Як іноді буває спокусливо – дізнатися про власне майбутнє. Тоді, мабуть, вдалося б жити краще, уникнути помилок, горя і страждань, зробити так, як було би зручніше і легше для нас… В усьому цьому – на першому місці «Я», тобто егоцентризм, гординя, намагання (нехай спочатку і несвідоме) поставити себе на місце Бога. Бо лише Бог відає все, спрямовуючи нас до кращого, але залишаючи за нами свободу вибору.А що роблять усякого роду ворожіння, передбачення, розкладки карт, гороскопи та інша подібна «магія»? Замість Бога вони «малюють» майбутнє. Так, саме малюють, адже неодноразово науковцями доведені наслідки подібних ворожінь: самонавіювання, програмування, психологічна залежність і вразливість. Хіба це від Бога? Ні, від лукавого.
Бог ствердив людську свободу, і тому не порушує її. А от диявол прагне лише контролювати, зв’язувати, тримати в рабстві. Бог створив людину вільною, і жодної «визначеної наперед долі» немає. Майбутнє людини залежить від її власних вчинків та від дії Божого Промислу. Саме вільний вибір людини у кожному конкретному випадку визначає те, що з нею відбуватиметься далі, формує її майбутнє.
Маловірство – ось істинна причина гадань і ворожінь. Адже тоді людина покладає свою надію і вірить не у волю Божу, а довіряє волі якоїсь конкретної людини (ворожці, провидиці тощо). Або ж надає містичного, надприродного значення певним побутовим предметам. А що це, як не ідолопоклонство?
Людина, котра ворожить, в уяві ставить себе вище від Бога, а та, хто просить ворожити, не довіряє Богові.
Навіщо люди прагнуть зазирнути в майбутнє? Щоби позбутися власної тривожності, непевності. Але позбавлятися їх шляхом ворожінь – це самообман. Гадання на певний час може зовні заспокоїти (якщо людина почує те, що хоче), але справжню причину тривоги воно не усуне. Ба більше, людина стає вразливою і беззахисною перед багатьма новими життєвими випробуваннями. Або ж, у разі «передбачення» чогось негативного, існує небезпека зневіри, паралічу волі людини, бо вона вважатиме: як би вона не чинила, все одно станеться так, як їй «напророчили». Ще один небезпечний аспект ворожінь – людина знімає з себе частину відповідальності за те, що з нею відбувається, і перекладає її на інших людей або на зовнішні явища. Це знову призводить до самообману, внутрішнього конфлікту, хвороб душі.
Святитель Василій Великий вчить: «Не цікався про майбутнє, але з користю розпоряджайся теперішнім. Бо яка тобі користь передбачити веління? Якщо майбутнє принесе тобі щось добре, то воно прийде, хоча ти і не знав раніше. А якщо воно сумне, то для чого до строку мучитися скорботою?».
Пам’ятайте, що без волі Божої «й волосина з голови вашої не пропаде» (Лк. 21: 18). Його воля виявляється у всьому – або як Промисел, тобто пряма Господня дія, або як попущення, коли Вседержитель допускає щось, але не є Сам джерелом дії. Випробування ніколи не допускаються понад сили людини. Якщо Господь допускає щось тепер, то не від безсилля, але знаючи, як обернути це до добрих наслідків. Все можна подолати – не лише власними силами, а з Божою допомогою та з людьми, через яких Він нам тут допомагає. Все буде так, як має бути, як нам корисно для нашого спасіння – у свій час, у своєму місці. А власні страхи, хвилювання і непевність щодо майбутнього завжди можна «втихомирити» молитвою, довірившись найкращому вашому Другу і Пораднику – Господу Ісусу Христу, для Якого немає нічого неможливого і Який завжди піклується про наше благо, повідомляє Православна Церква України
