У 2024-му році Національний театр імені Франка у Києві збільшив дохід від продажу квитків на 112% (з майже 29 млн грн до 61 млн) і продовжує бити рекорди. Високий попит міг би означати підвищення цін, проте театр не поспішає цього робити.
Ексзаступниця міністра культури та учасниця Коаліції дієвців культури Galyna Grygorenko пояснює чому:
«Це державне підприємство. Зараз вони проходять трансформацію в державне некомерційне товариство. Але поки що це інституція, яка утримується коштом платників податків, і їхня відповідальність перед громадянським суспільством є високою. Чи може він собі дозволити просто ось так узяти й підняти ціни, тому що є попит? Його продукт має бути доступним широкій аудиторії так чи інакше.
Вони не можуть зараз підняти ціни настільки, щоб вгамувати цей попит і якось його збалансувати, тому що це теж не буде сприйнято суспільством, якщо квитки коштуватимуть по 2–3 тисячі гривень десь на гальорці.
Інша складова — наскільки вільні театри визначати свою квиткову політику і чи не пройде потім аудитор ДАСУ і не спитає, на яких підставах ти це зробив, і скажуть, що ти не мав права цього робити».
Водночас високий інтерес до вистав — ресурс, який можна використати для розвитку.
«Ми бачили багато сплесків і падінь різних наших колективів і театрів. І це означає, що треба користатися моментом, поки це є. (…) Якщо ми говоримо про 2–3 вистави, які мають шалений попит, — окей. Але ми мусимо і пропонувати, і створювати інший продукт. Зрозуміло, що з тих прибутків, які ми отримуємо від популярних вистав, нам треба реінвестувати в створення нового продукту, в навчання молоді, у відкриття якихось студій, колаборації з іншими акторами. Тому що, зрештою, нам треба вирощувати і молодь, і щоб з’являлися нові Івани Уривські».
Ціни в Україні зросли на приблизно 61% за час повномасштабної війни
