Нещодавно Патріарх Філарет нагородив тернопільського мера і депутата орденами. З цього приводу в ЗМІ відбулась нечувана піар-акція, яку розгорнули “свободівці”. Звісно, вони молодці, що допомагають церкві. Українській! Очільник Київського Патріархату це відзначив. Проте, чимало людей мають свою думку щодо нагород. З цього приводу особливо цікавим, на наш погляд, є коментар відомого музичного критика на просторах України, вихідця з Тернопільщини Юрка Зеленого.
“Не комуняки вигадали нагороди і ордени. Але варто дивитися на те, за яких обставин це все відбувається. На наших теренах, починаючи від часів Брєжнєва, а потім це розвинули також і перемальовані коммі − кравчуки, кучми тощо − таке явище, як нагорода, тим паче ордени − знецінені. Вони перетворилися радше на фарс, комедію, бавку у блищєчі брязкальця. Ба! більше того, за совка розмаїті нагороди ще давали непогану добавку до пенсії та зарплат у прямому смислі цих слів! Тому в очах народу володар подібних відзнак (за невеликим винятком) сприймався насамперед як прислужник, посіпака влади, її шістка. Тож ще від доби «застою» тягнеться недовіра до цих усіх брязкалець… В очах народу, коли високу відзнаку отримає, припустимо, пожежник, який витягнув з полум’я купу людей − то це і нині отримає незаперечне схвалення. А коли просто нагороджують чиновника − тоді відразу виникає питання: а його − за шо? А тим паче, коли ще й орденами розкидається церква, для якої взагалі-то чеснотою є Скромність, добродіяння, а не світська марнота − тоді оце «за шо?» потроюється у несприйнятті загАлом, а відтак викликає недовіру як до тих, хто цю нагороду дає, так і ще більшу до тих, хто її приймає! Вони (нагороджені) що? Здійснили якесь наукове досягнення, що дало можливість Україні зробити відразу різкий стрибок у своєму поступі? А може вони щось на культурному ґрунті вчудили таке, що весь світ аж замлів від захоплення і подиву? А ймо, хто грудьми ворожий кулеметне гніздо прикрив, і дав решті прорватися з оточення, що йому така шана? В усіх випадках − ні, ні, і ні! Тоді за що орден? Заради марнославства? Але воно ніколи нікого не красило, якраз навпаки! Я можу погодитися тільки на один випадок, коли, скажімо, голова Київського Патріархату відзначає політиків високою відзнакою: якби той політик чи низка політиків зробили б так, що Московський Пархат взагалі б забрався з України − ось тоді, дійсно, є заслужене (в очах, принаймні, Київ. Патр-ту) визнання! А наразі навіть з Почаївською Лаврою, що на Тернопільщині, ще питання не розв’язане. Так, були (і не одна) різні політичні заяви, протести, статті в пресі − але віз і нині там. Відтак були лише закарбовані наміри, але ДІЇ, ЧИНУ наразі не відбулося. То виходить, що Філарет ордени лише за наміри? Чи як? Ось такі дії і породжують у народу недовіру до подібних нагород, знецінюють її смисл! А відтак ці нагородження перетворюються на пряме продовження СОВКА, коли в Брєжнєва вся грудь була в ордєнах лише за те, що… йому це подобалося :)) Тож не гоже Націоналістам вдаватися до совкових ходів! Якраз навпаки − треба привселюдно і повсякчасно позбуватися цього і повертати Високим Нагородам, зокрема і орденам − їхнє ВИСОКЕ СУСПІЛЬНЕ ВИЗНАННЯ ТА ЦІННІСТЬ!! Чи потрібні були Юрію Іллєнку якісь нагороди, ордени? − Ні, звісно! А чи мав він народне визання? Так, звісно!!