vesnaСьогодні на календарі перший день весни – 1 березня. В Київській Русі календарний рік починався 1 березня. 1 березня — 60-й день року (61-й у високосні роки, як у 2016) в григоріанському календарі. До кінця року залишається 304 днів. Синоптики обіцяють українцям ранню весну з дощами і хмарами. Про це свідчить прогноз на найближчі три місяці від народного синоптика Леоніда Горбаня. “Цей рік проходить під знаком Марса, який повторюється кожні 7 років. Весна в рік Марса завжди холодніше, ніж звичайно, і більш дощова. Така погода протримається до 20 травня, а потім нарешті прийде різке і стійке потепління, аж до спеки”, — зазначає Горбань. Перший місяць весни обіцяє бути холодним, дощовим і сирим. Температура повітря в перших числах буде коливатися в межах 5 градусів морозу, але вже до 8 Березня почнеться відлига. Ну а далі нас чекають погодні гойдалки — в середині місяця знову похолодає, до -6 °С, а до 20-х чисел температура підніметься до +1 °С, і далі буде йти тільки на підвищення.

Історія не зберегла нам докладних відомостей про найперший календар людства. Одним із перших календарів, відомості про який дійшли до наших днів, був єгипетський календар. За ІІІ тисячоліття до Різдва Христова тут був створений сонячний календар. Жителям Стародавнього Єгипту необхідно було знати заздалегідь про початок розлиття Нілу, щоб до цього дня очистити канали, відремонтувати греблі. Єгипетські жерці підмітили, що під час літнього сонцестояння, після самої короткої ночі, веред світанком, з’являється на небі яскрава зірка Сотіус (Сіріус). Того дня починалось розлиття Нілу. Єгиптяни підрахували, що від появи Сіріуса до його другої появи проходить 365 днів. Вони розділили їх на 12 частин, по З0 днів у кожній, а залишок 5 днів помістила в кінці року.

З історичних джерел про Древній Рим довідуємось, що в часи легендарного засновника Риму Ромула (VIII ст. до Різдва Христова) існував календар, який складався з 10 місяців, що налічував 304 дні. Місяці не мали своїх назв і зазначились під номерами від одного до десяти. Такі назви місяців залишились у багатьох мовах і зараз, хоч вони не відповідають тепер їх порядковому числу. За Ромула всі десять місяців мали по З0 і ЗІ дню. Наступник Ромула Помпілій, щоб урівняти календарний рік із місячним, додав ще два місяці на початку і в кінці року. З тих часів наш календар став із “плутаниною”. Отже, з VII століття до Різдва Христова римляни користувалися місячно-сонячним календарем, за яким рік складався з 12 місяців із непарною кількістю днів у кожному (римляни боялися парних чисел) і становив 355 днів: мартіус (31 день) (названий на честь бога війни Марса); апріліус (29) (сонячний, розкриття бруньки); маюс (31) (на честь богині Майї, матері бога Меркурія); юніус (29) (на честь богині Юнони, дружини Юпітера); квінтіліс (31) (п’ятий); секстиліс (29) (шостий); септембер (29) (сьомий); октобер (31) (восьмий); новембер (29) (дев’ятий); децембер (29) (десятий); януаріус (29); фебруаріус (23+5).

Рік починався 1 березня. За рішенням верховного жерця після 23 лютого епізодично встановлювався додатковий місяць – мерцедоній (23 дні.). Римський календар не знав порядкової лічби днів у місяці. Відлік вівся за кількістю днів до трьох певних моментів всередині кожного місяці: календи – 1-е число місяця, що збігається з появою молодика: нони – 5 або 7 число, день першої чверті місяця: іди – 13-е або 15-е число – повний місяць.

45 року до Різдва Христова на честь видатних військових заслуг Юлія Цезаря сенат перейменував п’ятий місяць (квінтіліс) на “іюль”. А 46 року до Різдва Христова Гай Юлій Цезар зробив докорінну реформу календаря. За порадою єгипетського астронома Созігена запроваджувалось сонячне літочислення, за яким три роки вважалися по 365 днів, четвертий – 360. У новому календарі (нащадки назвали його Юліанським) зберігся лише один додатковий день, що містився після 23 лютого. Початок року переносився на 1 січня. Поступово юліанський календар був прийнятий в усіх країнах, де панувала християнська релігія.

У 8 році до Різдва Христова на честь римського імператора Августа шостий місяць (секстиліус) було перейменовано на “август”. Кількість днів у місяцях стала майже такою, як нині. Але й юліанський календар виявився неточним. Помилку помітили аж у XVI ст. (до 1582 року різниця з сонячним календарем становила 10 діб). Тому Римський Папа Григорій XIII видав декрет, за яким лік днів було пересунуто на 10 діб наперед, і день після четверга 4 жовтня 1582 року став п’ятницею 15 жовтня 1582 року. Юліанським календарем користувались в Европі більше 1600 років.

Григоріанський календар одразу ж був прийнятий католицькими країнами. Православна ж церква його не прийняла, протестуючи таким чином проти католицизму. Новий стиль в Україні був заведений Центральною Радою 1 березня 1918 року для цивільного вжитку (різниця між старим і новим стилем становила 13 днів), і таким чином після 1 березня 1918 року настало 14. А в православних церквах літочислення і нині ведеться за старим стилем, тобто відставання йде на 13 діб.

Надзвичайна плутанина панувала у святкуванні Нового року. У Східній і Західній Україні русичі з часу введення християнства, як і в часи язичництва, святкували Новий рік з 1 березня, але Московський собор 1492 року ухвалив святкувати його відповідно до грецького літочислення з 1 вересня.

Петро І, який був прихильником багатьох нововведень, прийняв указ про святкування Нового року з 1 січня 1700 року. Він же ввів із цього часу нове літочислення (7208 рік від “створення світу” став 1700 р. Від “народження Христа”).

Різниця між григоріанським та юліанським календарями зростає: для 17 ст. – 10 днів, для 18 ст. -11 днів, для 19 ст. – 12 днів, для 20-21 ст. – 13 днів, у 22 ст. становитиме 14 днів.

Сучасні природничі науки літочисленням називають систему рахунку тривалих проміжків часу (або Календар). Свою назву він одержав від латинського слова “календе” (calendae), яким у Древньому Римі позначали перший день кожного місяця року.

Основою любого календаря є тривалі проміжки часу, що визначаються за періодичним явищем природи – зміною фаз Місяця, зміною сезонів року. Календарі, що засновані на зміні фаз Місяця називаються місячними, а ті, що засновані на зміні сезонів року сонячними, а на обох цих явищах – місячно-сонячними.

Народний календар українців

Людина з початку свого існування вела певні спостереження за природою і на основі цього виник Календар.

Із давніх-давен український народ жив у сприятливих природнокліматичних умовах, серед родючих ґрунтів, розкішної рослинності та багатого тваринного світу.

Природа завжди була в основі матеріальної та духовної культури наших пращурів, постійно одухотворювалась у їхній свідомості і поставала в народних уявленнях Матір’ю-Берегинею. Відповідно і ставилися вони до природи по-синівськи шанобливо і дбайливо, а будь-яку діяльність у ній узгоджували з її законами.

Український народ споконвічно хліборобський. Впродовж століть він виробив велику хліборобську культуру, яка позначилася на його психології, характері, світогляді.

Творець ранньої культури нашого народу – народний календар зібрав за всю історію розвитку і хронологічно систематизував почуття, віру, прагнення, життя та ідеали наших пращурів.

Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Народні традиції і звичаї адекватно відображають сутність, зміст і характер подій та явищ у природі, житті, зокрема у трудовій діяльності, побуті і дозвіллі людей.

В основі народного календаря лежить землеробський (аграрний) календар. Крім цього, розрізняють також церковний календар, календар погоди, родинний календар.

Народний календар місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачає відповідно до конкретних умов даного регіону всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі (це функція календаря як прогностика).

Народний календар – це енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища.

Знайомлячись із педагогікою народного календаря, учитель може оволодіти глибокими знаннями історії релігії, церкви, що дасть змогу всебічно використати виховний потенціал народного календаря.

Українські календарні традиції, звичаї, обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ідентичність. Саме календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.

Календарна обрядовість, звичаї українського народу, з погляду багатьох дослідників, явище феноменальне. Багатовікове перебування наших земель під владою сусідніх держав не завадило українцям зберегтися як великій нації, ще й витворити світового рівня матеріальні та духовні цінності. Етнічна своєрідність нації, безмежна воля до самозбереження, природні та біологічні фактори допомогли нашому народу знайти сили для відродження. Українців упродовж століть гартували і єднали народні звичаєві традиції. Саме вони допомогли зберегти національну своєрідність і допоможуть самовідновитися. Звичаї самі по собі не народжуються. На їх формування впливають природно-географічні фактори. Зручне географічне розташування, помірний клімат створили всі умови не тільки для формування характеру та психіки, але й для формування обрядів, що супроводжуються поетичністю, м’яким і лагідним характером етносу. Українці як етнос сформувались задовго до прийняття християнства, на всій території України була високорозвинена звичаєво-обрядова культура. Боротьба християнства з дохристиянськими звичаями призвела до двовір’я (своєрідний дуалізм) народу. Саме завдяки цьому пощастило зберегти колядки й щедрівки, вертепи, веснянки, гаївки, свято Купала та ін. Паралельно з церковно-вселенською співіснувала національна обрядовість.

Календар весни

В Київській Русі календарний рік починався 1 березня. Наші пращури вважали, що початок новолітування має збігатися з весною, з пробудженням і розквітом природи. Зображені на ритуальному глеку, що знайдений поблизу села Ромашки (Рокитнянського району Київщини) і датується IV століттям, візерунки і малюнки, які повторюються ритмічно, вченими розшифровуються не інше, як стародавній слов’янський календар. Цей стародавній календар теж започатковує відлік часу з весни.

Прихід весни пов’язували із святом Явдохи (1 березня за старим стилем, 14 березня за новим стилем). “Яка Явдоха – така весна”, говорять народні прикмети.

Перший свист байбака теж вважався у наших предків однією з ознак приходу весни. Важливою прикметою був приліт птахів з теплих країв. Першою здебільшого прилітала вівсянка, і тому почувши її спів, селяни вкладали в цю мелодію свої слова: “Покинь сани, візьми віз, викинь шубу й з печі злізь!”.

Астрономічне явище – весняне рівнодення 21-22 березня, теж було однією з дат настання весни. В цей період закликали весну і птахів. За народними звичаями Поділля, Київщини, Полісся в сім’ї пекли з тіста 40 “жайворонків”, “голубів” і діти просили матусю: “Дозволь мати весну закликати!”. Число 40 символізувало пам’ять 40-ка мучеників (22 березня за християнським календарем свято 40 святих мучеників, християн). За народними прикметами, якщо в цей день кине 40 лопат снігу – то весна дружньо вступить у свої права і буде з хорошою погодою.

З0 березня – Олексія за християнським календарем, а в народі називали цей день Теплого Олексія, вважався цей день природним початком весни. Пасічники виносили свої вулики для першого обльоту бджіл.

За народними прикметами погода на Олексія прогнозує погоду на Великдень.

Справжнім утвердженням весни і пробудженням землі вважалось Благовіщення (7 квітня). В поліщуків існував звичай не копати землю цього дня.

Найвеличнішим святом весною був Великдень або Паска. Давньо – єврейське свято Песах святкувалось на перший повний місяць після дня весняного рівнодення. За біблійними історіями воскресіння Ісуса Христа пов’язане саме з цим святом. Але історичний розвиток релігій вніс деяку розбіжність у відзначення цього свята. Євреї святкують його під повний місяць після весняного рівнодення, католики на тиждень раніше, ніж православні. За православними звичаями Паска не може бути раніше Благовіщення (7 квітня).

Напередодні Великодня відзначалась Вербна неділя. Освячені в церкві галузки верби вважалися великим оберегом і ліками.

В травні природа святкує свою молодість, буяють дерева і трави, птахи вирощують своє потомство.

Дохристиянські вірування донесли до нас обрядові пісні “гаївки”, “маївки”. Майже всі слов’янські народи називали цей місяць травнем.

Березень

4 березня – Казимира. Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода.

9 березня – Обретіння, обертіння. В цей день “чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію”. Птахи починають шукати собі місце для гнізд.

13 березня – Василь Капельник. “Василь зі стріх капає – Землю покваплює”.

14 березня – Євдокія, Явдоха – плющиха. Яка Євдокія, така і весна. На Євдокію вибирали кілька відер картоплі для першої посадки.

18 березня – Конона, покровителя коней. Господині перебирали насіння.

22 березня – Сорок Святих Мучеників. Земля повернулась до сонця північною півкулею. Вдруге набирали картоплі для посадки.

30 березня – Теплого Олексія. Якщо тепло, то весна рання.

31 березня – Кирила. Минув Олексій, а Кирило каже: “Ще не сій”.

Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає. Березень часом снігом сіє, часом сонцем гріє. Від березневих дощів земля квітне. У березні кожух і без ґудзиків теплий. Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні – на холодне літо. Весняний день рік годує. Зійшов у березні сніжок – берись за плужок.

Про березень у прислів’ях та приказках народів світу переплелися поезія й краса людських взаємин, праця і пісня, щебетання птахів, буйноцвіття трав.

– Краще в березні дощ небесний, ніж злива чудесна. (Португалія).

– Березневе сонце квітки не зі в’ялить. (В’єтнам).

– Як у березні сніг пада, то біда й саду, й винограду. (Німеччина).

– Березень так не лишить, щоб свого не зробити. (Грузія).

– Березень, співаючи, виганяє всіх у поле. (Литва).

– Весняний день на восьми підводах їде. (Карелія).

– Березневий мороз коров’ячий ріг не зломить. (Росія).

У березні часто можна спостерігати вінці навколо сонця і місяця. Виникають вони внаслідок заломлення світла при проходженні його крізь дрібні крапельки води й крижані голки, що утворюються в низьких нещільних хмарах. Такі вінці – вірна ознака негоди.

Квітень

1 квітня – день обманів. Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Европі й Азії. Початок цього звичаю губиться в сутінках старовини.

7 квітня – Благовіщення. Це велике свято, таке велике, що не можна працювати, навіть птиця не в’є свого гнізда в цей день. Благовістить на весну. Все живе оживає. В цей день у ліс ходити не можна, все живе вилазить з нори.

8 квітня – Благовісника архангела Гавриїла. Народ вірив, архангел Гавриїл – володар блискавки. Святкували Благовісника – “щоб Гаврило хати не спалив”.

9 квітня – Мотрони. Завершується приліт ранніх птахів.

14 квітня – Мар’ї. Якщо в цей день повінь, то вродить густа трава.

18 квітня – Федула. “Прийшов Федул – тепло роздув”.

21 квітня – Родіона. Руфа. Головною прикметою цього дня, за народним віруванням, є те,що на Руфа не можна ходити в ліс, бо там “повзають гадюки, і вони дуже кусливі в цей день, бо це. Бач, їхній день”. Якщо цього дня добра погода – буде погоже літо, а якщо негода – холодне і дощове.

25 квітня – Зенонів день або Василя Парийського. Весна землю парить.

30 квітня – Зосима. Покровитель бджіл. У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

На початку квітня грім – на тепле літо. Якщо закумкали жаби – можна садити кукурудзу.

– Березень з водою, квітень – з травою, а травень – з квітами.

– Квітень з водою, жовтень – з їдою.

– Ранні ластівки – щасливий рік.

– Як терен квітнем побіліє – тоді селянин ячмінь сіє.

– Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.

Про квітень народи світу говорять так:

– Одна ластівка не творить весни, як один палець – руки. (Португалія).

– Літають ластівки низько – рясний дощ буде, літають високо – рясний, але недовго. (В’єтнам).

– Дощ у квітневу днину – до душі селянину. (Німеччина).

– Мрячний квітень дає молоко коровам і вівцям. (Ірландія).

– У квітні сінники розчиняються. (Литва).

– Квітень не з возом сіна приїздить. (Латвія).

– Що березень не захоче, те квітень зробить. (Латвія).

Вже з початку квітня 2016 року синоптики знову обіцяють похолодання і рясні дощі. У першій половині місяця випаде 35-43 мм опадів, а друга половина буде тепла і суха. Температура повітря знову буде далека від стабільності: з 1 по 8 квітня стовпчики термометрів покажуть впевнені плюс +5-10 °С, а до 11 квітня потеплішає ще на пару градусів — до +15. Але далі температура знову піде на зниження, до +7-10 °С до 18 квітня, 19 квітня — вже +15 °С, а з 24 числа — знову до +9-11 °С. Завершиться місяць досить тепло: +12-14 градусів з ясним небом.

Травень

2 травня – Івана Старопечерника. Жінки виносили полотно для відбілювання.

5 травня – Луки. У цей день садять цибулю.

6 травня – Георгія Побідоносця. Юрія. У цей день майже на всій території України виганяли худобу на пасовисько. На Поділлі є звичай, в цей день, до схід сонця садити гарбузи, кабачки, патисони, огірки.

8 травня – Марка. Якщо яблуні не зацвіли – на неврожай.

15 травня – Бориса і Гліба. У народі його ще називали солов’їним днем.

18 травня – Ярини (Ірини). Висаджували розсаду капусти.

19 травня – Йови. У цей день сіяли боби, горох, огірки.

22 травня – Миколи весняного. Часто в цей день похолодання. На Київщині у відкритий ґрунт до цього дня не висаджували розсаду помідор, перцю, баклажанів.

24 травня – Мокія. Мокій мокрий – все літо буде мокрим.

27 травня – Ісидора. Теплий Сидро – тепле літо.

28 травня – Пархома теплогрія. Прийшов Пархом – тішся теплом.

31 травня – Федота. Якщо на дубі вже з’явились листочки – на врожайне літо.

– Якщо в травні на півночі блискавки – вітер близький, а з півдня поверне – задощить напевне.

– Прийде май – у землю пхай (сій), а прийде іюнь – хоч сій, хоч плюнь.

– Як у травні дощ і грім – буде радість людям всім.

– У травні оженився, вік журився.

– Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло навпаки.

– Багато хрущів – сухе літо.

– Дощ у маю – хліб на сім’ю.

– Квітучий май – то справжній рай.

– Сухий березень, мокрий май – буде ярина, як гай.

– Якщо багато в маю птиць, то не буде гусениць.

– Коли в маю два дощики не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.

Про травень говорять народи світу:

– У травні працюй за п’ятьох, а у жовтні – за десятьох. (В’єтнам).

– Травневої ночі не встиг лягти – вже й ранок, а жовтневого дня не встиг посміхнутися вже й вечір. (Португалія).

– Сухий і теплий май – скупий буде урожай. (Німеччина).

– Навесні час дорогий – працюй старий і малий. (Литва).

– Травневий дощ – золото, червневий – срібло, а липневий – вогонь. (Латвія).

– Чим сильніший в маю дощ, тим вік коротший. (Болгарія).

Останній місяць весни 2016 року, за словами синоптиків, буде самим “бурхливим”: на початку місяця — дощі та бурі, а до кінця — спека. Так, за першу половину травня випаде до 35-40 мм опадів, а травневі свята, швидше за все, доведеться відзначати вдома — експерти прогнозують дощі і сильний вітер аж до 5 травня. Температура повітря на початку місяця буде коливатися від +12 до +18 °С. А в другій половині місяця різко потеплішає, і настане довгоочікуване літо — температура підскочить до +25 градусів в денний час.

1 березня у світі:

  • 1360 — король Англії Едуард III за 16 фунтів викупив з французького полону 19-річного Джеффрі Чосера, який став його камердинером, зброєносцем, а згодом — одним з найвидатніших поетів Англії
  • 1420 — Папа Римський Мартін V закликав християн до хрестових походів проти чеських гуситів
  • 1498 — Васко да Гама приплив до Мозамбіку
  • 1555 — у французькому Ліоні вийшло друком перше (прижиттєве) видання книги «Пророцтва Мішеля Нострадамуса»
  • 1562 — у Вассі (Шампань) французькі католики вирізали гугенотів, почавши гугенотські війни
  • 1564 — вихід першої точно датованої російської друкарської книги — «Апостола» Івана Федорова — в Москві
  • 1565 — у Бразилії заснована португальська колонія Ріо-де-Жанейро. Через 20 років місто мало 4 000 жителів
  • 1767 — вигнання ордену єзуїтів з Іспанії королем Карлом III
  • 1780 — Пенсильванія стала першим штатом, що заборонив рабство.
  • 1790 — перший перепис населення США. За його результатами в країні проживали 3 929 214 людей включно з неграми-рабами, оскільки 3/5 останніх враховувалися при визначенні числа конгресменом від кожного штату. Індіанці в переписі не враховувалися.
  • 1799 — у Петербурзі заборонено танцювати вальс.
  • 1810 — імператор Олександр I своїм маніфестом оголосив про приєднання Абхазії до Росії.
  • 1815 — після втечі з Ельби поблизу Канна висадився Наполеон Бонапарт у супроводі близько 1000 своїх прихильників — почався другий етап захоплення ним влади у Франції, котрий отримав назву «Правління 100 днів».
  • 1845 — Президент США Джон Тайлер підписав закон про перехід Техасу під юрисдикцію США. Територія Техасу багато років була предметом суперечок США і Мексики. Майже 12 років Техас проіснував як незалежна Техаська республіка, яка була визнана США, Бельгією, Нідерландами, Англією і Францією.
  • 1869 — Дмитро Менделєєв склав таблицю системи елементів, в основі якої лежала їх атомна маса і хімічна схожість.
  • 1872 — рішенням Конгресу США в Єлоустоуні засновано перший у світі національний парк.
  • 1881 — в Петербурзі народники вбили царя Олександра ІІ
  • 1912 — у Сент-Луїсі Альберт Беррі зробив перший стрибок з парашутом з літака у польоті (висота 460 м).
  • 1928 — у США доктор Герберт Еванс відкрив шостий вітамін, відповідно і названий вітаміном F.
  • 1930 — у СРСР станом на цей день закриті 6 715 церков, частина з них зруйнована, багато «служителів культу» заслані або розстріляні.
  • 1940 — згідно із зведенням НКВД в СРСР налічується 53 концентраційних табори, 425 виправно-трудових колоній, 50 колоній для неповнолітніх, в яких містилося 1 668 200 ув’язнених.
  • 1941 — вийшло в ефір перше комерційне FM-радіо — радіостанція W47NV у Нешвіллі.
  • 1943 — у Нью-Йорку проведена масова демонстрація на підтримку євреїв Європи.
  • 1947 — розпочав свою діяльність Міжнародний валютний фонд
  • 1961 — Президент США Джон Кеннеді оголосив про створення Корпусу Миру
  • 1966 — радянська автоматична міжпланетна станція «Венера-3» вперше у світі досягла поверхні планети Венери
  • 1976 — парламент Великобританії схвалив нові правила дорожнього руху, згідно з якими використання пасів безпеки ставало обов’язковим
  • 1977 — у Києві відкритий пам’ятник українському філософу Григорію Сковороді
  • 1988 — компанія Apple Computer анонсувала вихід нового пристрою CD-ROM у своїх комп’ютерах Apple II і Macintosh
  • 1990 — встановлені дипломатичні відносини між СРСР і Ватиканом на рівні постійних представництв
  • 1991 — шахтарі Донбасу почали страйк, вперше висунувши політичні вимоги (відставка Горбачова)
  • 1995 — у ЄС вступають Австрія, Швеція та Фінляндія
  • 1998 — набула чинності угода «про партнерство і співпрацю» між Європейською Спілкою і Україною.
  • Народились 1 березня
    • 1444 — Сандро Боттічеллі, італійський живописець флорентійської школи.
    • 1545 — Томас Бодлі (Thomas Bodley), англійський дипломат і засновник Bodleian Library в Оксфорді (†1612).
    • 1760 — Каміль Демулен (Lucie-Simplice-Camille-Benoist Desmoulins), діяч Великої французької революції (†1794).
    • 1810 — Лев XIII (Leone XIII, у миру Віченцо Джоакино Раффаеле Луїджі, граф Печчі; Vincenzo Gioacchino Raffaele Luigi Pecci), Папа Римський (1878–1903; †1903).
    • 1810 — Фредерик Шопен, польський композитор і піаніст (інша можлива дата — 22 лютого).
    • 1848 — Авнер Таненбаум, єврейський журналіст і перекладач.
    • 1858 — Тутковський Павло Аполлонович, український геолог, географ, академік.
    • 1863 — Сологуб Федір Кузьмич (справжнє прізвище — Тетерников), російський поет-символіст, прозаїк та драматург, теоретик мистецтва і перекладач.
    • 1863 — Олександр Головін, російський театральний художник, графік.
    • 1870 — Ежен Мішель Антоніаді, французький астроном
    • 1874 — Карл Шлехтер, шахіст.
    • 1876 — Пій XII (Pius XII, у миру Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі), Папа Римський (1939–1958).
    • 1883 — Асакура Фуміо, японський скульптор.
    • 1885 — Ольгерд-Іполит Бочковський, чесько-український соціолог та публіцист, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20 століття.
    • 1892 — Акутаґава Рюносуке, японський письменник.
    • 1895 — Дарнопих Докія, українська кубанська бандуристка і педагог.
    • 1896 — Дімітріс Мітропулос, грецький диригент, піаніст, композитор та педагог.
    • 1900 — Курт Вайль (Kurt Weill), німецький композитор і диригент, який працював з Бертольдом Брехтом (†1950).
    • 1904 — Ґленн Міллер, американський тромбоніст, аранжувальник, лідер біг-бендів.
    • 1917 — Федір Шмаков, російський актор театру й кіно, народний артист Білорусі та СРСР.
    • 1918 — Жуан Гуларт, 27-й президент Бразилії, очолював країну у 1961–1965 роках.
    • 1922 — Іцхак Рабін, ізраїльський політик, прем’єр-міністр Ізраїлю в 1974–1977, 1994–1995 роках.
    • 1923 — Володимир Гельфанд, український радянський публіцист, учасник Другої світової війни, відомий своїм фронтовим щоденником.
    • 1925 — Володимир Чорний, український редактор газетних видань, заступник головного редактора Київської кіностудії імені О. Довженка
    • 1929 — Олександра Сербенська, український вчений-журналіст, доктор філологічних наук, професор кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського університету імені Івана Франка
    • 1929 — Анатолій Свідзинський, український вчений, професор, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теоретичної фізики й астрономії, перший ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки.
    • 1930 — Іван Білик, український письменник (історичний романіст), перекладач з болгарської
    • 1931 — Любомир Пиріг, український вчений-медик, академік, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри нефрології Київської медичної академії післядипломної освіти імені Петра Шупика, президент Світової федерації українських лікарських товариств.
    • 1937 — Еуженіу Дога, молдавський композитор, автор музики до кінофільмів, народний артист Молдавії та народний артист СРСР.
    • 1938 — Борислав Брондуков, український актор («Вавилон ХХ», «Афоня», «Гараж»).
    • 1940 — Йожеф Сабо (29 лютого), український футболіст («Динамо» Київ), тренер.
    • 1943 — Володимир Середа, український громадський діяч, голова об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», голова товариства «Надсяння».
    • 1944 — Олександр Сокол, український вчений, доктор музикознавства, ректор Одеської музичної академії.
    • 1944 — Віктор Перепічай, український художник.
    • 1946 — Андрій (Горак), митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП.
    • 1948 — Василь Лящук, український поет і журналіст.
    • 1951 — Олег Головчак, український архітектор.
    • 1954 — Рон Говард, американський кінорежисер, продюсер та актор, лауреат двох премій «Оскар»
    • 1956 — Микола Тимчак, український поет, художник і скульптор.
    • 1956 — Даля Грибаускайте, литовський політик, міністр фінансів у 2001–2004 роках, президент Литви з 2009 року.
    • 1965 — В’ячеслав Шапошник, український політик, голова Сумської обласної ради у 2006–2009 роках.
    • 1966 — Олександр Крикун, український спортсмен-легкоатлет, бронзовий призер Олімпійських ігор 1996 року в метанні молота
    • 1972 — Сергій Коновалов, український футболіст, член національної збірної з футболу у 1993–2003 роках.
    • 1976 — Сергій Дзиндзирук, український боксер у першій середній вазі (до 69,855 кг), Чемпіон Європи, чемпіон світу за версією WBO з 2005 року.
    • 1983 — Марія Дружко, українська поетеса.
    • 1988 — Максим Чайка, український студент, активіст молодіжної патріотичної організації «СіЧ», був вбитий членами проросійської організації в Одесі, ймовірно через політичні переконання.

Напишіть відгук