«Ім’ям Ісуса рятуйте душі інших на цілій планеті. Ламайте в собі стару людину. Ціна доброти і чесноти. Молися, коли не знаєш що робити. Визволи Господи від того бунту».
Ще один весняний день із присмаком зими. А на душі важко…Погане передчуття. Пустота. Чому? Де вихід? Боротьба триває, боротьба за життя. Цитата, яка на початку мого роздуму, то написав хтось із братів, чи отців нашої Семінарії. Що далі? А поруч люди, життя буяє, час летить, простір наповнений очікуванням…очікування Великого Посту. Чекаю на Світлий День Воскресіння Господньго. Але потрібно до цього свята добре підготуватися. Головні проблеми – осудження, лінивство, заздрість, гордість. Можна писати й далі…але…Та що ж слова, люди слабкі, слабкі, бо забувають про Бога. Не буду багато писати про свої слабості. Деколи хочеться багато змінити, багато зробити, але насправді потрібно послухати своє серце…Звичайно, що ми живемо в час модерний, час змін, в час коли зникає традиція, зникає культура і появляється псевдокультура, але ми не маємо цього боятися… І що б не казали, ми українці, ще бережемо свою культуру, може не так, як хотілося б, але…минуле має бути в нашій пам’яті. Деколи можна почути, що наша молодь втрачена. Ви пробували говорити із нашою молоддю? Дивились їм в очі? Бачили в них радість чи сум? За що ми боремося у світі? За ім’я, за славу, за владу? А реальність простіша…світ – то лиш коротка зупинка перед Вічністю. Може дивно чому я так багато пишу. Це мене заспокоює і я повторюся, вже колись казав, що я поламаний олівець у руках Божих. Надіюсь ці слова комусь допоможуть і вже люди дякували, але то не я, то Бог дав мені цю ласку писати роздуми. Появились нові друзі, саме через оці слова на папері…може хтось думає, що я особливий,ні. Борюся, падаю й стараюсь піднятися. Шукайте в собі сили, не бійтеся, поставте на собі знак Хреста: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Віруємо Боже, Ти наш Творець, Спаситель і Просвітитель. Амінь
13.03.2013

 

бр Станіслав Б’ялковський, Тернопільська вища духовна семінарія

Велика Березовиця….

Напишіть відгук