Туристичні принади нашого краю дуже неоднозначні. Сумно, але факт: ми постачаємо в інші країни не лише робочу силу, а й туристів. І поки інші держави заробляють на туристах чималі гроші, ми про це лише говоримо.
Сьогодні розвиток туризму в нашому регіоні мав би бути пріоритетним. Культурно-просвітницький туризм міг би приносити чималі кошти в бюджет міста та району, але через погану інфраструктуру, жахливі дороги мандрівники завертають до нас не так часто, як би того хотілося.
До 7 природніх чудес України належить перлина західного регіону – Дністровський каньйон, який рішенням Тернопільської обласної ради №31 створений ще 21 липня 2001 року як Національний природний парк. Тут знайдете найдавніші пам’ятки природи – скелі девонського геологічного періоду (вік 350-400 млн.років), численні водоспади, замки, листяні, мішані та соснові ліси, цілющі джерела.
На Дністрових схилах – велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. А ще каньйон багатий історичними пам’ятками, замками, городищами, князівськими поселеннями, фортецями.
Відрадно, що центр Дністровського каньйону розташувався в Заліщиках, а 12 грудня минулого року Міністр екології та природних ресурсів України Микола Злачевський підписав наказ про призначення директором Національного природного парку «Дністровський каньйон» Михайла Шкільнюка. Михайло Федорович проявив ініціативу і запросив журналістів на розмову, яка відбулася в приміщенні колишньої стоматполіклініки, де планується офіс для правління «Дністровського каньйону». Поки що тут жодних умов для роботи, ніяких зручностей, ані комфорту. Нічого не облаштовано в кабінетах. Але це аж ніяк не завадило розмові про найголовніші і найцікавіші моменти щодо порятунку екології та історії, туристично-екскурсійного потенціалу Придністров’я. Отож, перше запитання Михайлу Федоровичу було цілком закономірним, на мій погляд:
– З Ваших слів, у лютому Ви приступили до виконання обов’язків. З чого розпочали свою діяльність?
– Найперше, приніс з дому два комп’ютери, щоб мати зв’язок зі світом, з профільним міністерством, від якого отримую директиви, постанови, запити. Паралельно – дуже важливо сформувати штат-команду однодумців, яка би усвідомлювала: «під лежачий камінь вода не тече». Проблем вистачає і лише спільними зусиллями ми зможемо їх вирішити. Оце примішення тільки тиждень тому міська влада надала нам. Але особисто Прем’єр-міністр має підписати відповідні документи, щоб це приміщення стало власністю «Дністровського каньйону». Прем’єр передає документи Міністерству, а ми – в прямому підпорядкуванні йому. Така процедура з офісом.
– Михайле Федоровичу, яка мета створення парку «Дністровський каньйон»?
– Найперше, це природоохоронна структура: збереження тваринного і рослинного світу, флори, фауни, пам’яток культури, старовини, проведення наукових досліджень, раціональне використання багатих рекреаційних ресурсів, сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні, популяризація природоохоронних знань.
Загальна площа парку – 10892 га. Землі розташовані на території 64 сільрад, перебувають у власності 39 сільськогосподарських підприємств, Чортківського та Бучацького держлісгоспів, інших користувачів. Територія каньйону – 250 км по руслу Дністра, починаючи від с.Діброва Монастириського району і закінчуючи с.Окопи Борщівського району, впаданням Збруча в Дністер. Каньйон пролягає на території 4 районів – Бучацького, Монастириського, Борщівського із центром у Заліщиках. У кожному є відділення, які очолюють відповідні посадовці та інспектори.
– Чи всюди така катастрофічна екологічна забрудненість, невпорядкованість територій, як у Заліщиках? Ви, очевидно, вже побували в кожному з названих районів і пересвідчились в реаліях «турботи» про навколишнє середовище.
– Повірте, такого, як у нас, особливо в Заліщицькому парку, що належить до садово-паркового фонду України, я не бачив ніде. Жах. Мені доводилось в багатьох виробничих підрозділах працювати, але я переконувався щоразу: все починається з порядку. Чому за кордоном вдячні подорожуючі залишають гроші, бо там вони стикаються з позитивом повсюди, із затишком, із високою культурою людей. Ми свою діяльність розпочали з ліквідації смітниськ. 28 мішків скляної тари зібрали, а вже скільки пластикової! Парк перетворився на суцільні смітниська. І наші працівники взялись впорядковувати його від різних непривабливих пейзажів.
Я, звичайно, не хотів би моралізувати навколо такого ганебного стану, в якому опинився парк, береги Дністра, я тільки апелюю до совісті тих людей, які поруч працювали. Вони, звичайно, всі різні, але хоч єдине – любов до природи – має нас об’єднувати, бодай в цьому не лукавити!..
– Скільки працює в каньйоні людей? Яку техніку Ви маєте, адже без цього не обійтись?..
– У Заліщиках по штату має бути 28 осіб, а всього по каньйону – 50. Спільними зусиллями впорядковуємо територію. У нашому парку вже працювали люди з Борщівського відділення. Придбали віники, граблі, вила – оце наші знаряддя праці. Ще пилу маємо, бо повалені сухі дерева тут лежать по 2-3 роки. Зізнаюсь чесно: якщо хочеться зробити – знайдеться все, навіть транспорт. Хоча з Києва обіцяють нам техніку, бо треба об’їжджати об’єкти, контролювати і щось робити. Мені не звикати до роботи. Я працював на ентузіазмі, бо так навчений. Пройшов нормальну школу життя і на заводі «Літій», і на консервному. Завжди був виробничником. Сьогодні працюю в державній структурі, а це означає – не боятися брати на себе відповідальність, завжди підтверджувати свою присутність на тому чи іншому об’єкті та вести за собою інших.
– Чи плануєте, Михайле Федоровичу, оновлювати парк молодими саджанцями?
– Звичайно. У мене в штаті навіть є досвідчений лісник Григорій Блащук – людина своєї справи. Ми маємо домовленість, де будемо брати саджанці, і обов’язково вирощуватимемо туї, ялинки.
– Які відділи створено в організації?
– 4 відділи, а саме: науково-рекреаційний; відділ екологічної освіти; наукових досліджень, природної охорони (аналогічний є в Борщові і Бучачі); і господарський.
– Михайле Федоровичу, читачам буде цікаво дізнатись, а скільки землі відведено під парк «Дністровський каньйон»?
– Ми маємо тільки офіс. Він, звичайно, також буде змінений кардинально, бо планується добудова другого поверху. Міністерство передбачило на ці потреби кошти, і вже на третій квартал ц.р. перший транш очікуємо.
Із необхідних 4 млн.грн. на перших порах надіємось на 1,5 млн.грн.
Щодо землі, то міськрада надасть її нам, коли нас поставлять на балансі у Міністерстві. Думаю ця процедура матиме своє логічне завершення. А поки що для нас головне те, що центр «Дністровського каньйону» – в Заліщиках.
Безумовно, була велика конкуренція, прагнення інших районів утримати його в себе, особливо цього хотіли в Бучачі. І все ж голова РДА Олег Барчук домігся того, що тут працюють наші люди, створені відділи. Тому, власне, в цьому завдячуємо Олегу Олександровичу. І сподіваюсь, що заплановане ми виконаємо за його підтримкою, порадою, наполегливістю ми зуміємо створити перлину для туристів, аналогів якій не буде в області. І, таким чином, відкриємо цікаві екологічні та історико-пізнавальні маршрути для туристів, яких довкола є чимало, змусимо в доброму розумінні цього слова привабити до себе бажаючих хоча б на відпочинок із сусідніх районів, областей, а може, і з Польщі, Чехії, Румунії. Серед «родзинок» – сплави по Дністру, а також відновити навігацію по річці, ініціатором якої уже виступив голова ОДА Валентин Хоптян. Звичайно, треба дивитися в майбутнє, працювати. Думаю, що – приміром – ефедра двоколоса, ясинець білий, яскрава бджолоїдка (представники флори та фауни), як і Хотин, Червоногород, Княжий Василів та інші історико-культурні пам’ятки та природні екзоти будуть цікавими для багатьох.
Ольга Личук
Світлини
Ігоря ІВАНСЬКОГО
Газета “Колос”, №28-30 від 30 березня 2012 року