Чи залишилися на нашій планеті місця, куди не ступала нога цивілізації? Звичайно, що так. Пропонуємо вам познайомитися з ними

острів Суртсей
Причина заборони: наукові експерименти

У 1963 році у водах Ісландії сталася низка вивержень підводного вулкана. За короткий час утворився новий острів площею 2,7 км². Він відразу ж став об’єктом уваги вчених різних країн, тому що являє собою наочну модель зародження острова і життя на ньому. З тих пір Сюртсей, названий на честь міфологічного героя Сурт, правителя вогненних велетнів, служить лише науковим цілям і є закритою зоною для туристів.

Протягом усього життя острова вчені спостерігали, як «освоюють» нову землю рослини, комахи і птахи, а  колись безплідна вулканічна пемза стає родючою. Якщо в 1980-х на острові було 20 видів рослин, то до 2008-го їх налічувалося вже 69. До 2000 року ерозія і морські прибої зменшили площу острова до 1,5 км², але зараз процес «зменшення» Сюртсея, на думку вчених, сповільнився. У 2008 році ЮНЕСКО вніс острів у список Всесвітньої спадщини, визнавши таким чином його велику наукову цінність.


Північний Сентінельскій острів
Причина заборони: агресія аборигенів 

На одному з Андаманських островів в Бенгальській затоці, який формально належить Індії, проживає небезпечне плем’я сентінельців. Воно уникає будь-яких контактів з цивілізацією і люто опирається будь-якому вторгненню. За припущеннями вчених, Аборигени провели в ізоляції до 60 000 років. У наш час на острові, за різними оцінками, живе від 50 до 400 осіб. Ці люди не просто уникають контактів, а й активно захищають свою територію, використовуючи списи і луки зі стрілами.

У 2004 році вони обстріляли вертоліт індійського уряду, який прилетів їх «провідати» після цунамі. Останніми їх жертвами стали рибаки, що дрейфували в районі острова в 2006 році: після їх вбивства індійська влада закликали співгромадян триматися подалі від сентінельців і їх землі. Всі спроби вчених встановити контакт з племенем залишилися безрезультатними. Крім небезпечного населення існує і ще одна складність для відвідин Північного Сентінельского острова: цей клаптик суші площею 72 км² щільно оточений рифами, об які свого часу розбилися безліч кораблів.


Храм Ісе в Японії
Причина заборони: вхід тільки для обраних 

В Японії найголовнішою святинею є храмовий комплекс Ісе дзінгу. Головний храм обгороджений високим дерев’яним парканом. Потрапити всередину можуть лише високопоставлені священнослужителі і члени імператорської родини. У головну кімнату, створену для імператора й імператриці, відвідувачів не пускають: їм видно лише дах, а сама будівля обгороджено чотирма парканами.

До 1945 року Ісе був ще більш важкодоступним місцем: він був відділений від зовнішнього світу річкою Миягава, яка символізувала кордон священної землі. Ченцям було категорично заборонено перетинати річку – вважалося, що це призведе до порушення святості кумирні і накличе біди на всю Японію.


Тигрові заповідники в Індії
Причина заборони: збереження популяції рідкісного виду тварин

У 2012 році верховний суд Індії оголосив про закриття від туристів всіх національних парків в яких містяться бенгальські тигри. Владі всіх індійських штатів було наказано створити буферні зони зникаючого підвиду тварин. Цей захід нашкодив туристичній галузі, але дозволив відновити популяцію великих кішок. Всесвітній фонд дикої природи Росії оголосив, що за чотири роки чисельність тигрів в Індії зросла на 30% – з 1706 особин у 2010 році до 2226 в 2014 році.


острів Грюінард
Причина заборони: випробування біологічної зброї

У 1942 році британський уряд викупив шотландський острів Грюінард площею 196 га для проведення випробувань біологічної зброї – сибірської виразки. Британці залишилися задоволені результатами: з’ясувалося, що сибірська виразка всерйоз і надовго забруднює територію і становить загрозу для життя людей і тварин протягом десятиліть, викликаючи летальний результат в 95% випадків.

Аж до 80-х острів був одним з найбільш смертоносних місць на планеті – всі відвідування були заборонені. Лише в 1986 році вчені нарешті зайнялися «чисткою» зловісного острова: вони розпорошили 280 тонн формальдегіду, розведеного морською водою, а потім запустили на Грюінард овець. Тварини вижили і залишилися здорові. В 1990 році острів був оголошений безпечним, проте селитися на ньому ніхто не став. Археологи попереджають, що спори сибірської виразки залишилися в грунті острова, а значить, він не буде придатний для життя протягом сотень років.

informal.com.ua

Напишіть відгук