В низинних районах суббасейнів у вегетаційний період майже щороку спостерігаються посушливі періоди, які відрізняються інтенсивністю і тривалістю. Наприклад, 2003, 2013, 2015 роки були дуже посушливими, а 2022 — був найпосушливішим за всю історію спостережень з 1945 року!
За весь період спостережень встановлено, що посушливість території збільшується, і особливо великі зміни відбулися у високогірній частині Закарпаття.
За даними щорічного моніторингу посух та маловоддя, 2000-2023 роки — це період значного підвищення температур та посилення засушливих та маловодних явищ.
“Посухи в басейні Дунаю стають частішими, інтенсивнішими і тривалішими, виходячи за межі літніх місяців. Вони спостерігались у 2003, 2007, 2012, 2015, 2017 та 2020-2023 роках. Прогнози зміни клімату вказують скоріше на погіршення сценаріїв, ніж на позитивну тенденцію. Ці прогнози вказують на нагальну потребу в активному, інтегрованому та поетапному підході до управління посухами в масштабах всього Дунайського басейну. При цьому така робота має бути скоординована між країнами придунайського регіону.
Посухи вже призвели до значного зниження рівня води в Дунаї та його притоках, що має негативний вплив на судноплавство, виробництво гідроелектроенергії та водопостачання для промисловості та населення”, — зауважує керівниця напряму “Вода” Всесвітнього фонду природи Україна (WWF-Україна), кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко. 
Посухи та дефіцит води — глобальні проблеми
Посуха — це природне явище, яке повʼязане з дефіцитом вологи. Це тривалий посушливий період у природному кліматичному циклі, який може статися в будь-якій точці світу. Як правило, це повільне явище, спричинене нестачею опадів. Посуха має значний вплив на продовольчу безпеку, здоров’я та переміщення населення і міграцію.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 55 мільйонів людей у світі щороку страждають від посух. Це явище несе серйозну загрозу для худоби та сільського господарства ледь не в кожній частині світу. Посухи призводять до втрати засобів до існування (люди позбавляються можливості вирощувати їжу та годувати худобу). Вони призводять до ризику хвороб і смерті, а також стимулюють масову міграцію. Дефіцит води вже сьогодні зачіпає 40% населення світу, а до 2030 року ця цифра може зрости до 700 мільйонів людей, які ризикують залишитися без домівки через посуху.
60% усіх смертей, спричинених екстремальними погодними явищами, відбуваються через посуху, хоча вона становить лише 15% стихійних лих. За період з 1998 по 2017 роки посуха завдала світовій економіці збитків на суму 124 мільярди доларів США.
Це одне з найстрашніших стихійних лих, що спустошує родючі землі, руйнує екосистеми, позбавляє людей та інших живих істот засобів для існування.
Посуха виникає, коли регіон стикається з дефіцитом води через нестачу опадів або виснаження поверхневих та підземних водних ресурсів. Цей дефіцит може тривати тижнями, місяцями або навіть роками.
Тривалі періоди безводдя ставлять під загрозу не лише добробут людей, але й екосистеми, як природні, так і штучні. У серйозних випадках посуха може призвести до руйнівних наслідків, таких як голод, масове переселення людей та навіть соціальні конфлікти.
Сильна посуха несе за собою не лише небезпеку для врожаю та ґрунту, але й шкодить якості повітря. Вона стає каталізатором масштабних лісових пожеж та пилових бур, що суттєво погіршує стан атмосфери.
Це, в свою чергу, негативно впливає на здоров’я людей, які вже мають проблеми з дихальною системою, наприклад, астму або хронічну обструктивну хворобу легень (ХОЗЛ), а також людей з серцево-судинними захворюваннями.
Система раннього попередження посух
Конвенція ООН по боротьбі з опустелюванням у 2018 році заснувала відповідну ініціативу. Вона покликана допомогти країнам і громадам розробити план заходів, який дозволить запобігти, а також підготуватися до посух.
Більше того, розробка Планів управління посухами (ПУП) — є однією з вимог Європейського Союзу.
Наразі 34 країни мають напрацювання власних національних планів дій щодо боротьби з посухою, серед них — Україна.
Проте процес розробки Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням в Україні було призупинено. Тому, на жаль, поки законодавчо в Україні не передбачено розробку планів управління посухами.
WWF-Україна вперше представив проєкти Планів управління посухами для басейнів річки Тиса та річок Прут і Сірет.
Основна мета ПУП — мінімізація негативного впливу на економіку, соціальне життя та довкілля при виникненні посухи, а також спрямованість на розширення критеріїв та цілей Водної рамкової директиви (ВРД) для реалізації управління посухами.
“Серед головних завдань Плану управління посухами — створення системи раннього попередження. Така система дозволить виявити посуху на ранній стадії, вчасно здійснити реактивне реагування та пом’якшити наслідки”, — уточнює керівниця напряму “Вода” WWF-Україна Оксана Коноваленко.
Які рішення передбачає ПУП:
- Збір та використання дощової та “сірої” води для подальшого використання в господарських цілях.
- Впровадження сталих методів зрошення;
- Відновлення водно-болотних угідь;
- Захист прибережних зон та водозахисних смуг;
- Підвищення обізнаності громадськості.
На сьогодні WWF-Україна розроблено перші плани для 2 річкових басейнів, які дозволяють оцінити забезпечення їх складання, наявну гідрологічну та метеорологічну інформацію і стануть хорошим прикладом для інших басейнів. Також це дозволить почати розробку національних нормативно-правових актів.
Ознайомитись із Планом управління посухами можна за посиланням.
