DSCN2165Прийшов час що вимагає рішучих зкоординованих дій від волонтерського загалу. Війна на Донбасі увімкнула закономірності які раніше прослідковувались у збройних конфліктах тільки поверхнево, та зараз вони дуже важливі в «новому гібридному» військовому мистецтві. Щось частково подібне було вже у попередніх епохах, а також у війнах індустріального і постіндустріального суспільств і в останній чверті XX століття. Отож сьогодні через відсутність потрібної нашим Збройним силам державної логістичної системи від нас волонтерів залежить збалансована допомога армії. На погляд аналітичного центру волонтерської групи громадської організації «Схід та Захід єдині», час простого звітування на прес-конфернціях про обсяги зібраної допомоги,незалежно, чи це роблять волонтери чи державні чиновники давно пройшов. Просте довезення «зібраного з миру по нитці» кардинально не впливає на покращення бойової готовності військ. Щоби переломати ситуацію на краще прийшов час системного об’єднання зусиль волонтерів, відбір та класифікація першочергового волонтерського постачання що підвищує боєстійкість військ на театрі бойових дій. І звичайно координація, кординація і ще раз координація яка потрібна була «ще на вчора». Аналітичний центр групи «Схід та Захід єдині» проводить аналіз як своєї діяльності так інших волонтерських груп. Щоб отримати відчутні результати в покращенні ситуації з усіма негативними проявами «недолугого» постачання військ потрібні кардинальні зміни, над цим варто задуматись усім волонтерам. Пропонуємо дещо з того що на наш погляд заслуговує уваги…
За останній рік значимість постатей і особистостей, що можна позначити словом «волонтер» вагомо зросла. А й дійсно, ми усі, український загал, переконались що за не ефективної роботи державної системи тилового постачання у всіх без виключення військових формаціях, самоорганізація суспільної пасіонарної групи що в революціях історичного періоду нового часу називалась «третім станом» (сиріч революційна буржуазія, «професійні революціонери», окремі представники пролетаріату, і ін..) а в нашому випадку широченний волонтерський рух (адже волонтер це не тільки той хто відвозить допомогу на фронт, а взагалі людина доброї волі, що у такий чи інший спосіб долучається до суспільної громадської праці у важку годину) не дала разом з підтримкою усього українського суспільства, країні агресору отримати верх над нашою новітньою «оружною силою». Ми навмисно вживаєм давньоукраїнське поняття «оружна сила» оскільки справжню модерну Українську армію і Флот нам ще тільки належить побудувати. Сьогодні ті не реформовані Збройні сили України , Добровольчі частини, Силові структури що протистоять змішаному регулярному і іррегулярному «гібридному» противнику далекі від того концептологічного ідеалу Збройних Сил постіндустріального інформаційного суспільства, в якому системи управління логістикою тилу не менш важливі рівня бойових інформаційних технологій як складової частини військових операцій. Отож волонтерський рух, погано чи добре, але все таки вагомо замінив відсутні ланки державної «ініціативи» в тиловій логістиці.

Нам пербуваючи на самій «передовій», а активісти групи побували на передових опорних пунктах дехто до 150-ти разів і деякі з цих відвідин часто густо під обстрілами, неодноразово доводилось чути від наших бійців слова «Якщо б не волонтери …», вже тільки це спонукає до дії, аналізу, та допомоги волонтерському рухові у всіх його проявах.

З моменту початку справжніх бойових дій на сході України окремі активні громадяни почали активну допомогу тим підрозділам що прибули на фронт. Адже часто густо вони прибували на маючи того всього що потрібно було для успішного ведення бойових операцій. Справа не тільки у тому що стара радянська тилова система, терміном логістична не хотілось би її називати оскільки їй ще належить дорости до нього, виявилась не готовою до тих викликів що кинула проти нас військово-спецслужбівська машина РФ. Застосувавши змішаний тип бойового примінення вкупі з інформаційно-пропогандистським забезпеченням бойових дій, противник досягав на початковому етапі російсько-української війни на Донбасі відчутних успіхів. До загального бойового тиску на наші частини приєднались фактори не облаштованості українських військ усім необхідним для сучасної війни, а також застарілістю багатьох норм тилового забезпечення. Активні громадяни волонтери одразу ж включились в процес допомоги армії. Немає потреби повертатись в детальний історичний екскурс що, скільки і як на початках везли одинаки активісти, та як їм було важко почати ці перші кроки. Це вже описано у десятках статей і репортажів. Перелік речей який часто густо можна було зустріти в одній машині був найрізноманітніший. В «бусиках» і великих авто були: харчі (від тушкованого м’яса, згущеного молока до овочів, закруток та макаронних виробів влючно), військова форма натівських зразків як нова так і та яка була у вжитку, військове тактичне взуття, спорядження, елементи до озброєння, обладнання спостереження та зв’язку, оптика тощо. Почавши довозити усе це до фронту волонтери зіткнулися з масою проблем, основні з яких це планування та способи доведення, та звичайно дороговизна певних видів постачання які потребували війська. Адже декотрі оптичні прибори до озброєння, особливо нічні коштують дуже багато. Також, якщо приміром до якоїсь частини потрібно було доставити велику кількість комплектів форми або взуття придбати їх волонтеру одинаку навіть не зважаючи на допомогу благодійників було відчутно важко. Волонтери почали об’єднуватися в групи, громадські організації, обєднання тощо. Так приміром виникла і наша група «Схід та Захід єдині», і багато багато інших. Почалась спеціалізація груп по допомозі: «автозапчастини», «медицина», «оптика» і таке інше. Також почалась спеціалізація за способом довезення, одні відправляли і відправляють з допомогою пошти інші довозять самі, треті доручають довезти колегам. Наступним етапом стала поява логістичних центрів по складуванню допомоги на місцях збору. В подальшому логістичні центри з’вились в безпосередній близькості до театру воєнних дій (ТВД). Завершальним етапом у цій істинно народній волонтерській епопеї мала б бути висока координація між логістичними центрами як у місцях збору так і на ТВД. Та ось на жаль високий рівень цієї координації не спостерігається і поки що не приходить. А погодьмося, що поки Збройні сили України (ЗСУ) не дійшли до того рівня реформування який нам потрібен, тилова служба ЗСУ, за методикою, й надалі шкандибає між колишнім радянським постачанням і натівською логістикою. Для успішної боротьби з противником потрібно дещо інше.
Приведемо декілька прикладів по методиці:

Перевезення вантажів

Деякі групи і надалі везуть вантажі малими автомобілями «бусиками» тощо, скільки можна взяти на борт такого авто? Півтори, дві тонни. Затрати на паливо щоби пройти кілометраж до Донбасу ми вважаємо не раціональні. За трохи більшу суму грошей можна заправити пальним великий сідельний тягач (фуру) який довезе до логістичного центру поблизу ТВД вантаж у тридцять тонн. Так наша волонтерська група «Схід та Захід єдині» відправила на фронт тільки за 2015 рік більше восьми великих машин, ми тепер майже не згадуємо той тонаж що ми довезли до передової іншими способами, загальна кількість обчислюється сотнями тонн. Там вантаж з допомогою малих повноприводних автомобілів, які придбані спеціально для цих цілей, доставлений до частин та підрозділів на самій передовій. Тільки за один рейд наша група в прострільній зоні фронтових рокад проходить більше 2100 кілометрів, отож коли хтось звітує про те що він пройшовши усю лінію фронту «намотав» на колеса своїх авто 1700 км нам видається трошки бентежним і дивним, зрештою в кожного свій пробіг. Ми наприклад опікуємось більше ніж тридцятьма підрозділами і з’єднаннями, і не ділимо їх на «своїх та чужих». Усі вони наші брати.
Натомість якщо б інші групи хотіли доєднатися до такої нашої тактики і методики, вони завше можуть довантажитись. Чи при відправці вантажу з місця збору, а потім прибувши на ТВД взявши малий автомобіль нашої групи долучитись до розвозу по передовим частинам. Волонтери ж можуть прибути на ТВД потягом, економія по коштам в ціні за квитки величезна. Кошти що раніше витрачались на паливо можна використати у придбані дорогої форми, взуття або приборів (оптики).

Індивідуальні посилки солдатам

Якщо на початках довезення індивідуальних посилок солдатам з дому практикували майже усі волонтери то на наш погляд, зараз потреба в цьому мінімальна. Що мається на увазі. В зоні «АТО» в містах працюють відділення пошти, індивідуальну посилку можна відправити у такий спосіб поштою. Збирати цілий автомобіль індивідуальних посилок (а дехто з волонтерів бере з батьків бійців за це кошти за доставку), і потім ганяти по цілому фронту випалюючи паливо є нераціонально. Звичайно якщо ситуація така що волонтерська машина йде з вантажем для певної частини і в ній служать адресати індивідуальних посилок то є доречним їх взяти та довезти. Саме так ми робимо.

Координація

Рік гібридної війни показав що противник, поки що не думає зупинятись. Звідси від координації руху волонтерів як на місцях збору так і на ТВД залежить боєготовність наших частин. Вище ми зупинялись на тому що багато з того що доставляють волонтери вкрай необхідне для наших частин для успішного ведення бойових операцій. Приміром довантаження однієї групи іншою певними видами вантажів, допомога один одному паливом для волонтерських автомобілів, ремонт техніки і допомога запчастинами реально б підвищила системність нашого руху і бойового спротиву в україно-російській війні.

Є ще багато реальних речей над якими варто задуматись. Як то організація при логістичних складах на ТВД кімнат для ночівлі і відпочинку волонтерів, там же, їхнього харчування і таке інше. Та про це у наступній частині. На останок зазначимо що ми нікого з волонтерських груп не критикуємо, а пропонуємо своє бачення певної методики волонтерської тактики і пропонуємо приєднуватися. В координації єднання наша системна сила. Звичайно зайва державна формалізація шкідлива. Проблеми з безпекою волонтерських центрів також потребують нашої уваги. Тільки врахувавши усі ці фактори ми в сто крат вагоміше допоможемо нашим військам. Сьогодні Україна потребує нашої системної і зкоординованої і що головне вдумливої волонтерської праці.

Едуард Хатмуллін, координатор волонтерської групи, громадської організації “Схід та Захід єдині” на Донбасі і в зоні “АТО”

Василь Конько, координатор волонтерської групи, громадської організації “Схід та Захід єдині” на Тернопільщині і в Західному регіоні України

Ігор Крочак, прес-секретар і координатор волонтерської групи, громадської організації “Схід та Захід єдині” із співпраці з засобами масової інформації

Наші реквізити для перерахунку коштів: громадська організація “СХІД ТА ЗАХІД ЄДИНІ” .47100 Тернопільська обл. м.Шумськ вул. Волинська 4
р/р 26001070100010,МФО 300142,код ЕДРПОУ 39783360,ПАТ “Укрінбанк”

Напишіть відгук