Знаний як виконавець ролі Ісуса у «Страстях Христових» Джеймс Кевізел із дружиною взяли у свою сім’ю двох маленьких дітей із раком мозку.

Все почалося з того, що приятель актора, який славиться виступами на захист життя ненароджених, сказав йому:

More-3-Jim-Caviezel-копия— Ти ж пролайфіст. Знаєш що? Якщо ти насправді віриш у те, що кажеш, то всинови дитину. Але не аби яку, а щоби з серйозною проблемою.

Кевізел був вражений таким баченням справ, але в глибині серця знав, що Бог від нього цього очікує.

Першим був китайський хлопчик на ім’я Бо. Його одразу ж після народження мати покинула в поїзді. До п’яти років він був у сиротинці. Хлопчикові сказали, що мами в нього ніколи не було, що він виник із болота. В нього була велика, без обстежень помітна пухлина в голові.

— Я поглянув йому в очі і — хоч це звучить як сентиментальна дурниця, але я кажу правду, — відчув у серці, як цей хлопчик кричить до мене: «Ти мене полюбиш?» — розповідає актор.

Другою дитиною Кевізелів мала бути здорова новонароджена дівчинка. Але перш ніж удочеріння відбулося юридично, Джеймс і його дружина Керрі познайомилися з п’ятирічною дівчинкою, в якої також рак мозку. Вони знали, що здорове немовля без проблем знайде хорошу родину, на противагу до ситуації важкохворої п’ятирічної дитини.

Її удочеріння виявилося великим благословенням. Джеймс навіть ствердив, що відтоді став іншою людиною.

— Денніс Квейд (голлівудський актор. — Прим. ред.), коли народився його син Джек, сказав мені, що пережив емоції, про які навіть не припускав, що вони існують, — згадує Кевізел і додає, що подібне сталось і з ним. — Це було щось, що винесло мене в небеса. Я завжди вважав, що як ми зважимося на всиновлення, то це не буде таке само почуття, як коли б ми мали генетично своїх дітей. Однак ніщо не настільки далеке від правди, як така думка.

Бо і його сестра ЛеЛе вже пережили кілька операцій. Особливо ж пухлину Бо було важко подолати. На сьогодні йому вже 13 років, він навіть дістав нагороду на гімнастичному конкурсі. Його сестричка — мала балерина.

Їхній тато почувається сповненим набагато більше, ніж сподівався.

— Ми обрали важкий шлях. Саме ним для мене є віра. Вона є дією. Як це у самарянина, — каже Джеймс Кевізел, підкреслюючи, що робить це не для того, аби привернути до себе увагу, але щоб заохотити інших.

Gość Niedzielny

Напишіть відгук