Продовжувач справи Степана Рудницького (75 років від дня народження Б.І.Заставецького) Цьогоріч виповнюється 75 років з дня народження Богдана Івановича Заставецького, вченого-географа, педагога, краєзнавця, громадсько-політичного діяча. Народився Богдан Заставецький 5 листопада 1941 року в селі Литвинів Підгаєцького району у селянській родині. Дитинство було важким, адже батько не повернувся з війни. Саме під впливом національно-свідомого населення Підгаєччини, а згодом і навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка формувалася його особистість. Він постійно горів великим бажанням бачити свою державу вільною. Політичні переконання не мінялися ні в які часи, завжди був патріотом і в помислах, і в діях. Відзначався широким світоглядом, ще будучи студентом, вмів глибоко заглянути в громадське і політичне життя, був щиро відданий інтересам народу. Вірність українській націоналістичній ідеї зумовила його активну громадську позицію. Зокрема, проводив агітаційну роботу та підтримував на посаду Президента України кандидата В.Чорновола. Саме в цей період (1990-94 рр.) був депутатом Тернопільської обласної ради. Завдяки його сприянню було відновлено Підгаєцький район. Стояв біля витоків обласної організації товариства української мови ім. Т. Шевченка (Просвіта), очолював осередок в університеті. Та основним покликанням Богдана Івановича була його професія – Вчитель. А допитливість та наполегливість відзначались у нього ще з дитинства, пригадує його вчителька – Ольга Бонковська-Павелко. Закінчивши Львівський університет пішов працювати вчителем географії у с. Купчинці Козівського району у 1965 році. Був учителем, який умів донести до розуму і серця дітей, а пізніше і студентів ази географічної науки, любов до рідної землі, формував патріотичні почуття. Під його керівництвом у школі діяв краєзнавчий гурток «Вивчай і знай свій рідний Надзбручанський край», який пізніше переріс у географічний факультатив, де учні вивчали основні питання загального землезнавства та рідну Тернопільщину. Зі своїми вихованцями мандрував по всій Галичині та Карпатському краю, де розкривав своїм учням героїчне минуле Тухольської долини, мужність опришків зі скель Довбуша, подолав Говерлу… По краєзнавчих стежках учитель не просто вивчав історико-географічні особливості певного регіону, але й сприяв, щоб його учні вивчали топоніми, діалекти, ремесла тих територій, де вони бували. Богдан Іванович пройшов шлях від учителя географії в Купчинецькій СШ (1965-83рр.) до викладача, а згодом засновника і завідуючого кафедри географії України ТНПУ ім. В.Гнатюка.
Така кафедра була першою серед педагогічних ВНЗ України (1992 р.). Саме у педінституті він розгорнув свою діяльність по вивченню географічної науки: досліджував історію української географії, простежував схему розселення населення. По цій темі захистив кандидатську (1988 р.). Разом із дружиною, О.В.Заставецькою, досліджував географію Західного регіону України, а особливо рідну Тернопільщину, захоплювався питаннями етнографії. Плідно працював з багатьма науковцями. Усі напрацювання вилились у книги, шкільні підручники, шкільні атласи, статті. Йому належить понад 150 наукових і методичних праць. Є співавтором ряду навчальних посібників. Зокрема, трьох видань «Соціально-економічної географії України» (1994, 1995, 2000 рр.); двох видань «Географії Тернопільської області» (1994, 1996 рр.); «Географії Хмельницької області» (1995, 1998 рр.); «Географії Закарпатської області» (1996 р.); «Рідний край. Тернопільщина. 5 клас» (2000 р.). Значний вклад Богдана Івановича й у розвиток краєзнавства. Коли у 1991 році було створено обласну організацію Всеукраїнської спілки краєзнавців, його обрано заступником організації та керівником секції географічного краєзнавства. Започатковані Б. Заставецьким зібрання науковців стали традиційними.
У 1995 році відбулась така перша Всеукраїнська наукова конференція з історії української географії та картографії. Він організував видання збірок цих конференцій, та конференцій географічного факультету вузу. Сам брав участь майже в усіх географічних заходах, які проходили в Україні, особливо у Києві, Львові та Чернівцях. У 2000 році Богдан Іванович започаткував видання часопису «Історія української географії», редактором якого він був. Зібрано матеріали на два випуски, проте до виходу другого випуску він не дожив. Цей випуск був присвячений його світлій пам’яті. Та його справу плідно продовжує дружина, часопис виходить і нині. Як колишня студентка Богдана Івановича, хочу кілька слів сказати про надзвичайно цікаві заняття з географії України, які він проводив. Завжди намагався зацікавити нас, студентів, своїм предметом, розвинути моральні та ідейні переконання, приводив безліч цікавих прикладів із життя. Був людиною широких поглядів. З ним цікаво було спілкуватись, багато знав і на кожну подію мав власний і оригінальний погляд. Та доля розпорядилася так, що Богдан Заставецький пішов із життя швидко та несподівано, сповнений творчих задумів та залишивши безліч незавершених справ. Багато встиг зробити за життя. І навіть сам став важливою подією в історії науки. З його смертю географічне краєзнавство понесло велику втрату, не стало провідного вченого, послідовника великого Академіка НАН України С.Рудницького. Світла пам’ять та добрі спогади назавжди залишаться у серцях близьких, колег, учнів, студентів… Науковці музею підтримують тісні зв’язки з родиною вченого. Зібрано чималий фонд родини Заставецьких: фото, книги, відзнаки, публікації, підручники, атласи. Саме ці матеріали представлені на виставці, приуроченій річниці з дня народження Б.І.Заставецького. Тож усіх бажаючих запрошуємо до краєзнавчого музею переглянути виставку та пригадати свого Вчителя.
Антоніна Баран, Тернопільський обласний краєзнавчий музей
