Як на Тернопільщині боролись з паводком у 2008 році, ставили пам’ятник Степану Бандері та проводили перші в історії України перевибори облради

Поділитися

Вчора “Про все” оприлюднило першу частину  розмови з головою Тернопільської ОДА Юрієм Чижмарем у 2007-2009 роках

Сьогодні пропонуємо вам продовження розмови

— Напевно, одним із найбільших випробувань для влади того часу став паводок 2008—го.  Тернопілля тоді впоралось із труднощами. Ви мали досвід у розв’язанні таких проблем?

–  Досвіду не було ані в мене, ані в керівництва місцевого управління МНС. Це був перший за останні 35 років паводок такого масштабу. Але завдяки нестандартним рішенням ми вирішили питання вивезення людей із зони небезпеки, надали їм тимчасове житло, забезпечили населені пункти питною водою, продуктами харчування. Той факт, що на постраждалих територіях не було зафіксовано росту захворюваності, не виявлено жодного випадку інфекційних хвороб каже про ефективність прийнятих рішень. За п’ять місяців ми відновили дороги, відремонтували школи, садки, інші об’єкти соціальної інфраструктури населених пунктів.

— До вашого приходу у владу на Тернопіллі жоден голова облдержадміністрації не встановив пам’ятник Бандері, спорудження якого прагнула громада. Ви це зробили. 

— Я дуже ціную те, що тернополяни, на відміну від жителів багатьох інших регіонів країни, з великою шаною ставляться до своєї історії, культури й віри. Тому я підтримав громадську ініціативу і ми встановили пам’ятник Степану Бандері в Тернополі. Але для виховання у нашої молоді національно-патріотично духу українства, встановлення історичної справедливості мною було реалізовано багато інших проектів, скажімо пам’ятник жертвам Голодомору на річці Збруч по трасі Тернопіль-Хмельницький, реконструйовано музей політв’язнів та репресованих у Тернополі, відновлено комплекс штабу УПА «Південь» у селі Антонівці й створено там музей під відкритим небом, утілено багато інших цікавих проектів. Чому це не робили попередники? Напевно, не могли й не вміли знайти фінансові ресурси, а головне — знайти компроміс між амбіційними політичними та громадськими діячами, які були задіяні в цьому.

— Юрію Васильовичу, Ви згадали про вміння знаходити компроміс. За Вашого керівництва областю вперше в історії держави відбулися перевибори до обласної ради. Це тому, що не було його знайдено?

— Компроміс між політичними силами виправданий і потрібний, якщо він — на користь громади. Тоді конфліт між БЮТ та «Нашою Україною» в області виник через частину депутатів, які були обрані за списком «Нашої України», але на першій же сесії перейшли до БЮТу. Рішенням суду їх було позбавлено повноважень і до складу ради введено нових депутатів. Не бажаючи виконувати рішення суду, БЮТ, маючи більшість, майже рік блокував роботу обласної ради. Потрібно було формувати бюджет області від якого залежали, зокрема зарплати вчителям, лікарям, працівникам культурної сфери. Але консенсусу в раді так і не було віднайдено. Під загрозою було соціальне забезпечення тисяч людей, добробут їх родин. Оскільки всі перемовні засоби врегулювати конфлікт було вичерпано, а прокурор області, не бажаючи псувати стосунки з БЮТ, зайняв вичікувальну позицію, потрібно було приймати радикальне рішення. Я звернувся до Верховної Ради України з проханням розпустити обласну раду й призначити дочасні вибори. Мав розмову з головою ВРУ, керівниками фракцій, доповідав на профільному комітеті. Всі зрозуміли, що розпуск ради — крайній, але в цій ситуації єдиний спосіб вирішити конфлікт. Остаточну крапку в цій справі поставив суд.

Продовження розмови – читайте завтра

Погода на Тернопільщині: що очікувати?

В світ вийшла книга про Надію Каменюк під назвою «Жінка з неспокійним серцем»