gyrnakБлизько трьох десятків світлин тернопільського фотокореспондента, загиблого бійця батальйону «Айдар» Віктора Гурняка увійшло до виставки. Її відкрили 28 січня 2016 року в Тернопільській міській бібліотеці для дорослих №4.

Відкривали захід поминальною молитвою за Віктором Гурняком, а також за всіх загиблих на Майдані та у війні. Також пролунала молитва за тих що нині воюють на сході України.

З  Віктором, особисто мене  поєднують дуже добрі і теплі спогади, ми разом працювали на Майдані під час «Революції Гідності» у Києві. Це була прекрасна і чуйна людина, чудовий спеціаліст. Він був і залишиться в історії чудовим воєнкором, колись ще наступні покоління моїх колег будуть згадувати його. Багато моїх однокашників що навчались на факультеті військової журналістики, отримавши знання з теорії, офіцерські звання та дипломи так і не стали справжніми воєнкорами. А Віктор став, хоч ніколи цьому академічно не вчився, він був воєнкором за покликанням, що сам самотужки освоїв складний комплекс знань що потрібні кореспонденту на фронті, і воїном та патріотом за станом душі. Україна втратила чудового та непересічного фотографа-документаліста і журналіста, його талант сяйнув і розквітнув для України, яку він  безмежно любив, в буремні і важкі  для нашої держави часи. Отаким чесним та надійним другом, пластуном і воєнкором він назавжди залишиться у моїй памяті.

На відкритті виставки прозвучало багато теплих спогадів та слів про Віктора Гурняка та його творчість. На подію до бібліотеки завітали представники влади, колеги журналісти, воїни фронтовики, волонтери, тернополяни. Скорботу і біль батьків, дружин, дітей, братів і сестер полеглих героїв найтяжче бачити. Мені як волонтеру-воєнкору, впродовж цієї триклятої війни  на превеликий жаль доволі часто доводилось стикатись із цим, та я все ніяк не можу до цього звикнути. А може так і потрібно, як каже мій побратим і командир Василь Конько, зліші будемо, це додасть нам сил. Передова чекає від нас допомоги…. Коли Віктора не стало, ми з командиром вертались з позицій з під Дебальцевого, телефонний дзвінок від Тетяни Тарасенко приголомшив нас обох, ще одного воїна-волонтера і товариша не має… Василь і я тоді не змогли встигнути попрощатись з Віктором, дорога назад додому була у цілу вічність. І от тепер ми  прийшли щоб від усього загалу волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» подякувати батькам за такого сина. Загалом відкриття виставки і показ фільму про Віктора це було щире і світле дійство друзів  які його знали. Розпочав цю щиру повість про нього його братик Остап, чесно скажу вірші що читала дитина про брата не залишили байдужим нікого, усі слухали затамувавши подих.

 Прийшли поділитись думками і спогадами про полеглого героя і його друзі пластуни, яким він був на мандрівках та таборах, на Майдані розказав багатолітній друг, депутат міськради Назар Зелінка. Про Майдан і жертовність таких як Віктор згадав Леонід Бицюра, сам майданівець і патріот. Від воїнів нинішніх і минулих війн про важливість подвигу бійця-фотокора говорив голова Тернопільської обласної організації ветеранів-учасників миротворчих операцій Олег Кіндрат.

 Про важку волонтерську працю, яку теж виконував Віктор перед тим як стати бійцем «Айдару» мій побратим Василь Конько і Юрій Моргун. Про сприйняття і розуміння подвигу Віктора великий друг нашої волонтерської групи, сама волонтер та постійний меценат бібліотеки, директор торгового дому «Інтеграл» Ольга Колос. Від старшого покоління патріотів Дарія Чубата, та багато інших. Найтяжче напевно було говорити вголос про подвиг сина його матері та батькові. Дружині Ірині ще раз перегорнути сторінки свого і його життя поряд з фотомитями світлин що зафіксувала його камера. Це напевне дуже важко, та треба кріпитись, щоб розказувати донечці Юстинці якою прекрасною людиною був її тато.  Ну а, батькам…, ще раз низький Вам уклін за сина пане Петре та пані Маріє…

І дуже добре що прийшло так багато людей, память про таких як Віктор повинна жити. Це головне і  архиважливе…

На завершення хотілось би висловити подяку колективу бібліотеки, завідуючій установи Світлані Козелко друзям Віктора і родині за прекрасно підготовлену зустріч друзів та тернополян з тою частинкою його творчої спадщини що виразилась у експозиції виставки «Війна в моїй країні». Що мені ще особливо сподобалось у цій бібліотеці так це те, що це не просто книгозбірня, а храм патріотизму. Ольга Колос показала нам з Василем прекрасні «Арт буки», що виготовленгі колективом закладу та читачами відвідувачами до ювілею з дня народження Тараса Шевченка. Дивовижно та неймовірно, зрештою дивіться самі, фотографії цієї краси я додав до фоторепортажу. Я думаю що Віктор вчинив би так само, адже як і кожний фотомитець був поціновувачем прекрасного…

 

Вічна пам’ять, тобі друже !!!

 

Ігор Крочак (фото автора)

Напишіть відгук