13151752_550182891828174_765133227895697155_nРадник міністра внутрішніх справ Михайло Апостол годину тому оприлюднив у Фейсбуці фото смерчу (інша назва – торнадо), яке сфотографував йому знайомий товариш. За словами пана Апостола, фото зроблене біля “збаразького повороту”, що у Тернополі.

Ще донедавнього часу клімат Тернопільщини був помірно континентальний із не спекотним літом, помірною зимою і достатньою кількістю опадів. Вже декілька років кліматичні умови настільки швидко змінились, що учені характеризують наш клімат як різко-континентальний. Проте, ще до кардинальних погодних змін, в Україні фіксували смерчі. 26 травня 1948 року над селами Білогорівка та Берестове Донецької області промчав смерч, діаметр якого в основі становив близько 30 м. Смерч обрушився на пасажирський потяг та скинув 7 вагонів із полотна залізниці. Про це пише Вікіпедія.


13164379_550182905161506_6131341317153356095_nСмерч, торнадо — атмосферне явище, що є стрімким воронкоподібним вихором заввишки до 1,5 км, який витягується від купчасто-дощової хмари до поверхні води або землі.
Усередині воронки смерчу повітря піднімається вгору, створюється розрідження до 0,4 атм. Коли воронкоподібний відросток хмари досягає землі, його ширина становить 50-500 м. Швидкість руху повітря в середині смерчу досягає 200 м/с при сильній висхідній складовій. Смерч проноситься над поверхнею із швидкістю 30-60 км/год і приблизно через 30 км втрачає свою руйнівну силу. Воронка відривається від землі або водойми й щезає в хмарах. Найпотужніші смерчі можуть досягати швидкості вітру понад 480 км/год, розтягнути більш ніж на 3 км в поперечнику, і залишитися на землі більше 100 км[1][2][3]. Відомі випадки, коли смерчі зберігали живучість впродовж 500 км та 7 годин.[Джерело?]

Виникнення смерчів пов’язане з локальною неоднорідністю атмосфери, зіткненні неоднорідних за вологістю та температурою повітряних мас, теплих (внизу) і холодних (угорі) шарів повітря та сильному боковому вітрі під час грозової погоди.

Знижений тиск усередині смерчів створює «ефект насоса», тобто всмоктування навколишнього повітря, води, пилу, предметів, людей і тварин усередину воронки. Цей же ефект призводить до зривання дахів і руйнування будинків, що потрапляють у середину смерчу. Смерчі часто наносять втрати інфраструктурі міських поселень (можуть переносити з місця на місце навіть великі предмети, автомобілі).

13177377_550182925161504_5686190486817350364_nУ Північній Америці смерчі відомі під назвою «торнадо» (ісп. tornado — обертовий). Великий смерч з діаметром воронки декілька десятків метрів називають «тромб» (фр. tromb — труба). Наприклад, в 1990 році у США зареєстровано 1100 руйнівних смерчів.
У місці контакту основи смерчевої воронки з поверхнею землі або води може виникати каскад — хмара або стовп пилу, уламків і піднятих з землі предметів або водяних бризок. При формуванні смерчу спостерігач бачить, як назустріч воронці, що опускається з неба, з землі піднімається каскад, який потім охоплює нижню частину воронки. Термін походить від того, що уламки, піднявшись до деякої незначної висоти, не можуть вже утримуватися потоком повітря і падають на землю. Воронку, не торкаючись із землею, може огортати футляр. Зливаючись, каскад, футляр і материнська хмара створюють ілюзію ширшої, ніж є насправді, смерчевої воронки.

Іноді вихор, що утворився над морем, називають смерчем, а на суші — торнадо. Атмосферні вихори, аналогічні смерчу, але які утворюються в Європі, називають тромбами. Але частіше всі ці три поняття розглядаються як синоніми.
Причини утворення смерчів повністю не вивчені досі. Можна вказати лише деякі загальні відомості, найхарактерніші для типових смерчів.

imageСмерчі у своєму розвитку проходять три основні стадії. На початковій стадії з грозової хмари з’являється початкова воронка, що висить над землею. Холодні шари повітря, що розташовані безпосередньо під хмарою спрямовуються вниз на зміну теплим, які, в свою чергу піднімаються вгору. (Така нестійка система утворюється зазвичай при з’єднанні двох атмосферних фронтів — теплого і холодного). Потенційна енергія цієї системи переходить у кінетичну енергію обертального руху повітря. Швидкість цього руху зростає, і він набуває свій класичний вид.

Обертальна швидкість зростає з плином часу, при цьому в центрі торнадо повітря починає інтенсивно підійматися вгору. Так протікає друга стадія існування смерчу — стадія формування вихору максимальної потужності. Смерч повністю формується і рухається в різних напрямках.

Завершальна стадія — руйнування вихору. Потужність торнадо слабшає, воронка звужується і відривається від поверхні землі, поступово піднімаючись назад в материнську хмару.

Час існування кожної стадії різний і коливається від декількох хвилин до декількох годин (у виняткових випадках). Швидкість просування смерчів також різна, у середньому — 40 — 60 км/год (в дуже рідкісних випадках може досягати 210 км/год).
Грози бувають в більшій частині земної кулі, за винятком регіонів з субарктичним кліматом і арктичним кліматом, проте смерчі можуть супроводжувати тільки ті грози, які знаходяться на стику атмосферних фронтів.

Світове поширення смерчів (торнадо)

Світове поширення смерчів (торнадо)

Найбільша кількість смерчів фіксується на північноамериканському континенті, особливо в центральних штатах США, менше — в східних штатах США.

Другим регіоном земної кулі, де виникають умови для формування смерчів, є Європа.

Таким чином, смерчі в основному спостерігаються в помірних поясах обох півкуль, приблизно з 60-ї паралелі по 45 паралель в Європі і 30 паралель в США. Також смерчі фіксуються на сході Аргентини, ПАР, заході і сході Австралії і ряду інших регіонів, де також можуть бути умови зіткнення атмосферних фронтів.
У Північній півкулі обертання повітря в смерчі відбувається, як правило, проти годинникової стрілки (як в циклонах). Це може бути пов’язано з напрямками взаємних переміщень мас повітря по боках від атмосферного фронту, на якому формується смерч. У той час як великі бурі завжди обертаються в такому напрямі за рахунок ефекту Коріоліса, грози і торнада настільки малі, що прямий вплив сили Коріоліса не має значення, про що свідчать їх великі числа Россбі. Торнада обертаються проти годинникової стрілки в чисельних експериментах, навіть якщо ефект Коріоліса не враховується.[4][5] Відомі й випадки зворотного обертання невеликих смерчів.Найбільша кількість смерчів, 148 за одну добу, пройшла 3-4 квітня 1974 року над південними штатами США. Найбільша швидкість переміщення смерчів була зафіксована 2 квітня 1958 року поблизу водоспаду Вічіта, Техас. Вона склала 450 км/год.

Найсильніші смерчі на Британських островах були зафіксовані 1091 року в Лондоні, 14 грудня 1810 року в Портсмуті.

Смерч в місті Шатурш в Бангладеш 26 квітня 1989 року потрапив у книгу рекордів Гіннеса як найтрагічніший за всю історію людства. Жителі цього міста, отримавши попередження про те, що насувається смерч, зігнорували його. В результаті — загинуло 1300 осіб.

Напишіть відгук