Тернопільська партійна газета «Наша Батьківщина» ( №11 за 2011 рік) оприлюднила цікаву статтю про голів Тернопільської облдержадміністрації. Звичайно, стаття не претендує на вичерпність, проте містить чимало цікавих моментів. Пропонуємо її вашій увазі
Перший Тернопільський керівник області за Незалежної України – РОМАН ГРОМ’ЯК
(голова ОДА: 23 березня 1992 р. – 15 січня 1994 р.)
Коротка біографія
Народився 21 березня 1937 р. в селі Глушині Бродівського району Львівської області в селянській родині. Вищу освіту завершив у Дрогобичі, куди у січні 1960 року перебазовано Львівський педінститут. З 1971 року – завідуючий кафедрою української літератури, заступник декана фінансово-економічного факультету, декан філологічного факультету Тернопільського педагогічного інституту. У листопаді 1988 року обраний головою ради обласної організації Товариства української мови імені Т.Шевченка, а в березні 1989 року – народним депутатом СРСР.
23 березня 1992 р. Президент України Л.Кравчук своїм указом призначає Романа Гром’яка представником Президента в Тернопільській області.
Призначення Р.Гром’яка було головним чином обумовлене протистоянням між діючим Президентом і найвпливовішою політичною силою в західних областях України – Народним Рухом. Оскільки Р.Гром’як не належав до Руху, представник якого незадовго до цього очолив обласну раду, то він і був найбільш відповідною кандидатурою для центральної влади.
Звичайно, таке призначення не зовсім задовольняло представників Руху, які, перебуваючи в опозиції до центральної влади, позбулися прекрасної можливості очолити, окрім представницької, ще й виконавчу владу в регіоні. У зв’язку з цим відносини між обома гілками влади краю складалися не кращим чином. У середині 1993 року Рух зробив заяву з вимогою відкликати деяких представників Президента в регіонах за бездіяльність і зловживання. У цій заяві було згадане прізвище також Р.Гром’яка. Голова Тернопільської крайової організації Руху Б.Бойко звинуватив його в «бездіяльності, небажанні ухвалювати відповідні рішення, розколі демократичних сил». Після цих подій конфронтація ще більш посилилася і виражалася у взаємній критиці.
Оскільки до політичних прорахунків Р.Гром’яка (в першу чергу, відсутність компромісу між виконавчою і представницькою владою в регіоні) додалося і погіршення соціально-економічних показників в області, то 20 січня 1994 р. Гром’як Р.Т. був звільнений з посади представника Президента в Тернопільській області «за грубі порушення трудової дисципліни» ( несанкціоновану поїздку до Тайваню, з яким в України не були налагоджені офіційні дипломатичні стосунки – ред. «Про все»).
Р.Гром’яку в період керування областю не вистачало твердості. Через його інтелігентність багато вжитих заходів були дуже м’якими і, по суті, не вели до вирішення проблем, що накопичилися. Відсутність належного досвіду в сфері управління соціально-економічними процесами була головним недоліком його як адміністратора, що, у свою чергу, негативним чином позначилося на розвитку Тернопільської області.
БОРИС КОСЕНКО
(голова ОДА: 14 лютого 1994 р. – 11 липня 1995 р.)
Коротка біографія
Народився у квітні 1936 р. на Черкащині в хліборобській сім’ї. Навчався у Харківському сільськогосподарському інституті, який закінчив з відзнакою. З 1970 по 1973 р. працював начальником управління сільського господарства Борщівського району, а з червня 1973 по грудень 1974 р. – заступником голови Тернопільського облвиконкому. Липень 1994 – листопад 1996 р. – голова Тернопільської обласної ради.
14 лютого 1994 р. Президент України Л.Кравчук призначив начальника державної інспекції з карантину рослин у Тернопільській області Б.Косенка представником Президента в Тернопільській області.
На час призначення нового керівника виконавчої влади соціально-економічний стан регіону був критичним. На тлі загальнодержавної економічної кризи які-небудь тенденції до поліпшення стану в окремій області не спостерігалися. До негативних явищ в економіці регіону додалася й політична криза.
У зв’язку зі змінами в законодавстві України, голова обласної ради повинен був обиратися прямим голосуванням населенням області і згодом очолювати виконавчий орган обласної ради. Головними претендентами на цю посаду в Тернопільській області вважалися Б.Косенко і діючий голова обласної ради, голова крайової організації Руху Б.Бойко. Шанси обох претендентів оцінювалися як рівні. Багато хто вважав, що знадобиться додатковий тур для з’ясування переможця.
Проте ім’я нового голови Тернопільської обласної ради стало відомим уже в першому турі, що відбувся 26 червня 1994 р. Серед трьох претендентів перемогу здобув Б.Косенко, якого підтримали 39,49% виборців.
Подальші дії Б.Косенка після перемоги негативно сприймалися більшістю політичних сил регіону. 18 політичних партій зробили спільну заяву про опозицію до нього. Достатньо гострими були виступи на його адресу з боку Руху, який не приховував своїх претензій на крісло Тернопільського губернатора.
11 липня 1995 р. указом Президента Б.Косенко призначений головою Тернопільської обласної державної адміністрації (цього року Указом Глави держави замість посади представника Президента введена посада голови ОДА – ред.).
Влітку 1996 р. поповзли чутки про його швидку відставку. Б.Косенко спростував ці чутки, заявивши, що Президент України Л.Кучма дав дозвіл на продовження його керівництва областю ще на два роки. Дійсно, відставка Косенка була малоймовірною, оскільки, попри політичне протистояння, в області намітилися тенденції до виходу з кризового стану. Порівняно з показниками багатьох регіонів України, показники Тернопільської області були одними з кращих: за перші півроку обсяги промислового виробництва порівняно з таким же періодом минулого року збільшилися на 30,5%, а товарів народного споживання на 41,3%.
Однак 6 вересня 1996 р. Президент видає Указ, відповідно до якого Б.Косенко звільнений з посади у зв’язку з поданою заявою. Практично в цей же час він нагороджений Почесною відзнакою Президента України «за багаторічну добросовісну працю».
Серед причин відставки найреальнішою вважається версія про негласну домовленість між Президентом Л.Кучмою і Народним Рухом України. Відповідно до цієї домовленості, в обмін на підтримку в парламенті проекту Конституції України фракцією Руху Президент призначає головою Тернопільської ОДА члена Руху Б.Бойка.
26 листопада 1996 р. сьома сесія Тернопільської облради одноголосно прийняла відставку голови Б.Косенка «у зв’язку зі значним погіршенням стану здоров’я» і одноголосно обрала на його місце співголову крайової організації Руху І.Бойчука.
Б.Косенко був прихильником командно-адміністративного підходу в управлінні регіоном. Яскравим прикладом цього слугує склад керівників області, який був укомплектований Б.Косенком зі старих кадрів. Серед його команди відсутні представники молодшого покоління, що було властиво у той час практично всім регіонам України. Проте необхідно відмітити, що методи управління, які використовував Б.Косенко, були в значній мірі ефективними і дозволяли утримувати область «на плаву» впродовж тривалого періоду.
БОГДАН БОЙКО
(голова ОДА: 7 вересня 1996 р. – 20 квітня 1998 р.)
Коротка біографія
Народився 29 вересня 1954 р. в селі Під’яркові Перемишлянського району Львівської області в сім’ї колгоспників. Після закінчення Романівської середньої школи у 1971 р. вступив до Львівського державного університету (економічний факультет), який у 1976 році закінчив. У 1982-1986 роках працює у Львівському сільськогосподарському інституті, відтак – старшим викладачем Тернопільського педагогічного інституту. З січня 1992 року по червень 1994 року – голова Тернопільської облради, а з січня 1992 року по березень 1992 року – голова облвиконкому. Народний депутат України ХІ і ХІІІ скликань.
Член Руху з 1989 року, а з 1990 року – співголова Тернопільської обласної організації Народного Руху України.
Після заміни Р.Гром’яка на Б.Косенка взаємостосунки між двома гілками влади – ОДА і облрадою – ще більш загострилися. Це було пов’язано з обопільним бажанням Б.Косенка (голови ОДА) і Б.Бойка (очільника облради) балотуватися на посаду голови облради в червні 1994 р.
З початку 1994 р. наполегливо поширювалися чутки про причетність Б.Бойка до корупційних дій: він нібито був власником мережі магазинів у Тернополі, продавав до Польщі цистерни рідкого газу, одержав винагороду в результаті реалізації СМП «Комплект» 120 тонн цукру, протидіяв тимчасовій слідчій депутатській комісії міської ради, яка перевіряла факти зловживань у педінституті. В ході попереднього слідства обласна прокуратура не встановила доказів, які б підтверджували винність Б.Бойка.
Б.Бойко пов’язував ці чутки з майбутніми виборами голови обласної ради і опозицією Руху до центральної влади.
26 червня 1994 р. відбулися вибори голови облради. Перемогу здобув Б.Косенко.
Після поразки на цих виборах Рух заявляє про свою опозиційність до нового голови. Практично кожна дія останнього знаходить критику з боку Руху, представник якого Б.Бойко не відмовляється від претензій на губернаторську посаду.
6 вересня 1996 р. Б.Косенко йде у відставку, а вже 7 вересня указом Президента України Б.Бойко був призначений головою Тернопільської ОДА.
Практично відразу ж після свого призначення Б.Бойко зайнявся кадровою політикою. Впродовж певного періоду він зробив заміни 12 з 17 голів районних державних адміністрацій. У більшості своїй багато нових керівників були досить слабкими і не мали достатнього досвіду. Це привело до значних погіршень у соціально-економічній сфері. Зростання заборгованості з заробітної плати і чутки про причетність до корупційних дій Б.Бойка і його нової команди (зокрема, про зловживання з цукром із державного резерву) підривали авторитет голови ОДА серед жителів області.
20 квітня 1998 року Президент України своїм Указом звільнив Б.Бойка з посади голови Тернопільської обласної держадміністрації у зв’язку з обранням його народним депутатом України.
Від «Про все». Богдан Бойко – це найбільше розчарування патріотичних тернополян. Він використав Народний Рух України для своїх корисливих інтересів. А потім розколов і «добив» РУХом-3. Саме Богдан Бойко «виселяв» В’ячеслава Чорновола з кабінету, на телевізійні камери викидав тапочки Чорновола з кабінету.
Ще досі сучасні політики Тернопільщини відчувають негативне «відлуння» цього спаскудженого Богданом Бойком прізвища.
ВАСИЛЬ ВОВК
(голова ОДА: 20 квітня 1998 р. – 13 вересня 1999 р.)
Коротка біографія
Народився у с. Кути на Черкащині. Від 1987 р. – голова Бучацького райвиконкому, від 1995 – голова Бучацької РДА. З 1997 р. – начальник управління сільського господарства та продовольства Тернопільської ОДА.
Після того, як Тернопільський губернатор Б.Бойко був звільнений зі своєї посади, замість нього 20 квітня 1998 р. Указом Президента України головою Тернопільської обласної державної адміністрації був призначений заступник голови ОДА В.Вовк.
Одним із перших кроків нового голови було проведення жорсткої кадрової політики. Впродовж короткого періоду В.Вовк замінив близько десяти голів районних держадміністрацій. Проте ці заходи не змогли принести очікуваних результатів. У міру погіршення стану в соціально-економічній сфері регіону і зменшення впливу НРУ (який надавав підтримку новому керівникові області) на політичні процеси в Україні, позиції В.Вовка слабшали як перед населенням, так і перед керівництвом держави.
22 квітня була надрукована заява Координаційної ради політичних партій Тернопільщини, в якій наводилося звернення до керівництва держави з проханням зробити серйозні висновки з приводу кризи в соціально-економічній сфері області.
Приблизно в цей же час погіршуються відносини між гілками влади в регіоні.
12 травня 1999 р. керівник Адміністрації Президента України Микола Білоблодський представив нового заступника голови облдержадміністрації В.Коломийчука, який у період лікування Вовка (у зв’язку з автомобільною аварією 30 квітня того ж року) виконуватиме обов’язки голови облдержадміністрації. 13 вересня 1999 р. Президент України своїм Указом звільнив В.Вовка з посади за станом здоров’я.
За час свого перебування на посаді голови ОДА В.Вовк не зумів поліпшити соціально-економічний стан регіону. Можливо, це було пов’язано з постійним політичним протистоянням в Тернопільській області, на врегулювання якого губернатором було витрачено багато сил.
ВАСИЛЬ КОЛОМИЙЧУК
(голова ОДА: 13 вересня 1999 р. – 26 квітня 2002 р.)
Коротка біографія
Народився 1 січня 1951 р. в с. Городниці Городенківського району Івано-Франківської області. Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. До 12 травня 1999 р. – голова Тернопільської районної держадміністрації.
13 вересня 1999 р. Президент України звільнив В.Вовка з посади голови ОДА за станом здоров’я і замість нього призначив В.Коломийчука.
Не можна сказати, що Коломийчук не намагався змінити ситуацію в області до кращого. Своїм завоюванням він може назвати покращання валових показників – за рівнем зростання промислового виробництва Тернопільщина тоді займала 11 – 12 місце в країні, а за темпами зростання увійшла до четвірки «найшвидших» регіонів. Краще почлаи працювати промислові гіганти – ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», «Текстерно», «Ватра». Прибутковими в області стали більше половини сільськогосподарських підприємств.
Але на соціальні показники економічне зростання не вплинуло: середня зарплата в регіоні була стабільно однією з найнижчих (у 2001 році вона становила 190 гривень), а заборгованість з її виплати однією з найбільших. Регіон займав друге місце за рівнем зареєстрованого безробіття.
Основною політичною проблемою В.Коломийчука був обласний осередок СДПУ(о), ядро якої було представлене керівництвом облради зразка 1998 – 2002 рр. Заступник голови облради Б.Якубишин очолював обласну організацію СДПУ(о), голова облради В.Олійник – член СДПУ(о). Обласний осередок партії час від часу виходив на лідерів соціал-демократів, щоб ті посприяли у відставці губернатора, який перебував з Олійником у затяжному конфлікті.
За півроку до парламентських виборів цей конфлікт проявив себе на сторінках обласної преси. Журналісти періодично виступали проти губернатора, звинувачуючи його в нецільовому використанні бюджетних коштів: покупці службових автомобілів і квартир для глав деяких РДА, виділенні грошей на «посилення матеріально-технічної бази районів», підтримку громадських організацій, що працюють на владу. Також від Коломийчука вимагали пояснень, чому він привласнив службовий автомобіль і чому до Львівського інституту регіональних досліджень (у якому губернатор захищав докторську дисертацію) було переведено 65 тис. гривень за проведення «регіональних» досліджень.
Вибори 2002 р., на яких перемогли націонал-демократичні сили – Блок Юлії Тимошенко і «Наша Україна», залишивши далеко позаду пропрезидентську «За єдину Україну» – цей конфлікт усунули: губернатор і голова облради позбулися своїх посад.
Такі результати виборів Президент не зміг залишити без уваги. Тож вже у квітні 2002 р. був підписаний указ про звільнення В.Коломийчука з посади голови облдержадміністрації «у зв’язку з переходом на іншу роботу».
Від «Про все». Василь Степанович Коломийчук нині працює першим заступником голови Тернопільської ОДА. Він «виплив» після призначення на посаду губернатора Михайла Цимбалюка. Коломийчуку приписують руйнацію аграрного сектора Тернопільщини. Саме у цей час президент Леонід Кучма підписав указ про розпаювання земель колишніх колгоспів. Василь Степанович напередодні «повправлявся» у Тернопільському районі. У політичному аспекті Коломийчук запам’ятався нікчемною позицією щодо Леоніда Кучми, якого називав «батьком» в розпал касетного скандалу, постійною війною з нині покійним головою обласної ради Василем Олійником (з публікацій наближеного до Олійника Ярослава Демидася ,громадськість краю довідалась, як губернатор Коломийчук навчив козу курити і вживати алкоголь. Саме завдяки «Колонця Ярослава Демидася» почалося відродження компартійної газети). Після звільнення, Коломийчук намагався зайняти крісло ректора економічного університету, але програв з ганьбою нинішньому керманичу вузу. «Пересидів» один з найнеграмотніших високопосадовців Тернопілля в обласному Пенсійному фонді. Фахівця з великої літери – Віру Мулявку- «посунув» на першого заступника. Сьогодні ж губернатор Валентин Хоптян «обрізав» повноваження свого першого заступника та можливий «відхід» до Пенсійного фонду.
Про амурні походеньки Коломийчука ходили легенди. Свого часу «Тернопільська газета» навіть писала про «тяганину за патли однієї з працівниць апарату ОДА афіціатєльною коханкою» . З Тернопільської райдержадміністрації досі переповідають, як чоловік однієї з працівниць, який працював в СБУ, змушений був поставити на місце Василя Степановича.
ІВАН КУРНИЦЬКИЙ
(голова ОДА: 26 квітня 2002 р. – 15 липня 2004 р.)
Коротка біографія
Народився 18 червня 1950 р. у хлiборобськiй родині у с. Сичiвці Христинiвського району на Черкащині. Закiнчив Бiлоцеркiвський сільськогосподарський інститут. Працював на різних посадах від агронома колгоспу до керівника районних радiвських i партійних структур у Чорткiвському, Кременецькому i Монастириському районах Тернопільської області.
Президент не зміг пробачити В.Коломийчуку поразку блоку «За єдину Україну» в області. Тож новим губернатором краю призначили І.Курницького, який працював головним фахівцем управління організаційно-кадрової роботи і взаємодії з регіонами Адміністрації Президента.
Першим і останнім політичним успіхом нового губернатора слід вважати вибори голови облради. Перебуваючи на посаді лічені дні, він зумів «організувати» роботу з депутатами так, щоб не допустити на цю посаду лідера блоку «Наша Україна» в області, замінивши його Анатолієм Жукінським. Таким чином конфлікт, який відбувався між попереднім губернатором і попереднім головою облради, припинився.
На цьому й припинилися будь-які «успіхи» І.Курницького на посаді голови ОДА.
Від «Про все»
Про Івана Івановича з повагою говорять досі працівниці облдержадміністрації. Він найкраще подбав за свою кохану. І орден вона отримала, і квартиру, і навіть працевлаштована у столиці. Після Івана Івановича керманичі області максимум на що були здатні – то задерти спідничку своїй любці. Про якісь достойні матеріальні блага вже навіть не йдеться.
МИХАЙЛО ЦИМБАЛЮК
(голова ОДА: 17 липня 2004 р. – 19 січня 2005 р. і 16 червня 2010 р. – 21 грудня 2010 р. )
Коротка біографія
Народився 21 листопада 1964 р. в селі Пасічній Надвірнянського району Івано-Франківської області. У 1988 році закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю «фізичне виховання». З грудня 1988 р. по квітень 1996 р. працював у державтоінспекції Тернопільської області. Від серпня 2000 р. – заступник начальника Тернопільської обласної міліції. До призначення начальником Головного Управління МВС України у Львівській області, працював начальником департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх ГУ МВС України.
У розпал політичної кризи 2004 р. Президент звільнив І.Курницького з посади голови Тернопільської ОДА, призначивши на його місце М.Цимбалюка. Таким чином Банкова, вочевидь, сподівалася «фізкультурними» методами втримати опозиційне Тернопілля на президентських виборах 2004 р. Але Помаранчева революція все розставила на свої місця. Як результат – новообраний Президент звільнив М.Цимбалюка з займаної посади.
Чим же запам’ятався М.Цимбалюк за період своєї першої губернаторської каденції? Нічим. Взагалі. Жодних успіхів ні в політиці краю, ні тим більше в економіці.
Однак це не завадило четвертому Президентові України у червні 2010 р. повторно призначити М.Цимбалюка на посаду голови ОДА. Проте й цього разу М.Цимбалюк запам’ятався хіба тим, що «здав» на поталу столичним олігархам спиртову галузь краю.
Від «Про все».
Про Михайла Цимбалюка ходило чимало легенд. Дружини всіх вчителів фізкультури Тернопільщини показують у приклад цього випускника «дурфаку». У ДАІ розказують, що Михайло Михайлович сидів на роботі до приїзду останньої патрульної машини. Аби «мзду» взяти. Неук цимбалюк завдячує злету у своїй кар’єрі першому президенту Леоніду Кравчуку. Саме він допоміг Леоніду Макаровичу перемогти на довиборах до Верховної Ради після поразки на президентських виборах. Кравчук щедро «просував» Цимбалюка. У тернопільській пресі періодично «світилась» інформація про наймолодшого підполковника і полковника в Україні в органах ДАІ.
На посту губернатора Цимбалюк запам’ятався тим, що керував адміністрацією під час Помаранчевої революції. Керував препаскудно. Кажуть, Віктор Янукович навіть нагородив його синцем під оком. У той час нібито навіть Віктор Медведчук отримав на горіхи від нинішнього Президента, який тоді очолював Кабмін. З того часу на Тернопільщині жартують, що навіть боксерам Кличкам не снився такий гонорар у першому бою, як Цимбалюк «приватизував» з виборчої кампанії. За неофіційною інформацією йдеться про 500 тисяч гривень.
За останнього приходу на головне крісло Тернопілля Цимбалюк отримав «поганяло» «папугай», оскільки у кожному містечку обіцяв золоті гори. За кілька місяців побрехеньок Михайло Михайлович «перекупив» крісло губернатора Львівщини. Залишились недобудованими архів, який мав прийняти відвідувачів ще у лютому, обласна бібліотека тощо.
ІВАН СТОЙКО
(голова ОДА: 4 лютого 2005 р. – 22 жовтня 2007 р.)
Коротка біографія
Народився 27 квітня 1961 р. у с. Жизномирі Бучацького району Тернопільської області. Закінчив Сиктивкарський державний університет за спеціальністю «вчитель історії». Впродовж кількох років очолював крайову організацію НРУ.
Після перемоги Помаранчевої революції новообраний Президент вирішив позбутися оплоту кучмізму на Тернопіллі в особі М.Цимбалюка. На посаду голови ОДА був призначений «рухівець» І.Стойко. Але «націонал-демократ», окрім бравурних заяв на кшталт «ми зробимо» (пам’ятники Чорноволу та Бандері), «ми залучимо» (інвесторів), «ми досягнемо» (високих показників), «ми добудуємо» (обласну бібліотеку), «ми відновимо роботу гігантів» (комбайнового та фарфорового заводів), так нічим і не запам’ятався. З банального питання розміщення пам’ятника Бандері зробили ледь не всеукраїнську пародію, інвесторів не залучили, показники, якщо їх і досягли, то аж ніяк не високих, бібліотеку не добудували, а на промислових гігантах – комбайновому і фарфоровому – поставили остаточний хрест.
Окремо слід сказати про кадрову політику І.Стойка. З його протекції керувати районами прийшло багато людей, які господарку бачили, в кращому випадку, з вікна своєї хати: два райони, Кременецький та Шумський, очолили керівники без вищої освіти, один новоспечений голова району навіть розвалив два колгоспи, 9 із 17 голів РДА на час призначення не мали досвіду роботи на керівних посадах в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, а 12-ть – досвіду роботи в господарському комплексі.
Тодішня більшість в обласній раді, представлена депутатами БЮТ, неодноразово звертала увагу Президента на аматорстві «команди професіоналів», очолюваної І.Стойком, однак Президент на це ніяк не реагував. І лише після того, як І.Стойко був обраний народним депутатом, В.Ющенко підписав Указ про його звільнення.
ЮРІЙ ЧИЖМАРЬ
(голова ОДА: 22 жовтня 2007 р. – 6 квітня 2010 р.)
Коротка біографія
Народився 27 жовтня 1974 р. в Ужгороді. Закінчив юридичний факультет Ужгородського національного університету та інститут міжнародних відносин Київського національного університету. Липень 2004 – березень 2005 р. – заступник начальника Тернопільського обласного управління юстиції. Керівник служби глави Секретаріату Президента України (вересень 2006 – жовтень 2007 р.).
Не встиг І.Стойко ще як слід освоїтися з мандатом народного депутата, як у його молодого губернатора-наступника вже встигла намітитися яскрава «тернопільська історія». То він, як повідомляли місцеві ЗМІ, відіславши дружину на роботу до Києва, з незаміжніми дівчатами бродив по тернопільських диско-клубах, то тринькав направо й наліво гроші, спрямовані на боротьбу з повеневою стихією.
Крім того, була ще славнозвісна історія з краденими Мерседесами. Коротко нагадаємо суть справи. 16 квітня 2009 р. в Тернополі на вул. Замковій працівники ДАІ зупинили автомобіль Мерседес-Бенц-240 (номерний знак АА0249АА), яким керував водій автопідприємства облради. Його попросили пред’явити документи на транспортний засіб. Той віднікувався і показував пальцем вгору. Але на вимогу міліціонерів таки показав підроблений талон технічного огляду. Як згодом з’ясувалося, він пред’явив навіть не прострочений тимчасовий реєстраційний талон, а всього-на-всього ксерокопію недійсного документа – тимчасового реєстраційного талона, виданого на автомобіль Мерседес-Бенц-320 (номерний знак АА0248АА).
У багажнику правоохоронці виявили ще три пари державних номерних знаків з інших автомобілів.
За словами тодішнього начальника обласного управління МВС Віталія Максимова, на відповідний запит правоохоронців у податковій адміністрації відповіли, що жодного фінансування за використання авто не було, а у КРУ з’ясувалося, що щодня на машину списували по 300-400 літрів пального.
Крім того, як розповідав тоді В.Максимов, у день затримання автомобіля на митниці повідомили, що авто не розмитнене. Наступного ж дня представники Державного управління справами, в якого ОДА орендувало це авто за 28607 грн. щорічно, попросили повернути автомобіль, а на митниці раптом виявилося, що машина розмитнена, однак відповідні документи знищені.
Ось і всі «досягнення» новоспеченого тернопільського закарпатця Чижмаря. Хоча ні – були ще сфальшовані вибори до обласної ради в березні 2009-го. Тож і цей «подвиг» можна сміливо віднести до переліку «заслуг» цього голови ОДА.
Від «Про все». Якщо про Стойка казали, що він добрий хлоп, але не фахівець, то про Чижмаря зазначали, що хороший фахівець, але без серця.
ЯРОСЛАВ СУХИЙ
(голова ОДА: 6 квітня 2010 р. – 16 червня 2010 р.)
Коротка біографія
Народився 26 березня 1951 р. у с. Оришківцях Гусятинського району в робітничій сім’ї. Закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка (1974). 1988 – 1991 рр. – секретар Тернопільського ОК КПУ, 1-й секретар Тернопільського МК КПУ. З травня 1995 р. – заступник генерального директора у зв’язках з органами державної влади, громадськими організаціями та засобами масової інформації ВАТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя). Народний депутат України чотирьох скликань.
З приходом до влади нового Президента не довго залишався на своїй посаді Ю.Чижмарь. Вже у квітні 2010-го його звільнили, призначивши губернатором Тернопілля «солдата Партії регіонів» (як він сам виразився) Я.Сухого. але не минуло й трьох місяців, як 15 червня того ж року в Інтернеті з’явилося сенсаційне повідомлення: голова Тернопільської облдержадміністрації Я.Сухий відкликає свою заяву про складення депутатських повноважень і повертається працювати у Верховну Раду. Чому? Що сталося? Адже він ще й трьох місяців не працює на цій посаді. І коли повертався в область, був налаштований на тривалу роботу. Казав журналістам, що то його «остання посада». І таки звільнення.
Які були причини? Ніхто не знає відповіді на це питання. Але є відповідь, доволі наближена до істини. І дав її сам Я.Сухий на своїй останній тернопільській прес-конференції: «Для мене питання номер один, несподівано болюче – спиртозаводи, – сказав він. – Я не думав, що настільки глибоко і шалено деякі «жуліки» запхали руки в державні підприємства… Коли на моє прохання Василь Поліщук (тодішній начальник міліції. – ред.) зупинив на Зарубинському спиртозаводі вивіз на металобрухт ректифікаційних колон, без яких спиртозавод не спиртозавод (а мали вони на цьому заробити аж 178 тисяч гривень), я думав, що це вже перемога. Я всім показав: тут прийшов хазяїн – стояти! Державні підприємства повинні працювати на державу! Нині всі спиртозаводи Тернопільщини зупинені. Зупинені Києвом. Оце мені не вдалося зробити. Але вони мене погано знають. Я їх дістану – і хай вони мені тоді не розповідають, хто за ними стоїть…»
Чи не це й стало причиною несподіваного звільнення Я.Сухого? Спочатку «пішли» Василя Поліщука, який виконував прохання голови ОДА, а потім і його самого… Очевидно, недаремно ширились чутки, що Сухого зняли через спирт. Він цього прямо не підтвердив, але й не спростував.
ВАЛЕНТИН ХОПТЯН
(голова ОДА: 21 грудня 2010 р. – …)
Коротка біографія
Народився 30 вересня 1955 р. у с. Вікторівці Чемеровецького району Хмельницької області. У 1977 р. закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, спеціальність – агрономія. 1988 – 1991 рр. – перший секретар Теофіпольського райкому КПУ. 2000 – 2005 рр. – голова Чемеровецької РДА. 4 червня 2010 р. – 21 грудня 2010 р. – голова Підволочиської РДА.
«Губернаторові Тернопільщини В.Хоптяну, призначеному 21 грудня 2010 р., є з чого почати розгрібання завалів, залишених М.Цимбалюком», – так характеризує теперішню ситуацію в області тижневик «Коментарі» (№9 від 4.03.2011). Отже, навіть повторне перебування на посаді голови ОДА не допомогло М.Цимбалюку у реалізації його владних планів, якщо такі взагалі були. Скоріш навпаки – призвели до стану ще більшого соціально-економічного падіння краю в загальноукраїнському рейтингу регіонів.
В.Хоптян на посаді порівняно недовго. Але як бачимо – він аж ніяк не поспішає розгрібати якісь там завали. Навпаки – робить їх ще більшими. Бо чого вартує його ініціатива з забезпечення загальноосвітніх шкіл області плазмовими телевізорами за рахунок наших підприємців? Невже у школах зроблені суперремонти, що залишається тільки оснастити їх супертелевізорами? Зрештою, хто дав йому право тиснути на підприємців, щоб вони добровільно-примусово «скидалися» й купували «плазми» в чітко визначеній самим В.Хоптяном мережі магазинів електроніки?
Від «Про все»
Переглядаючи новини на телеканалі ТТБ, краяни дивуються, як нинішній керманич «білого дому» міг очолювати комсомол Хмельниччини. Рівень Валентина Хоптяна – бригадир тракторної бригади.