До Тернополя завітали відомі письменники сучасності, власники видавництва «Зелений пес» Віталій та Дмитро Капранови. Своїх місць за столом презентації не займали, а відразу розпочали зустріч уривком з «Кобзаря 2000» про жінку, що вишивала русалок: «Вона вишивала русалок. Настільки зелених, наскільки це дозволяли вітчизняні нитки…»
Історія трагічна – про відданість та зраду, про покірливість долі та помсту…
– Розпочинаємо з сумних моментів, яких не сховаєш, але будемо впродовж зустрічі потроху переходити на веселіші ноти, щоб звідси ви вийшли з хорошим настроєм, – кажуть брати, віртуозно доповнюючи одне одного. Таке враження, що в них і думки одні на двох або ж просто пряма їх трансляція у кожного в голові.
– Ідея книги, яку ми сьогодні презентуємо, народилася у нашому видавництві на основі реальних подій: одна з наших секретарок у журналі робочих записів вела власний щоденник. Фраза, яку вона там написала настільки нас вразила, що ми не могли залишити її поза увагою: «Сьогодні Віталій Віталійович пригостив мене яблуком. Я не взяла. Бо ми ще не в таких близьких стосунках, щоб я могла взяти у нього яблуко». Ми зрозуміли, що аморальність, яка лізе до нас з медіапростору, не до всіх чіпляється і на межі третього тисячоліття ще є люди з моральними принципами.
– Ми вирішили будувати роман на власному досвіді, адже свого часу (вкінці 90-х) доводилося бачити події у багатьох сферах не з чужих очей, – підхоплює розповідь другий брат. – Головному герою ми позичили багато від себе: навіть діда з бабою та шматок своєї біографії. Роман – це віддавання боргів пам’яті нашому дідові, який сидів по статті 58, і багато в книзі – його реальні розповіді з того часу. Дід – один з головних героїв. Що ж стосується героя-бізнесмена – то в нього одна біда: він попри все залишається нормальною людиною і закономірно починає розриватися між правдою і грошима, між коханням і сімейним обов’язком…
«Щоденник моєї секретарки» – сімейна книга Капранових, бо частину малюнка створила дочка, а макетував обкладинку син. Яйце на книзі може символізувати як створення світу, так і те яйце, що вцілило в теперішнього Президента.
«Якщо хтось побачить ще якийсь зміст – дуже добре, значить є бажання шукати», – каже Віталій Капранов.
Ще одним знаковим епізодом, який зачитали на цій зустрічі, був уривок про процедуру «відмивання грошей». Комічно описано, проте якщо заглибитися в суть – то і плакати хочеться. Коли головний герой у звичайних сумках перевозить готівку (3 мільйони гривень) до пункту «відмивання». Той, хто приймав таку касу, скептично і холодно реагує на українські гроші. Десь в душі це обурює героя, але він лиш виконавець завдання, адже біля керма економіки опинилися ті, хто рахував гроші бандитських авторитетів.
Вражає мудрість висловлювань водія головного героя: «Старі картини – це одне, а добрі зовсім інше», – каже він. Це наштовхує бізнесмена на роздуми:«Може він саме тому не збивається на манівці, бо не обтяжений зайвими думками…»
У своїй книзі брати Капранови дають змогу літературним критикам покопатися у міркуваннях, але і подієвий сюжет залишають доволі динамічним та насиченим і хочуть показати реальний закулісний світ суспільних подій, про який часом пересічні українці навіть не здогадуються.
Читайте і пересвідчитеся самі! Брати Капранови бажають вам смачного літературного харчу!:)
Яна Стрілецька