Їду, нікого не чіпаю. Авто на транзитах. Київських. Придбано тиждень тому (хто не знає – є 10 днів на те щоб стати на облік) .
Поруч, на пасажирському сидінні, дочка на кріслі дитячому, пристебнута ременем, все за правилами. Смокче чупа – чупс.
Під’їжджаю до села, швидкість 60, попереду зупинка, не проста, а як майданчик для автобуса. Вартують аж 3 екіпажі ДПС. 9 інспекторів борознять обидва напрямки.

А тут я, на транзитах, дитина спереду. Жезлом не махнув тільки один, зайнятий газелькою.

Гальмую, узбіччя, аварійка .
І ( інспектор ) – Хрмпиримехзшрншпгщ такий-то, ваші документи, ой, а що це у вас дитина спереду робить?
Я: Сидить , – кажу , – самі не бачите?
Підводиться на вшпиньки (паджеро у мене).
І: Аааа (усмішка злітає з обличчя) … дитина у вас навіть пристебнута?
Я: І навіть з використанням дитячого утримуючого пристрою встановленого зразка!
Починається вивчення документів.
І: Так тааааак… транзит у прострочений !
Я: Це не в мене, це у минулого власника, а я протягом 10 днів поставлю на облік !
І: Не 10 а 5 днів! Новий закон!
Я: Ви самі-то читаєте закони, за якими працюєте? ( Дістаю роздруківку )…
І : І що , у вас прямо все гаразд?
Я: Я не киянин. Грошей нема все одно )))
Він кривиться, думає, що сказати …

У цей момент донька дістає з рота чупа – чупс, простягає ДАІшнику і з радісним виглядом говорить:
– На, дядько міліціонер, пососи!
Фраза “Щасливої дороги” була мною практично прочитана по губах інспектора, серед реготу його колег, які стояли поруч…

Андрій Мазурик

Напишіть відгук