Міжнародна велогонка українсько-польської дружби, присвячена пам’яті В.Ф.Скопенка, розпочнеться 31 травня 2011 року на Тернопільщині.

Участь у ній візьме 190 спортсменів:130 – з Республіки Польща, 60 – з України, Білорусі, Росії.

Про підготовку до її проведення йшлося на нараді, яку провів із представниками оргкомітету велосипедної гонки заступник голови ОДА Петро Гоч.

Стартує велогонка 31 травня.

О 14.30 год. на Майдані Мистецтв обласного центру відбудеться її урочисте відкриття, а вже о 15.00 год. спортсмени розпочнуть рух вулицями Тернополя, а відтак – за маршрутом «Тернопіль – Копичинці – Тернопіль», протяжністю 125 кілометрів.

О 18.00 год. вони фінішуватимуть біля Кооперативного коледжу в обласному центрі (вул.Руська).

Наступного дня, 1 червня, о 9.30 год. пройде нагородження переможців Тернопільського етапу змагань, а о 10.00 – урочистий старт етапу «Тернопіль – Луцьк».

Велосипедисти проїдуть 160 кілометрів.

Рухатимуться вони вулицями “Руська”, “Бандери”, “15 квітня” обласного центру.

Після виїзду з Тернополя колона велосипедистів прослідує в напрямку м.Кременець та Рівненської області.

Під час проходження велоколони буде введено тимчасові обмеження для руху транспорту на вулицях Тернополя та на окремих ділянках автодоріг області по маршруту руху велосипедистів.

 

Довідково: Полковник Василь Скопенко народився 1912 році в селі Стругівля Орловської області.

У липні 1944 року, під час львівсько-сандомирської операції, війська Першого українського фронту дійшли до рубежів ріки Вісли. У цих боях відрізнився 1180 піхотний полк під командуванням підполковника Василя Скопенка. 350 дивізія 13-ї Армії, у числі перших, знайшлася на лівому березі Вісли. На високому лівому березі ріки знаходилось м.Сандомир. Красу міста, яке практично все складалося з архітектурних пам’ятників, вмів достойно оцінити В.Скопенко, який мав диплом архітектора. Перед початком наступу стало відомо, що практично кожний будинок в місті перетворився у фортецю. Незважаючи на це, В.Скопенко так атакував ворога, що снаряди не знищили ні однієї цінної будівлі. Мешканці Сандомира були вдячні не тільки за визволення з гітлерівської неволі, але й за збереження безцінних споруд міста. За високі досягнення та особисту мужність під час форсування Вісли підполковник Василь Скопенко 23 вересня 1944 року отримав звання Героя Радянського Союзу, а його 1180 піхотний полк отримав почесну назву «Сандомирський».

27 січня 1945 року полковник В.Скопенко був смертельно поранений на річці Одрі. У госпіталі офіцер, вмираючи, написав фронтовим друзям своє останнє бажання: «Поховайте мене на березі Вісли, у Сандомирі. Це місто і люди були для мене найближчою родиною».

Напишіть відгук