраховувати”, скільки днів в країні продовжуються “рішучі кроки”, однак скоро їм це просто набридло.
Бурштинова історія
Хоча вже тоді, оцінюючи заяву президента про “рішучі кроки”, деякі спостерігачі закликали звернути увагу на історію його заяв про “копачів бурштину”.
На початку липня 2015 року Порошенко звернув увагу на проблему нелегального видобутку бурштину на регіональній нараді з керівниками силових структур у Львові.
“Два тижні даю силовикам для ліквідації кришування на ділянках видобутку бурштину”, – сказав він тоді.
“Миритися з цим я не збираюся. Під’їду без охорони на одну з трьох областей – Житомирську, Рівненську або Волинську – і покажу, яким чином і хто кришує беззаконня”, – пригрозив Петро Порошенко.
Вже наступного тижня президент пообіцяв, що ще за тиждень будуть завершені “операції із затримання злочинців, які забезпечують фінансування кримінального світу незаконним видобутком бурштину”.
“Терміни не зсуваються”, – наголосив Порошенко, посилаючись на свою ранішу заяву.
Утім, численні свідчення очевидців та відео, які потрапляють до мережі, свідчать: про припинення незаконного видобутку бурштину на Поліссі говорити радше не доводиться ані минулого року, після того, як сплив відведений президентом термін, ані сьогодні.
Від Саакашвілі до ЄНП
Подібних прикладів нереалізованих обіцянок президента можна знайти ще чимало.
У березні 2015-го Порошенко в Чернігові заявляє, що відтепер призначатиме на посади губернаторів виключно людей з місцевих рад відповідних регіонів – щоб рівно за два місяці призначити головою Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі.
У квітні того ж року президент заявляє про намір підписати угоду про “відкрите небо” з ЄС до кінця 2015-го. А минулої п’ятниці міністр інфраструктури Володимир Омелян каже, що “остання дата, в яку він повірить” – липень 2016-го.
Одразу після проведення місцевих виборів президент заявляє, що очікує від парламентських фракцій пропозицій щодо кандидатур до нового складу Центрвиборчкому.
“Це питання сьогодні на порядку денному”, – говорить Порошенко у своєму зверненні.
Проходить півроку, протягом якого бездіяльність президента навіть визнає протиправною Вищий адміністративний суд, фракції подають свої кандидатури – за даними Ольги Айвазовської з мережі ОПОРА, на розгляді у глави держави перебуває 30 кандидатів – однак відповідне подання до парламенту з Банкової досі не надійшло.
У листопаді 2015-го, одразу після резонансного затримання тодішнього лідера УКРОПу Геннадія Корбана президент заявляє: “На Корбані ніхто зупинятися не буде… Країна найближчим часом має почути нові прізвища тих, хто буде притягнутий до відповідальності”.
Утім, нових настільки ж резонансних затримань “найближчим часом” так і не відбулося.
Нереалізовані декларації Петра Порошенка стосуються навіть партії його імені.
28 серпня 2015 року, виступаючи на об’єднавчому з’їзді партій “Блок Петра Порошенка” та УДАР, президент, цитуючи його прес-службу, “висловив переконання, що найближчим часом об’єднана партія буде прийнята до лав Європейської народної партії”.
За дев’ять місяців, 25 березня вже цього року, БПП звернувся до ЄНП з проханням надати йому статус спостерігача у європейській політсилі.
Коаліція і прокурор
Зовсім недавня історія – прогнози Петра Порошенка щодо створення в українському парламенті нової більшості та обрання нового керівника уряду.
“Я очікую, що протягом декількох годин нова коаліція в українському парламенті з’явиться і запропонує нову кандидатуру на посаду прем’єр-міністра”, – заявив він 31 березня під час візиту до Вашингтона.
Що ж, якщо рахувати час від цієї заяви до офіційного висунення Володимира Гройсмана в прем’єри в годинах, то це сталося за понад триста годин, зранку 14 квітня.
Паралельна сюжетна лінія – роздуми Петра Порошенка на тему внесення ним до парламенту кандидатури в генпрокурори.
“Я відкриваю необхідні консультації з парламентськими фракціями щодо кандидатури нового генерального прокурора і впевнений в тому, що на наступному пленарному тижні ми також не повинні затягувати, і країна повинна отримати нового генерального прокурора”, – заявив Порошенко в інтерв’ю українським телеканалам 3 квітня.
З того часу минуло вже два пленарні тижні, однак визначеності щодо того, кого саме Порошенко може внести до парламенту, немає. Коаліціанти кажуть: у кращому разі новини на цю тему країна почує після травневих свят.
Наша мета – 2020
Чого, якщо вірити президентові, слід очікувати Україні найближчим часом?
Минулої п`ятниці він заявив, що “найближчим часом” очікує на рішення про направлення на Донбас поліцейської місії ОБСЄ.
Минулого вівторка на засіданні Нацради реформ Петро Порошенко заявив: “Найближчим часом, вже в четвер, я сподіваюся, відбудуться перші мої зустрічі з представниками різних підприємницьких співтовариств”.
Утім, насправді весь четвер президент провів у офіційному візиті до Румунії, тому, можливо, він зустрінеться з підприємцями іншим “найближчим часом”.
А позаминулого тижня він пообіцяв “найближчим часом” внести до парламенту законопроекти, які забезпечать деофшоризацію української економіки.
Станом на вечір п’ятниці таких проектів від імені президента до Ради не подавалося.
Якщо ж говорити про більш віддалені плани, то, можливо, слід згадати обіцянку, кілька разів дану Петром Порошенком ще у вересні 2014 року.
“Мета наших амбітних реформ – досягти європейських стандартів життя і підготуватися до того, щоб 2020 року подати заявку на членство у Європейському Союзі”, – заявив тоді на своїй прес-конференції президент.
Утім, враховуючи, що каденція Петра Порошенка закінчується влітку 2019 року, не виключено, що контролюватиме виконання цієї обіцянки буде вже інший глава держави.
