Захід відбувся біля пам’ятника Героям України у селі Шили. На ньому були присутні заступник голови обласної організації ВО “Свобода” Михайло Головко, свободівка-депутат Тернопільської обласної ради Наталія Мандзюк.
До присутніх шилівчан звернувся із вітальним словом Михайло Головко. Свободівець зазначив: “Пацифікація – це той ланцюг зла, що тягнеться і до сьогоднішнього дня. Нас ненавиділи і ненавидять за українську мову, культуру, за українську книгу та вишиванку. Ворогів України дратував і дратує свідомий українець та портрет Шевченка на стіні. Катували, вбивали, ґвалтували, палили, а тим часом польське духівництво приглядалося та підсміхалося. Тим часом “благородна” стара, глуха повія Європа мовчала, спостерігала за кровопролиттям…
З роками не згинули наснага та прагнення нашого народу до відродження й розбудови незалежної України. Наша держава постала, наче птаха фенікс, відродилася з попелу й живе. І вже не так важливо, про що зараз лають собаки за кремлівською стіною та у варшавських підворіттях – головне Український Караван іде… Собаки лають, а караван іде. Сьогодні проблема для України в іншому — свої, доморощені “яничари” заважають нормальній ході Українського Каравану. Але, знаймо, що всіляка “яничарська справа” — це тимчасові негаразди і прийде час, коли “пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд”.
Після спільної молитви і промов депутати поставили вінок до пам’ятника героям, роздали листівки з відомостями про процес “пацифікації” в селі Шили.
До відома. У середині вересня 1930 року на українські села під керівництвом маршала Пілсудського налетіли великі підрозділи поліції та кавалерії, розпочавши кампанію “умиротворення”. Застосовуючи принцип колективної відповідальності, озброєні загони позаймали близько 800 сіл. Вони руйнували осередки українських громад і читальні, конфісковували майно та продукти, фізично карали тих, хто протестував. Були заарештовано понад дві тисячі українців, здебільшого школярів, студентів і молодих селян; майже кожний третій отримав тривалі терміни ув‘язнення.
Найжахливіші випадки тієї нелюдяної “пацифікації” мали місце у Львівському, Тернопільському та Станіславському (тепер значна частина Івано-Франківської області) тогочасних воєводствах. Акція розпочалася 16 вересня 1930 і тривала до 30 листопада 1930 року. Вона охоплювала 450 населених пунктів у 16 районах Галичини: зруйновано й частково спалено 800 сіл,закатовано сотні людей, 1700 заарештовано. В Збаразькому районі “пацифікація” охопила 8 населених пунктів (Шили,Чернихівці, Капустинці, Збараж, Залісці, Довжанка, Добромірка, Базаринці)
З розповідей очевидців саме у селі Шили Збаразького району: “Хлопцям і дівчатам наказали одягнути народні строї і примусили їх рачкувати через ціле село, немилосердно при тім катуючи… Підчас ревізії ніччю згвалтували та позаражували 30 молодиць та дівчат. Пам’ятник Шевченка цілковито знищили”, повідомила “Про все” прес-служба Збаразької районної організації ВО “Свобода”