Бережани Трофі 2011

Поділитися

26-28 серпня, в лісистій місцевості біля міста Бережани, Тернопільської області (стартували біля с. Рай, в районі гори Курманка) відбулася подія, яку з трепетом очікували любителі автомобільного спорту – “Бережани Трофі 2011”.  Організаторами змагання, яке відбулося вперше, стали тернопільський автомобільний клуб “Off Road Club Ternopil” та “ATV-Тернопіль” (АТV – мотовсюдиходи, квадроцикли).

Мета дійства виявилася обширною, крім отримання задоволення учасниками і глядачами, увага акцентувалася як на пропаганді здорового способу життя загалом, так і на пропаганді позашляхового автоспорту зокрема.  Також організатори намагалися привернути увагу громадськості та ЗМІ на екологічне забруднення Тернополя й околиць міста.

Лише повнопривідні автомобілі з колісною формулою 4х4 могли взяти участь в гонці, перед тим пройшовши реєстрацію і схвалення технічною комісією.

Вимогами щодо екіпажу були досягнення на момент початку змагань 16-ти річного віку і володіння посвідченням водія категорії “В”.

Змаганях відбувалися у наступних залікових групах:

– Серійні позашляхові автомобілі – туризм (ТР-1);

– Підготовлені позашляхові автомобілі (ТР-2,ТР-3);

– Мотовсюдиходи (ATV).

Щоб детальніше дізнатися про подробиці змагань і враження учасників, я вирішив поговорити з переможцем гонки в класі ТР-1 Володимиром Бездухом.

– Який склад вашого екіпажу?

– Наш екіпаж складався з 2 чоловік, мене і мого штурмана й близького друга Віктора Яцика. Поділ на водія і штурмана був досить умовним, оскільки ми часто змінювали один одного.

– На якому транспортному засобі змагалися?

– Транспортний засіб на якому ми змагалися – мій ЛуАЗ-969М, 1986 року народження, в народі Волинянка. Це вітчизняне чудо автопрому є створене для їзди по бездоріжжі і досить часто такі машини беруть участь у подібних змаганнях. Авто є практично “стоковим” – майже таким як його зібрали на заводі, внесені зміни в його конструкцію є мінімальними.

– Раніше брали участь в схожих змаганнях? І скільки взагалі захоплюєтеся таким спортом?

– Участі в подібного роду змаганнях ніколи не брав. Такий вид автоспорту почав манити мене своєю видовищністю і екстримом після того як я познайомився із одними із частих учасників і організаторів такого роду змагань і поїхав з ним на “Тернопільський Рейд 2011” (теж трофі яке проводилося в Теребовлянському районі в місцевості селища Дружба). Хоч навіть після цього я ще вагався щодо участі в подібних змаганнях. Але коли раптом випадково дізнався, що подібний захід буде проводитись в моїй місцевості (сам родом з Бережан), сумніви відразу ж пропали, тож я вирішив спробувати свої сили.

-А як, власне, готувалися до гонки?

– Підготовкою до змагань переваджно була перевірка справності та надійності усіх систем та механізмів авто. Були встановлені також додаткові фари, та внесені незначні зміни в електричну частину.

– Конкуренція великою була?

– Конкуренція була досить великою, оскільки більшість учасників – досвідчені “джипери”, які неодноразово брали участь в подібного роду змаганнях. Та й рівень підготовки їх автомобілів був теж на висоті.

– Звідки і скільки учасників прибули спробувати свої сили?

– Масштаб змагань був великим, тому учасників прибуло теж немало – понад 40 команд, в більшості із Західної України. Помісити грязюку приїхали спортсмени із Тернополя, Львова, Луцька, Ужгорода, Ковеля, Сваляви та інших населених пунктів.

– Цікаво, яким чином відбувається заїзд в змаганнях такого типу?

– Суть такого роду змагань полягає у взятті якомога більшої кількості контрольних пунктів (КП) у відведений час (на даних змаганнях 24 години). Контрольні пункти розміщені у важкодоступних місцях, куди потрібно дістатися автомобілем і сфотографувати машину біля номеру КП. Орієнтація на місцевості проводиться по карті внесеній в навігатор учасників. Складність змагань підвищує й те, що орієнтування ведеться не тільки вдень але й в темну пору доби.

– Від чого залежить успіх проходження маршруту насамперед?

– Успіх проходження маршруту залежить від багатьох факторів. Це і рівень підготовки автомобіля, і досвід водія й штурмана. Але найбільшу роль, на мою думку, тут відіграє реальна оцінка своїх можливостей і вибір оптимального шляху для досягнення КП.

– З якими найбільшими труднощами зіткнулися в процесі заїзду?

– За час проходження змагань ми зіткнулися з багатьма труднощами. Найскладніше почалося після заходу сонця, оскільки пошук КП в темний час доби є не таким простим як здається. Близько першої години ночі ми пробиралися між полями засіяних гречкою. Шлях був не надто складним, тому ми їхали лише не передньому приводі. До КП залишалось близько 200 метрів, аж раптом машинка зупинилась, наче попала в трясовину. Виявилось, що ми засіли в невеличкому струмку. Спроби вирватися на повному приводі і заблокованому задньму диференціалі нічого не дали, земля була дуже розм’яклою і наш джип тільки закопувався глибше. На визволення машини ми потратили всю ніч, вирватися нам вдалося лише на світанку. Але труднощі на цьому не закінчилися, через деякий час в нас відмовило зчеплення, яке не витримало навантажень під час численних спроб виїзду із струмка. Добре було те, що машинка не втратила можливості пересуватися повністю. Хоч зчеплення дико буксувало, по асфальті ще так-сяк можна було їхати зі швидкістю 20км\год. Після недовгих роздумів було прийняте рішення добиратися до гаражу і міняти зчеплення. Добре, що регламент змагань це дозволяє….

За 2 години ми зуміли зняти мотор, поміняти зчеплення і зібрати все назад тільки за допомогою набору ключів та викруток. Величезна подяка конструкторам Луцького автозаводу, що зуміли зробити Волинянку такою ремонтопридатною в будь- яких умовах). І змагання продовжились…

– Яке враження справила організація змагання?

– Організація була на висоті, все продумали до дорібниць.Заслуговує уваги вмілий вибір місцевості для змагань. Контрольні пункти були досить важкими, але цікавими водночас. Для взяття кожного потрібно вибирати різну тактику.

– Чим вразили змагання насамперед?

– Позитивні враження мене переповнюють і досі. Стільки адреналіну, екстриму… Відчуття, коли ти штурмуєш колію глибиною по коліно, яку залишив лісовоз ЗІЛ-131, доверху заповнену грязюкою, важко передати словами… Краще просто взяти участь і відчути це на собі. Котрий раз я вражений можливостями свого автомобіля, завдяки якому ми здобулти цю перемогу, він володіє дійсно унікальними властивостями для поїздок бездоріжжям.

– Володимире, удачі вам в подальших змаганнях.

– Дуже дякую за інтервю!!!

Розмовляв Остап Кавачай

http://www.youtube.com/watch?v=hFTEzHG-GCU – Сюжет телеканалу ІНТБ

На парламентських виборах на Тернопіллі Орест Муц заробить 18 “лимонів”?

Як встановлювал купол на каплиці у селі Марії Куземко та Василя Жовтюка