Вчора у тернопільському кінотеатрі “Сінема Сіті” відбувся допрем’єрний показ української комедії режисера Івана Кравчишина “Політ золотої мушки”. Скажемо відразу – фільм на любителя. Для тих, кому смакують фільми Еміра Кустуриці – може сміливо йти на телесеанс. Для патріотичного глядача із Західної України картина порадує діалогами. Тим, кому ж мова видасться надто складною – зможе “догнатися” у титрах. Критичний українець знову зможе понарікати, що герої надто кривляються і є далеко не інтелектуали, а люди із почуттям гумору потішаться із комічного погляду на “наше життє, як воно є”.

Приємно, що у картині відзначилися й тернопільські актори, які у той час ще були студентами. Тому надто суворо критикувати їх за професійним критерієм не слід. З іншого боку, наші скромні митці з невисокими гонорарами дозволяють розвиватися кінопроцесу в Україні )) Окрім того, артисти з тернопільського драмтеатру побачили “світ”, змогли порівняти своє “болото” і що найбільш приємно, перемогли у кастингу таких зубрів як, наприклад, Богдан Бенюк. Акторів приємно радувало людське ставлення на кіноплощадці. Цікаво, чи дурні з тернопільського драмтеатру сприймуть це на свій рахунок і влаштують терор артистам?

Режисер фільму Іван Кравчишин захоплений тернопільськими акторами, їхньою фактурою.

-Фільм ми знімали спеціально галицькою мовою,- зізнався перед показом режисер. Ніяких дзякань, фекань. Ми знімали правдиву Галичину, щоб дихалось.

Наступним кроком буде фільм про Тернопіль “Останній дзвінок”: про двох вчительок, які хотіли поїхати на заробітки в Італію. Це також буде комедія. Зніматимуться в головних ролях Наталя Олексів і Анна Назаревич.

Що ж до фільму “Політ золотої мушки”, то слід чесно сказати, що для наших акторів він не став першим глевким комом. Бюджет цієї наївної комедії, а саме так називає її режисер Іван Кравчишин, складає 16 мільйонів гривень. Половина з них – від платників податків. Базується фільм на трьох оповіданнях львівського письменника-гумориста Богдана Волошина “Бурачковицькі хроніки”.

Значно критичнішої думки про фільм і гру акторів автор статті “Як вісім мільйонів гривень від Держкіно “полетіли” не туди: “Якщо ж опустити прості, як двері, істини фільму, вартістю в 16 мільйонів гривень, можна згадати про складність – а саме його сприйняття. Форма, в яку “упакували” перші два епізоди досить абсурдна. Прийом реверсу треба залишити на режисерів, який вміють ним користуватись. А “хибність” версій більше нагадує знущання над глядачем, який ще безуспішно намагається знайти сюжетну лінію (спойлер – її нема).

Наступна проблема – це актори. Режисер мав намір зробити фільм про галичан з ними ж у ролях. Тому їх зіграли люди без кіношного досвіду або ті актори, які ще не відмовились зніматися у “Польоті”. І якщо людей з першої категорії можна виправдати браком досвіду, то проблема другої в тому, що актори грали як у театрі, а не в кіно. У глядачів в кінотеатрах не має проблем із слухом, тому зайвим було кричати свої репліки (половина з яких штампи, але це вже проблема у сценарії) та рухатись у кадрі так, ніби вжалила бджола. Більшість сцен виглядали, як мінімум, ненатуральними, а максимум – абсурдними.

Інші моменти фільму ще більше виказують його непродуманість і штучність, а не показ “життя таким, яким воно є”. Це, наприклад, траспортування тіла діда по всьому селу (та й невпевнена гра самого “померлого”, який інколи кліпав очима і рухався), будування метро в горах і початок майже Третьої світової війни через пролиття гарячої кави на німецького політика (раніше війни починались через, приміром, вбивства наступників престолу). І останнє (але не єдине) – ну не може маленька дівчинка думати про життєві істини у такому ранньому віці, навіть якщо її дзідзьо про них розказували. Дітей в цей час цікавлять зовсім інші речі.

Чому Держкіно виділило гроші на очевидно неокупний і неякісний проект невідомо. Адже, як раніше писав журналіст Ярослав Підгора-Гвяздовський, що під час пітчингу, сам Кравчишин не зміг пояснити причину великого бюджету фільму. Але це не завадило йому отримати вісім мільйонів. Зважаючи на малу кількість кінотеатрів в Україні та чітку орієнтацію на Галичину, ймовірним є те, що фільм не зможе зацікавити глядачів в інших регіонах і, як наслідок, окупитись”,- пише автор.

Останні слова може й підтвердити журналіст сайту “Про все” із розмови з режисером. Іван Кравчишин розуміє, що фільм не окупиться. А це звучить як вирок українському кіноматографу… Проте, фільм “Політ золотої мушки” – це вам не гавняний “Останній москаль”, як справедливо зазначив п. Кравчишин.

polyt zolot13 polyt zolot12 polyt zolot11 polyt zolot10 polyt zolot9 polyt zolot8 polyt zolot7 polyt zolot6 polyt zolot5 polyt zolot4 polyt zolot3 polyt zolot2 polyt zolot

 

Напишіть відгук