111

На сайті УНН відбулася Інтернет-конференція генерального директора Державної продовольчо-зернової корпорації Олександра Лавринчука на тему: “ДПЗКУ – нова ідеологія державного управління. Ефективний менеджмент – розвинутий ринок”.

http://www.unn.com.ua/ua/news/24-03-11/314137/

Відповіді на питання:

Питання від Олександра (Київ): Державна продовольчо-зернова корпорація утворена замість збанкрутілої ДАК «Хліб України». Що призвело до банкрутства останньої і чи не вийшло так, що в одній й тій же структурі просто змінено вивіску?

Відповідь: Насправді оголошений рік тому курс на системну перебудову не передбачає лише змін вивісок. Йдеться про глобальні, системні зміни, які торкаються і сільського господарства. Створення ДПЗКУ фактично виокремилося в національний проект – проект створення вертикально-інтегрованої корпорації зі сферою діяльності у всіх галузях зернового сектору агропромислового комплексу України. Корпорація – це єдиний комплекс, який представлений в виробництві зернових, сфері збору врожаю, в прийманні, зберіганні, логістиці, виробництві борошна, виробництві комбвікормів і круп, а також у сфері відносин із кінцевим споживачем. Іншими словами, ми вирощуємо, зберігаємо, виробляємо, транспортуємо й продаємо – як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Тепер що стосується банкрутства ДАК «Хліб України». Там дуже складана ситуція. З 6 млн. т потужностей з одночасного зберігання зерна лише 3 млн. т. зернових складських місткостей використовувались безпосередньо за призначенням, а інші – або знаходились в оренді, або були зруйновані чи технічно несправні. Близько 25 підприємств хлібопродуктів і зернопереробки ДАК «Хліб України» перебували у стадії банкрутства. Більшість із них не працює протягом останніх 6-8 років. Наслідками неефективного використання державного майна було незаконне відчуження майна і обладнання, недозавантаженність складських потужностей по зберіганню зерна, низький коефіцієнт використання зернопереробного обладнання, що призвело і буде призводити і надалі до прямих збитків державних підприємств, відсутності обігових коштів, коштів для планових ремонтів і модернізації, неможливості сплачувати податки до бюджету.

Відомо про незадовільний фінансовий стан ДАК «Хліб України». Компанія мала понад 3 млрд. гривень боргів перед комерційними і державними структурами.

Проведення ж суттєвої реструктуризації і фінансового оздоровлення ДАК «Хліб України», що мали б налагодити ефективну роботу компанії на внутрішньому та зовнішньому ринках, вимагали час і значні грошові кошти із бюджету держави. Але питання регулювання агроринку і впливу на український зерновий ринок вимагали невідкладних і негайних дій. Тому сама логіка подій вимагала створення сильного та ефективного гравця на аграрному ринку, яким й стала ДПЗКУ.

Я розумію, ви хочете дізнатись, чи не чекає нашу корпорацію таж сама доля, що і ДАК «Хліб України». Можу запевнити – ні! Ми твердо стоїмо на ногах!

Питання від Іван (Одеса): Ви постійно заявляєте про досвід інших країн стосовно існування державних операторів зернового ринку. Можете приклади навести?

Відповідь: Будь ласка. Такі державні структури були створені в Австралії, Канаді, США, інших країнах, і пострадянських – Казахстані і Росії. В США Товарно-кредитна корпорація (ССС) була створена ще у 1933 році, коли закладались основи сучасної агропродовольчої політики США в контексті Нового курсу президента Ф.Рузвельта. Вона функціонує донині як повністю державна корпорація в складі Міністерства сільського господарства США.
В Канаді ще у 1919 році фермерами Заходу країни була створена Канадська рада по пшениці (CWB), яка сьогодні є найбільшим торговцем пшеницею і ячменем у світі. Один із самих великих експортерів Канади зі штаб квартирою у Вінніпезі продає зерно більш ніж в 70 країн світу і повертає весь комерційний прибуток, за винятком своїх маркетингових витрат, безпосередньо фермерам.

Свій великий оператор є й в Австралії – це Австралійська рада по пшениці (AWB), яка була створена на чотири роки раніше американської, у 1915 році. Сьогодні AWB є головною маркетинговою організацією із продажу пшениці в Австралії. До 1 липня 1999 року, це був монопольний урядовий орган, з тих пір він перетворений у приватну компанію, що належить австралійським виробникам пшениці.

В Росії у 2008 році створили Об’єднану зернову компанію (ВАТ “ОЗК”), яка виконує функції держагента при проведенні державних закупівельних і товарних інтервенцій на зерновому ринку, здійснює поставки продовольства в рамках реалізації міжурядових угод і поставки гуманітарної допомоги разом із Всесвітньою продовольчою програмою ООН, а також являється основним державним експортером зерна з Російської Федерації.

В Казахстані з 1995 року діє АО “Продовольча контрактна корпорація” (Продкорпорація) зі стовідсотковою участю держави в його статутному капіталі. На сьогоднішній день Продкорпорація є найбільшим власником зерна в Казахстані, і поряд із забезпеченням продовольчої безпеки країни займається регулюванням внутрішнього зернового ринку, інвестиційною діяльністю і експортом зерна.

На сьогодні і в Україні назріла необхідність створення корпоративного агента уряду в зерновій галузі, який буде спроможний гасити можливі сплески продовольчої кризи в Україні, і, глобально – брати участь в подоланні світової продовольчої кризи, ліквідації дефіциту продовольства. Тож нічого революційного з точки зору світового досвіду український уряд не зробив.

Питання від Катерина Михайлова (Київ): Якими є основні цілі та якою є нова структура корпорації?

Відповідь: До складу державної корпорації входять філії – елеватори, хлібні бази, портові елеватори, транспортно-експедиторська компанія, спеціалізоване сервісне підприємство по матеріально-технічному забезпеченню сільгоспвиробників засобами захисту рослин, добривами, паливно-мастильними матеріалами, насінням, сільськогосподарською технікою, підприємство фумігації й знезаражування, машино-технологічні станції.

А наша ціль очевидна – продовольча безпека України, розвиток експортного потенціалу вітчизняного АПК, асистування вітчизняному виробнику на всіх етапах виробництва сільскогосподарської продукції – від початку вирощування, зберігання, переробки та продажу вирощеного врожаю та продуктів його переробки. Крім того, важливим завданням є покращення іміджу України на світовому ринку зерна і продовольства.

Питання від Оксана: Если корпорация создана на базе другой компании-банкрота, что она реально может из себя представлять?

Відповідь: Формально я уже ответил на этот вопрос, но повторюсь: на данный момент организационная структура Госкорпорации – это вертикально-интегрированный холдинг в аграрном секторе экономики. Собственно, Госкорпорация является управляющей компанией холдинга со стратегическими функциями. В ее состав входит 49 предприятий на правах обособленных подразделений – филиалов.

Данные предприятия могут одновременно хранить более 4 миллионов тонн зерновых, что автоматически делает ГПЗКУ крупнейшим оператором по хранению. В составе Госкорпорации два государственных портовых элеватора – Одесский и Николаевский. Они способны обеспечивать 12 процентов всего объема пиковых экспортных отгрузок зерна.

Питання від Олесь Кокозей (Харків): О вас знают на селе?

Відповідь: Нас не просто знают, нас там ждали! Кто, если не государство в лице ГПЗКУ, способно сегодня разрешить определенный парадокс, когда сельхозпроизводителю все тяжелее получать нужный результат только потому, что огромная прибыль от экспорта, в селе не остается, а идет прямиком трейдерам!

Производителям давно был нужен ассистент, помощник, способный и топливом обеспечить, и удобрения по ценам ниже рыночных приобрести и финансово поддержать, и продать зерно с обоюдной, а не односторонней выгодой. Кто из трейдеров готов это сделать?

Многие «скептики» ставили и ставят под сомнение возможность Госкорпорации реализовывать столь значительные задачи. Но это от непонимания ни структуры ГПЗКУ, ни ее мощностей, ни конечных целей развития.

Питання від Денис (Донецьк): Яким чином проявляється ваша участь у вирощуванні, скажімо, зерна? У вас є підвідомчі господарства?

Відповідь: Сьогодні ми переважно фінансуємо польові роботи зокрема через форвардні операції. Ми вкладаємо гроші і ресурси протягом всього періоду вирощування врожаю, підписуємо прямі контракти з виробниками і допомагаємо їм. Але успішне майбутнє корпорації, на мій погляд, все-таки варто ув`язувати з розвитком своєї сировинної бази. Нині 5 підприємств новоствореної структури продовжують щороку обробляти майже 10 тис. га орних земель. Плануємо, що до кінця 2011 року в наявності буде до 400 тис. га, а взагалі будемо намагатись вийти на 1 млн. га.

Питання від Іван (Бердичів): Наскільки регламентованою є діяльність ДПЗКУ? Іншими словами, чи можливо гіпотетично повторення сценаріїв, скажімо, доведення структури до банкрутства через недолугий менеджмент чи явні корупційні дії?

Відповідь: В своїй діяльності ми керуємося Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України», Законом України “Про основи національної безпеки України”, Указом Президента “Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна”, Державною цільовою програмою «Зерно України-2008-2015». Це що стосується законодавчої бази. Що ж до недолугості менеджменту, то у нас ще на слуху негативний досвід попередників. Рік тому, коли ми стали з’ясовувати, а що ж нам дісталося у спадок, дізналися багато цікавого – і про безтоварні завантаження потужностей, і липові накладні, і про нібито наявне зерно, якого ніколи в засіках не було. Оце недолугий менеджмент, оце – корупція, яка зазвичай призводить до одного – до загрози продовольчої безпеки держави. А ми сьогодні забезпечення саме продовольчої безпеки ставимо на один щабель з політичною безпекою країни.

При створенні ДПЗКУ ми повністю змінили підходи до формування кадрового складу. Сьогодні всі директории наших підприємств підбираються на конкурсних засадах, їх діяльність постійно контролюється. В корпорації працює «гаряча лінія» для оперативного реагування на всі звернення з регіонів. Зателефонувати на неї може кожен бажаючий: 206-15-14.

Питання від Оксана Кузьменко (Кіровоград): Сегодня вы активно работаете на рынке зерна, в частности подразделение «Хлеб Инвестстрой» – это фактически государственный оператор зернового рынка. А что вы можете предложить крестьянам?

Відповідь: Наши комплексы позволяют перерабатывать около 600 тысяч тонн зерновых и крупяных или почти 10% от среднегодового потребления в Украине. Что касается наших предложений в смысле закупочных цен, то сразу скажу: по ряду позиций они превышает тот диапазон, который предлагают перекупщики. Наш ценовой диапазон в зависимости от класса: на пшеницу – от 1612 до 1792 грн за тонну, на рожь – от 1447 до 1582 грн за тонну, на гречку – 6750 грн за тонну.

Мы предлагаем значительно выгоднее частных условия хранения урожая и при этом проводим проверки его качества – так, как это нужно делать, а не с целью занизить стоимость сырья или оформить продовольственную пшеницу как фураж и наоборот. Я напомню, как в прошлом году с целью удешевления зерна трейдеры оформляли продовольственную пшеницу как фуражную, что стало поводом к проверкам со стороны Генпрокуратуры.

Питання від Коля (Біла Церква): У продовження цієї теми: ДПЗКУ та «Хліб Інвестбуд» останнім часом звинувачують у начебто привілейованому положенні на зерновому ринку з огляду, передусім, на право отримання експортних квот та виконання в тому числі міждержавних контрактів. Як можете прокоментувати звинувачення? Як Ви взагалі, як фахівець, сприймаєте наявність експортних обмежень, адже звинувачення на адресу України в тому, що вона ввела цей регулятивний захід (мається на увазі квоти) лунають й досі?

Відповідь: Я не раз вже про це говорив, та повторюся: факт введення квот сам по собі звів до мінімуму той ріст цін, який ми могли б спостерігати вже наприкінці минулого року. Те, що сьогодні безпідставно збільшують ціни на той чи інший вид продовольства ми назвали б дитячим жартом у порівнянні з тим, що могло б бути. Ситуація з гречкою у нас була б усюди – і на ринку м’яса, і на ринку молока, хлібобулочних виробів тощо – все, що є похідним від зерна. Тож обмеження в значній мірі не тільки залишили в країні зерно, а й дозволили стримати ціни. Тож питання квот для мене однозначне: вони були соціально необхідні, не кажучи вже про елементарні заходи продовольчої безпеки, яка дійсно була під загрозою. Як було б щонайменше соромно викупати своє ж зерно у трейдерів за ціною втричі вищою за ту, з якою вони торгувалися наприкінці серпня-вересня минулого року.

А щодо ХІБу, то тут не треба навішувати ярликів «наближеності». Є компанія, є її структура капіталу, є державна частка, є досвід роботи на ринку. Все. Компанія отримала квоти в рамках загального розподілення. Дві третини зерна, в рамках квот, вже реалізовані.

Питання Ірина (Донецьк): Как Вы относитесь к перспективам выращивать в Украине до 100 тысяч тонн зерновых? Это реально?

Відповідь: Если брать средний уровень сбора урожая зерновых, то он в Украине находится на уровне 40-50 миллионов тонн. Еще 10 миллионов тонн – технические культуры. Так вот, только за счет улучшения качества сельскохозяйственных работ, при внедрении новых технологий, с улучшением технического парка и оптимизации структуры посевных площадей, по мне нию ученых и экспертов, можно добиться повышения сбора зерновых до 70-80 миллионов тонн в год.

Если же брать еще и экстенсивный путь развития, то здесь возможно введение в севооборот незадействованных площадей. А это – около 6 миллионов гектаров. И тогда, вполне реальным становится урожай в 80 – 100 миллионов тонн зерновых.
И если по экстенсивному варианту особых вопросов не возникает, то по интенсивному они могут быть. Ведь он предусматривает ту самую модернизацию села. Для этого Госкорпорация предусматривает создание ряда специализированных предприятий. Я о них говорил выше.

Питання від Петро Іванович (Суми): Назовите реальные возможности хранения и транспортировки зерна силами Госкорпорации. Спасибо

Відповідь: О том, что у нас есть – я уже говорил. Но Госкорпорация на месте не стоит, поэтому уже разработан план развития, в соответствии с которым и будет осуществляться наращивание мощностей по хранению и перевалке зерна. Только в модернизацию и обновление оборудования предприятий ГПЗКУ предполагается инвестировать порядка 1,6 миллиардов гривен. Речь идет и о современных элеваторных технологиях, и о строительстве новых емкостей для хранения, и современных комплексов приемки – очистки – сушки – отгрузки зерновых на неиспользуемых площадях предприятий.

Емкости зерновых складов ГПЗКУ составят не менее 17,5% от общей емкости сертифицированных зерновых складов в Украине.

Касательно транспортировки: в ближайший год планируем купить 150 современных автопоездов-зерновозов. Вместе с уже существующим на предприятиях Госкорпорации автопарком зерновозов, это обеспечит наличие в обороте более 300 единиц автотранспорта с дислокацией в регионах, что удовлетворит потребности в перевозке зерновых с полей и зернотоков сельхозпредприятий на зернохранилища, а в случае необходимости, перемещение зерновых между филиалами и доставки зерна в порты.

Питання Юрій Луговий (Луганськ): Вас не смущает, что несмотря на все обещания и планы, используются мощности построенные 20-30 лет назад? Хлеб, образно говоря, печется «бабушкиным способом»

Відповідь: Согласен. На сегодняшний день основной проблемой остается использование зерноперерабатывающих технологий 70-80 годов. Производственное оборудование изношено в среднем по отрасли до 75 процентов. Модернизация оборудования комбинатов хлебопродуктов в соответствии с требованиями современных технологий (витаминизация, добавление сухой клейковины, улучшение вкусовых качеств и пр.), позволит увеличить выход высококачественной продукции и снизить затраты на ее производство.

Бизнес-планом предусмотрены инвестиции в модернизацию и обновление оборудования предприятий, переданных в состав Госкорпорации. Увеличение мощностей по хранению, перевалке и переработке, а также улучшение качества предоставляемых услуг зернохранилищами и качества выпускаемой продукции (мука, крупы, комбикорма) комбинатами хлебопродуктов Госкорпорации будет осуществляться за счет ряда инвестиционных программ Госкорпорации.

Аграрний союз України підтримав рішення уряду щодо ринку зерна

Про це заявив голова АСУ Геннадій Новіков на прес- конференції «Чого побоюються зернотрейдери: реальної дискримінації чи необхідності виконувати «невластиві» їм функції та обов’язки фінансування виробництва?».

– Всі давно розуміють, що необхідно змінити філософію кредитування села, – говорить пан Новіков. – І перш за все, спрямувати кошти на розвиток агровиробництва. Саме про це йде мова в законопроекті № 8163 Про внесення змін до Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні». Тому рішення ради Аграрного союзу України – підтримати законопроект 8163 і вважати його як дія держави, спрямована на підвищення урожайності, добробуту сільгоспвиробників і продовольчої безпеки держави. Те, що ми встановлюємо в своїй державі правила зернового ринку і хочемо закріпити його в законі, це є нормально.

На його думку, якщо вже нинішньої весни держава зможе ввести цей механізм у дію, виробництво агропродукції зросте, незважаючи ні на які погодні умови.

– Наша держава ще не така багата, щоб профінансувати всі потреби сільського господарства, які оцінюються в 50-60 млрд. грн. необхідно для інвестування в сільхозвиробництво на рік, – пояснює Г.Новіков. – Якщо вкласти ці кошти, то виробництво зерна підвищиться на 30% – лише за умови виконання цих технологій і незалежно від погодних умов.

Як вважає Г.Новіков, у виробника має бути вибір – продати збіжжя за високою ринковою ціною (якщо зерно є в коморах) чи взяти кредит або аванс під форвард. Сільгоспвиробникам таке зрозуміло, бо це є поштовх для розвитку агровиробництва, з одного боку. А з іншого – реальне запровадження авансування аграріїв під майбутній урожай.

Трейдери, за словами пана Новікова, досить однобічно сприймають даний документ, та хочуть бачити взаємозв’язок між авансуванням виробництва та експортом.

– Внутрішні потреби держави у зерні складають 25 млн.т., експорт теж поки що на такому ж рівні, – говорить голова АСУ. – Між тим, потенціал виробництва зерна значно вищий. Можливо виробляти 50 млн. т. (а деякі експерти називають 80 і навіть100 млн.т. на рік). В законопроекті 8163 мова йде про авансування 50% майбутнього врожаю, то якщо трейдери нададуть аграріям кредит, то в новому маркетинговому році вони ці самі 25 млн. т. зможуть експортувати. А можливо і більше. Тож виходить, авансування виробництва та експорт – взаємопов’язані.

Тим більше, зауважує Г.Новіков, що в інших країнах, наприклад, в Бразилії, ті ж самі трейдерські компанії працюють на умовах форварду, і не бачать в цьому ніяких проблем.

Підтримує аграріїв директор Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць. На його думку, для врахування інтересів всіх учасників ринку,  законопроект необхідно доповнити трьома положеннями:

– Держоператор повинен здійснювати закупки безпосередньо у виробників. Друге – при укладанні контракту з трейдерами, ціна виробника не повинна бути нижчою тієї ціни, яку сплачує державний оператор на зерновому ринку. І третє: вимоги щодо здійснення авансових платежів мають бути однаковими у державних та недержавних операторів. Проект закону може доповнюватись іншими складовими, але не повинен вести до монополізації. Таким чином необхідно підтримувати такий законопроект і проводити його в життя.

Довідково

 

Законопроектом № 8163 Про внесення змін до Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» запроваджуються нові правила експорту зерна.

Відповідно до законопроекту, продавати зерно зможуть самі виробники в обсягах виробленої ними продукції, трейдери – за умови фінансування ними 50% за форвардними закупівлями або вже прямо у портах за ринковою ціною (сьогодні вони, користуючись своїм монопольним становищем, скуповують усе зерно за найнижчими цінами, залишаючи фермерів практично без прибутку). Також суб’єктом експорту стає компанія, в якій державі належить не менше 25%. Ця компанія буде фінансувати виробника, повністю кооперуватися з державою у плані проведення спільної політики на сільськогосподарському ринку, а також виконувати цілий ряд завдань щодо забезпечення сільгоспвиробників добривам, допомагати у вирішенні питань селекції, продуктивності і так далі.

 

Прийняття проекту забезпечить побудову цивілізованого аграрного ринку та реалізацію гарантованого права виробника сільськогосподарської продукції на безпосереднє отримання доходів від своєї діяльності, що у свою чергу дозволить останньому спрямувати їх на модернізацію сільгоспвиробництва та розвиток інфраструктури села.

 

Вже у нинішньому, 2011 році, з ініціативи Уряду і Міністерства аграрної політики та продовольства України запроваджується найбільша за останні 10 років програма підтримки вітчизняного сільгоспвиробника на базі форвардних закупівель.

Поставку зерна на умовах форвардних закупівель для Аграрного фонду у статусі єдиного виконавця здійснюватиме ТОВ “Хліб Інвестбуд”. Відповідну угоду підписано 4 березня 2011 року. Ціна угоди складає понад 1,55 млрд. грн. Нею передбачено поставити Аграрному фонду пшениці м’якої 2-4 класу (понад 786 тис. тон), жита 1-3 класу (99 тис. тон.) і гречки (10 тис. тон). Загальний обсяг складатиме до 895 тис. тон. Зазначені зернові підуть виключно на формування державного інтервенційного фонду.

Згідно законодавства, закупівля проводитиметься  за   мінімальними інтервенційними цінами для відповідного маркетингового періоду. На даний момент наказом Мінагропроду України від 10 лютого ц.р. встановлено наступний ціновий діапазон в залежності від класу, на пшеницю – від 1612 до 1792 грн./т, на жито – від 1447 до 1582 грн./т, на гречку – 6750 грн./т.

 

Процедура закупівлі в одного учасника чітко обґрунтована нормами Закону України «Про здійснення державних закупівель», зокрема ч.2 ст39.  ТОВ “Хліб Інвестбуд” як структурний підрозділ Державної продовольчо-зернової корпорації України і компанія, що в статусі державного оператора уже успішно проводила подібні закупівлі, відповідає усім вимогам ст.16 даного закону. Угода з Аграрним фондом про форвардні закупівлі не передбачає жодних “накруток”, комісійних і навіть надбавок на операційні витрати.

 

Фінансування форвардних угод здійснюватиметься не двома, як раніше, а трьома траншами. Перші 50% суми контракту виробник отримає одразу після його підписання, тобто на проведення весняно-польових робіт. Наступний платіж у розмірі 20%  надійде перед жнивами, що дасть можливість закупити пальне і запчастини. І останній транш – 30% виробник отримає після збору врожаю та його поставки. Це дуже зручний і вигідний для аграріїв механізм, який дає змогу отримати фінансову підтримку на ключових стадіях вирощування врожаю.

 

Сільгоспвиробники, які уклали форвардні угоди забезпечуватимуться міндобривами та паливно-мастильними матеріалами за значно нижчими від ринкових цінами. Наприклад, по аміачні селітрі різниця складатиме 10-15%, по пальному — до 6-7%. Вирішується також питання про забезпечення учасників форвардної програми якісними і доступними засобами захисту рослин. Для мінімізації ризиків держави і самих виробників, програму форвардних закупівель супроводжуватимуть обрані на конкурсних засадах провідні страхові компанії України.

 

Державні кошти, міндобрива, пальне та інші форвардні преференції отримають виключно сільгоспвиробники. Ні про яких посередників, трейдерів чи спекулянтів не може бути мови. Увесь процес закупівель буде синхронно забезпечуватися та контролюватися державними органами, структурами Аграрного фонду і підрозділами “Хліб Інвестбуду”.

 

Для забезпечення прозорості і гласності, близько 14 тис. сільгоспвиробникам розіслано повні комплекти документів по форвардній програмі. Відкрито спеціальні “гарячі лінії” для фіксації та реагування на всі факти зловживань, бюрократичної тяганини чи корупції. Телефон гарячої лінії:0-800-50-33-52, електронна адреса проекту: forward@ukrzer.com . Інтернет-сайт: www.hlib-invest.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.