XominetsСьогодні випадково потрапила на передачу автомобіля для бійців АТО, яка відбулася поблизу катедри. Потім колеги брали ще коментарі в голови обласної ради, від чого я отримала масу задоволення. Таки в нас потрібно, щоб всі держслужбовці і народні обранці хоч трохи задумувалися над тим, що говорять, а не просто ретранслювали те, що потрібно сказати. Мова йшла про адміністративну реформу. Василь Петрович настільки захоплено розповідав, як це добре і як ситуація змусить людей навчитися самим управляти своїм містом, селом чи селищем, що народ зможе контролювати владу через місцеві реферндуми. На запитання, а чи він в курсі, що в нас нема закону про місцеві референдуми відповів ствердно, але продовжував далі розказувати про переваги реформи. Звернула увагу на те, що в нас був успішний досвід самоуправління громадами за часів Австро-угорщини і Польщі, що були чіткі і дієві механізми, які можна запозичити. Відповідь була вражаюча: “Та мені це нецікаво і непотрібно”. І це при тому, що людина закінчила історичний факультет педуніверситету. А повчитися є чого з історії. Адже, аби українці могли займатися самоврядуванням, багато громадських діячів присвятили цьому своє життя, ходили від хати до хати із роз’ясненням того, наскільки це важливо. Досвід кооперативів був вражаючим. І сьогодні це дуже актуально, бо буваючи часто в наших селах, бачу як людям далеко до самоврядування, як розбирають по цеглині старі школи, збудовані за Польщі, як складають купи сміття під порожнім клубом. Суспільство фактично з 0 треба вчити керувати спільним. Та й в селах давно здебільшого залишилися пенсіонери. І якось так печально стало – дві реальності, два різні світи.

Janina Chaikivska

Напишіть відгук