Олег Сиротюк у Тернополі – політик –«трудяга», який ніколи не хапав зірок з неба. І це незважаючи на тривалу політичну кар’єру та приналежність до найпопулярнішої партії в Західній Україні. Також Олег Сиротюк, на відміну від значної кількості тернопільських лідерів, не є впізнаваним брендом «Свободи» на Тернопіллі. Напевно, це пов’язано з тим, що політик не вип’ячував себе на фоні однопартійців. Сиротюк чи не найкраща тяглова сила Тягнибока в Тернополі. І коли пан Олег дотяг партійного воза до «переправи у Верховну Раду», його поміняли. На політичному олімпі Тернополя Сиротюк став непотрібний. Проте, зважаючи на його авторитет серед місцевих партійців, його не ризикнули виключити з правлячої обойми, а лише «посунули» на заступника. Принаймні, так все виглядає зовні. А як оцінює все Олег Сиротюк – ми розпитали в інтерв’ю біля пам’ятника Тарасу Шевченку. А почали розмову з легкої теми, оскільки політик виглядав дещо напруженим.
– Пане Олеже, коли Ви останнє сміялись?
– (ледь усміхнувся)Часто доводиться сміятись. І навіть , коли виконую громадську роботу, на пленарних засідання облради. Але найприємніше веселитись в родинному і сімейному колі.
– Коли розповідали востаннє анекдот і про що?
– Минулого тижня. Політичний. Але я б не хотів його переповідати…
– Від жартів давайте перейдемо до складнішого: коли Ви востаннє казали неправду?
– Намагаюсь у своєму житті казати завжди правду. Звичайно. Політична діяльність є специфічною. Але я уникаю таких ділянок в роботі, щоб не йти на перекір зі своєю совістю.
– В юності Ви займались бігом і волейболом. Що Вам зараз більше допомагає в політиці: командна гра чи індивідуальні якості?
– Так, займався цими видами спорту. Намагаюсь поєднувати: будучи в організації, я є командним гравцем, але і свої особисті напрацювання втілюю в життя для людей. Не цураюсь суспільної праці, але не забуваю про особистісний розвиток.
– Ви колишній пластун. Чи вітаєтесь з пластунами-зрадниками національної ідеї? Скажімо, на економічному форумі у Тернополі, який проводився, на жаль, російською мовою, міський голова Тернополя вітався з одним з таких перекотиполем, який займається гуманітарною сферою.
– Я себе не відношу до колишніх пластунів. Я себе відношу до пластунів. Намагаюсь займатись активним пластуванням, але зараз щоправда трохи бракує на це часу. Хоча цього року, думаю, вдасться більше попластувати. Вже був на «Святі весни», яке проводила тернопільська станиця. Якщо знаєте, я зареєстрував в облраді проект рішення про підготовку обласної програми розвитку Пласту та відзначення 100-ліття з часу заснування пластунського руху, яке відзначатиметься в наступному році. А для активного пластування потрібен час, який намагаюсь викроїти з того ліміту, що нині маю. Адже навіть у вихідні доволі часто доводиться займатись політичною діяльністю, зустрічатись з виборцями в районах, по селах. А якщо говорити з ким вітаюсь, то з пластунами лівою рукою, як у нас прийнято, а з чиновниками, депутатами, друзями – правою. Як заведено у суспільстві.
– На вашу думку, чому Пласт не став масовою організацією, як це спостерігалось у 20-х -30-х роках минулого століття? Не пригадую точно роки. Але знаю, що за два роки чисельність організації розвинулась до 60 тисяч. А нині за 20 років Незалежної України у Тернополі заледве назбирається пів тисячі пластунів.
– Ну, не потрібно порівнювати теперішній період з минулим. У той час не було великої кількості альтернативних громадських патріотичних організацій, де б могла збиратись українська молодь. Функція організації тоді була націозахисна. Перед молодими хлопцями і дівчатами ставились інші завдання. Сьогодні ж є великий вибір у молоді, де вона може себе реалізувати. І Пласт ніколи не намагався стати масовою організацією. Тут готувалась майбутня еліта. Погоджуюсь з тим, що в тих масштабах, яких він є зараз, замалий. Треба Пласт розширювати, утворювати осередки по районах. Незабаром буде прийнята відповідна програма і це сприятиме розширенню мережі пластових осередків. Але зважте, що в Пласті працюють лише ентузіасти. Тут не має людей на зарплаті. Це волонтерська робота.
– Хто Вам ближчий по духу: Донцов, Міхновський, Бандера…
– Кожен з теоретиків і практиків націоналізму чимось особливий. Тому й виокремити когось одного неможливо. Сьогодні потрібні теоретичні знання, а завтра – приклади дієвих вчинків. Тому має бути все гармонійно поєднано. Не можна виокремлювати і казати, що той чи інший був більшим чи кращим націоналістом, ефективнішим. Раціональні зерна треба брати із життєвого досвіду усіх наших попередників.
– -Ви навчаєтесь на юридичному факультеті університету імені Тараса Шевченка у Києві. Чи допомагає навчання у політичній діяльності?
– Дуже допомагає. Коли приймалось рішення про отримання другої освіти, бралось до уваги, що депутатська робота тісно пов’язана із законодавчим полем. На кожній сесії облради чимало проектів рішень. Які ґрунтуються на законах, указах, постановах. І їхнє знання лише допомагає в роботі.
Розмовляв Борис Машлянка
Продовження розмови – читайте у понеділок. У ній ви дізнаєтесь чи декларуватимуть доходи голова Тернопільської обласної ради, міський голова Тернополя та інші депутати-«свободівці», чого бракує Олегу Тягнибоку і хто кращий менеджер – Сергій Надал чи Олексій Кайда.