В житті розмовляю російською, але цей пост маю викласти рідною мовою, бо він про те почуття, коли відчуваєш себе невід’ємною частиною всього цивілізованого світу, коли груди сповнює гордість за свою велику Батьківщину, та велика шана героям, які вклали свої життя на алтар свободи та незалежності.

Отож, до змісту.

Два дні тому довелося провести кілька годин в аеропорту міста Дубаї (Об’єднані арабські Емірати). Величезна транзитна зона, де можна побачити людей будь-якого коліру шкіри та національності, але, на перший погляд, жодного росіянина чи навіть слов’янина. Однак, рАссейський дух таки дав про себе знати. В магазині безмитної торгівлі DUTY FREE в черзі до каси попереду мене стояла дуже колоритна пара: він – здоровезний чолов’яга в кольорових шортах та футболці з написом Я ___ РОССИЯ (шо воно ___ не знаю бо було затерте), неголений та з таким перегаром, що навіть запах парфумів заглушав, вона – теж не мала, в величезних шортах та майці, які розмірів на два меньше ніж їй потрібно, але з написом GUSSI (такий собі китайський GUCCI), зачіска в стилі “гніздо курки на світанку”, та запах парфуму, який нагадував викид з хімічного комбінату та заглушав перегар чоловіка. В корзині – з десяток пляшок віскі та якогось іншого алкоголю. Загалом – рАссея Атдихает.

Касир – ввічливий молодий араб – просить його викласти з корзини товар та показати посадковий талон, звісно, англійською мовою. На що Я___РОССИЯ відповідає (російською) – “ти шо па русски не можеш?” Я починаю тихо присідати. Араб також трохи не розуміє що коїться. РАССИЯ виймає з шортів гаманець, достає з нього та жбурляє перед касиром картку, як я помітив видану банком РОСІЯ, та знов звертається до касира – “я плачу, работай”.

Далі, як кажуть, картина м’ясом по майонезу – касир обережно бере картку, кілька секунд дивиться на неї – та ЖБУРЛЯЄ іі назад РОСИИ зі словами – “NO RUSSIAN CARD ACCEPTED” – тобто не приймають вони російські картки до сплати. На волання пари “шо?, как? праизвол!” з’являються полісмени, які дуже швидко пояснюють, що, як і чому відбувається.

Далі – акт вистави другий, патріотичний. Викладаю на касу блок цигарок, передаю касиру посадковий талон та картку Приват-Банку. Касир приймає картку, питає, в якій валюті я бажаю заплатити – в доларах чи “українській валюті” (картка мультивалютна). Дивлюся на спантеличеного РАССИЮ, який досі стоїть поруч з полісменами, і голосно кажу “sure, I will pay Ukrainian money”.

Кілька секунд, я підписую чек, та касир передає мені картку та товар в пакеті зі звичайною фразою “thank you, have a good flight”. Выдповідаю “thank you” та чую НА ЛОМАНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ – “СЛАВА УКРАЇНІ!!!”. “ГЕРОЯМ СЛАВА!” – карбую у відповідь, та відходжу від каси.

За спиною чую дзвін да гомін, обертаюся – РОССИЯ стоїть з вилупленими. Дивлюся в його вкрай розгублені очі та ще раз “добиваю” його – “СЛАВА НАЦІЇ! – СМЕРТЬ ВОРОГАМ!”. До воріт посадки йшов як по Майдану.

СЛАВА УКРАЇНІ!

 

1 comment

  1. Венц

    Супер!!! Я хоть и русскоязычный ,но Боже мой ,как же я презираю таких россиян и как же горд за родную Украину,что мы смогли переломить себя и сделали что должно и что наконец- то мы все дальше от такого быдла!!! Ну а русские ,говорящие на языке Пушкина,Толстого и других достойных представителей великого народа надеюсь глядя на нас и у себя наведут порядок и выкинут из своего общества эту тупую нечисть которая дискредитирует целый народ!!!

Напишіть відгук