Львів. Українська Національна Рада. 1918р.
13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові затвердила “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії”, яким проголосила створення на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпаття незалежної держави – Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)
Прийняття Тимчасового основного закону закріпило державний суверенітет західноукраїнських земель після розпаду Австро-Угорської імперії та визначило засади її території, влади, символіки й прав громадян.
Щоб запобігти переходу Східної Галичини під контроль відроджуваної Польської держави, українські сили вирішили діяти рішуче. У ніч на 1 листопада 1918 р. у Львові розпочалося повстання, відоме як Листопадовий чин. Загони українських січових стрільців чисельністю близько 2400 вояків під проводом сотника Дмитра Вітовського та за ініціативи політика Костя Левицького одночасно зайняли ключові урядові установи та об’єкти міста. На ранок 1 листопада Львів було проголошено українським – над ратушею піднято синьо-жовтий прапор. Одночасно українська влада була встановлена в інших містах Галичини: Станіславові (Івано-Франківську), Тернополі, Коломиї, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській та багатьох повітових центрах. Фактично за кілька днів українці перебрали контроль над переважною частиною Східної Галичини.
ЗУНР прагнула досягти об’єднання з Наддніпрянською Україною, де на той час існувала Українська Народна Республіка (УНР) зі столицею в Києві. 22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані урочисто проголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР – дві частини України об’єдналися в одну державу. Західноукраїнська Народна Республіка номінально увійшла до складу УНР на правах автономної Західної області (ЗО УНР).
Чортківська офензива – славна історія українського війська
