111

140 років від дня народження Володимира Михайловича Гнатюка

(9.05.1871—6.10.1926) — українського фольклориста, етнографа, літературознавця, академіка АН України

Народився 9 травня 1871 р. в сім’ї сільського дяка, закінчив Велес-нівську однокласну школу (1879), Бучацьку народну школу (1885) і нижчу гімназію (1889), Станіславську вищу гімназію (1894), філософ-ський факультет Львівського університету (1898). Він — член Наукового товариства імені Шевченка у Львові (з 1895), його секретар (1898—1926), член-кореспондент Російської Академії наук (1902), член наукового етнографічного товариства Чехословаччини (1905), лауреат премії імені Олександра Котляревського (1913), академік Всеукраїнської Академії наук (1924), член наукових товариств Німеччини, Австрії, Швеції.
Навчаючись у Львівському університеті, в 1897—98 рр. очолив «Академічну громаду»; готував і провів святкування 25-ліття літератур-ної, наукової та громадської діяльності Івана Франка 30.10.1898 р. У грудні 1898 р. став ученим секретарем НТШ, працював з його головою Михайлом Грушевським, очолював оргкомітет із святкування ювілею Михайла Грушевського.
Володимир Гнатюк — один з організаторів та редакторів «Літературно-наукового вісника», засновник і редактор, відповідальний секретар «Українсько-руської видавничої спілки» у Львові (12.11.1898).
Як фольклорист і етнограф збиральницьку роботу Володимир Гна-тюк розпочав учнем Бучацької нижчої гімназії (мав збірку з понад 500 записами перлин народної творчості), а першу свою збірку видав студентом ІІ курсу Львівського університету. Він — автор багатьох теоретичних праць, програм із збирання перлин народної творчості та видавець фольклорних матеріалів. За словами Івана Франка, Гнатюкові «… з наших найдавніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один», він був збирачем «нового типу.., що, обіймаючи широкі наукові горизонти, рівночасно стараються вичерпати запас етнографічних фактів у певній околиці, подати, приміром, весь репертуар пісень, оповідань і т. ін.».
Найважливіші збірки Володимира Гнатюка: «Коломийки» (3 томи), «Гаївки» (1 том), «Колядки і щедрівки» (2 томи), «Народні оповідання про опришків» (1 том), «Знадоби до української демонології» (2 томи), «Знадоби до галицько-руської демонології» (1 том), «Українські народні байки: звіринний епос» (2 томи), «Галицько-руські народні легенди» (2 томи), «Галицько-руські народні анекдоти» (1 том), «Похоронні звичаї та обряди» (1 том), «Легенди з хітарського збірника: 1-ої половини ХVІІІ в.» (1 том), «Етнографічні матеріали з угорської Руси» (6 томів); окремі публікації — «Причинок до літератури нашого віршотворства», «Кушнірство в Галичині», «Ткацтво у східній Галичині», «Народні оповідання про тютюнарів», «Пісня про покритку, що втопила дитину»; книги — «Старохристиянські легенди із книги «Народовіщаніє» (Львів, 1901), «Народні новели» (Львів, 1917), «Українська народна словесність» (Відень, 1917), «Народні байки. З образками Микити Вихора» (Львів, 1918), «Народні байки для дітей. З образками Олени Кульчицької» (Львів, 1925), «Як повставав світ. Народні легенди з історії природи й людського побуту» (Львів, 1926), «Баронський син в Америці. Вибір народних казок з образками Юліана Панькевича» (Львів, 1926), «Михайло Коцюбинський. Листи до Володимира Гнатюка» (Львів, 1914), «Наукове товариство імені Шевченка. З нагоди 50-ліття його заснування. 1873—1923» (Львів, 1923), «Лука Гарматій і його спомини про М. Коцюбинського» (Львів, 1925).
Володимир Гнатюк перекладав на українську мову твори Петка То-дорова (Болгарія), Владислава Олехневича (Польща), Густава Гаерштама (Швеція), Льва Толстого, Максима Горького (Росія) та інших письменників, видавав їхні твори й твори українських письменників: Сидора Воробкевича, Юрія Федьковича, Степана Руданського, Івана Франка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Наталії Кобринської, Євгенії Ярошинської, Ольги Кобилянської, Осипа Маковея, Марка Черемшини, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Коцюбинського, Богдана Лепкого, Дениса Лукіяновича, Михайла Грушевського, Івана Пулюя, Андрія Чайковського, Миколи Вороного та багатьох інших письменників України; твори Еміля Золя, Генріха Гайне, Уїльяма Шекспіра, Фрідріха Шіллера, Редьярда-Джозефа Кіплінга, Болеслава Пруса, Владислава Оркана та інших.
Діяльність вченого тісно пов’язана із Закарпаттям, Східною Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Югославією, особливо з містами Тернополем, Бучачем, Івано-Франківськом, Ужгородом, Львовом, селами Велеснів, Григорів, Коропець, Пужники в Монастириському районі та Рукомиш і Жизномир Бучацького району на Тернопільщині, де збирав народні перлини.
Помер Володимир Гнатюк у Львові о 18 годині 6 жовтня 1926 року і похований на Личаківському цвинтарі поруч сина Стефана, неподалік Івана Вагилевича, Івана Франка, Соломії Крушельницької, Дениса Лукіяновича, Станіслава Людкевича, Маркіяна Шашкевича.
О. Черемшинський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.