64-річна жителька Заліщиків Оксана Вершигора десять років відрощувала волосся, довжина якого нині сягає 140 см. Краса волосся передалась пані Оксані та її рідній сестрі у спадок від матері й бабусі, які все життя заплітали довгі коси.
Таку дівчину неможливо було не помітити, тому в роки дівування компліментів від парубків рідного хутора Весела, що неподалік Почаєва, дівчина наслухалася чимало.
Батьки Оксани Олександрівни мали великий сад і часто посилали дівчину на ринок до Почаєва продавати яблука. Саме тут її вперше і побачив майбутній чоловік Михайло Вершигора, який працював у місцевій музичній школі. А якось дівчина прийшла на танці до клубу, де пан Михайло грав у ансамблі, і тут вони вже познайомилися ближче.
— Вас, мабуть, звабило красиве волосся пані Оксани? — запитую чоловіка.
— Так, і волосся, і гарне личко, і її весела вдача — Оксана була дуже красивою! — гордо відповідає Михайло Вершигора.
А ще дівчина гарно співала, брала участь у художній самодіяльності, тому вступила до Теребовлянського культосвітнього училища. З майбутнім чоловіком пані Оксану поєднало не лише кохання, а й палка любов до музики, пісні. Після одруження доля закинула їх до Заліщиків, де вони довгі роки працювали в музичній школі.
Оксані Олександрівні подобалось доглядати за своїм волоссям, а оскільки воно й само собою гарно росло, то вже пізніше з’явилося бажання відростити його. У Заліщиках всі знають цю жінку із пишним і лискучим волоссям, чоловіки ще й досі оглядаються услід, жінки — заздрять. Коли була молодою, часто розпускала волосся, пізніше — заплітала косу і обвивала нею голову, робила інші зачіски. І так до тридцятирічного віку.
У жінки вже було дві донечки, а 1976-го вона народила сина. Пологи були важкими, виснажливими, а через півроку Оксана Вершигора захворіла на важку недугу шкіри — псоріаз. Найбільше була уражена шкіра голови, тому для ефективного лікування довелося розпрощатися з волоссям. Хтозна, може, то справді хтось недобрим, заздрісним оком глянув на красиву жінку?
До 43 років пані Оксана носила короткі зачіски. А якось, прибираючи в кімнаті, натрапила на «колекцію» своїх відрізаних кіс, яких нині вже аж шість, і знову закортіло відростити волосся. З того часу вона перестала відвідувати перукарню, сама собі робила зачіски.
Секретами догляду за волоссям ділиться охоче, бо тут, каже, ніякого особливого секрету й нема. Ще в молодості мама привчила її мити волосся… господарським милом. Побачивши моє здивування, жінка розповідає:
— Господарське мило є чудовим засобом для волосся, від якого воно стає лискучим, пишним. Шампуням я мало довіряю, хоча й користуюся тепер ними, але виключно такими, що містять лікувальні трави. Мені не позаздриш, бо миття волосся займає більше години. Ще дві треба, аби висушити, півгодини — щоб розчесати. Феном не користуюся і нікому не раджу: від нього волосся стає ламким і січеться. А для ополіскування до води додаю столовий оцет. Він дає волоссю пишність і блиск. Волосся у мене від природи росте швидко, хоча я не так часто його мию — раз на два тижні. Ну і, звичайно, ретельно розчісую, щоб не заплутувалось.
Тепер свого довжелезного волосся жінка не розпускає. Заплітає косу, вкладає щоразу по–іншому — і знову викликає зацікавлені погляди оточення. Люди дивуються: як у такі роки можна мати таку красу, що й дівчата позаздрять!
Розповіла Оксані Олександрівні про те, що торік у Львові відбувся конкурс на найдовшу косу, де переможницею було визнано 21-річну Христину Кричківську з Дрогобича. Довжина її волосся — 182 см. Роком раніше першість, але вже в іншому конкурсі, у Рівному, виборола дівчина із косою завдовжки 138 см. І хоча Оксана Олександрівна не має наміру брати участі в жодних конкурсах, каже: якщо захоче — відростить волосся рекордної довжини. Проте набагато приємніше, коли волоссям милуються виключно рідні та близькі, повідомляє http://chortkiv.net