Стали відомі імена лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року.

У галузі літератури Шевченківську премію отримав письменник Леонід Горлач (Коваленко) – за книгу поезій «Знак розбитого ярма».

Лауреатом також став режисер-постановник Дмитро Богомазов — за вистави «Гамлет» Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька; «Гості прийдуть опівночі» А. Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра; «Щуролов» за О. Гріном Київського театру «Вільна сцена».

Третім лауреатом став художник Петро Печорний – за серію декоративних тарелей за мотивами творів Т. Шевченка.

Шевченківська премія — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

1 comment

  1. Даник Михайло

    Чому ми, браття, такі “заторможені” ?? Премія ще тільки за 2013-й рік ?? А нині який рік?? Вже давно мала б бути визначена і віддана премія за 2015-16ті роки. Де ми відстаємо: в щирості і відкритості суспільства?? В справедливості й неупередженості прийняття виваженого рішення ?? Де ?? Чого ми такі нещасні й обділені увагою Господа, що мусимо побиратися по заробітках, не бачити своїх родин роками, щоб держава побирала своїх громадян, робила їх вимушеними батраками, планувала без участі людей довести все до “вимушеного” розпродажу зземель, бо більше ні під що не дають кредитів, які “верхушка” і всякі проворні ділки за 2-3 місяці спритно переведуть в офшори. Чого нам бракує: Божого благословення чи просто – трохи думати, трохи робити, трохи – планувати що робити, трохи – віддихати й подивитися та проаналізувати що не так зробили.Але – збоку, ніби стороння людина. А, заодно, порівняти як цю саму роботу “зроблено за бугром”, куди ми так сунемося, й куди нас так не впускають. Може задумаймося – чому?? Де помилка наша?? Що треба виправляти, і то – негайно? Європейці нам того не зроблять. Самі мусимо.

Напишіть відгук