13 жовтня о 8.00 на телеканалі ICTV показали коротку версію фільму про мальовничу Теребовлю з циклу “7 чудес України: історичні міста та містечка”.

В рамках Всеукраїнського конкурсу “Сім чудес України: історичні міста і містечка” його ініціатор Микола Томенко та творча група телеканалу ICTV побували у Теребовлі і на околицях міста.
Нагадуємо, Теребовля – місто переможець у спецномінації цього конкурсу, тому у подарунок отримає фільм, який демонструватимуть відомі телеканали. За словами Миколи Томенка, із циклу «7 чудес України: історичні міста та містечка» буде відзнято 10 фільмів.

«Спеціальним завданням нового серіалу є допомога у промоції історичних, культурних та туристичних можливостей міст та невеличких містечок України, а також донесення до широкого загалу невідомих та менш знаних сторінок української історії та героїчних постатей», – розповів у Теребовлі Микола Томенко, який сам особисто продумував ідею зйомки та її текстовий супровід.

У перший день знімальна группа відзняла кадри унікальних місцин на замковій горі, біля Підгірянського монастиря та віадуку у Плебанівці. Другого дня відбулися зйомки храмів та сучасних вуличок міста. Про Історію та особливості цікавих місць перед телекамерами розповідали заступник міського голови Людмила Колісник, краєзнавці Микола Ковальчук та Ігор Зінчишин.

Довідка

Замкова гора в Теребовлі. Фото з zabytki.in.ua

Теребовля – районний центр Тернопільської області, одне з найстарших міст України й найдавніше місто Поділля, розташоване на Подільській височині, в західній частині Правобережного лісостепу. Давня історія міста наситила його околиці цінними архітектурними пам`ятками.

Перша згадка про місто датується 1097 роком у «Повісті минулих літ». Але за археологічними розкопками заселення Замкової гори відноситься до 3 тис. до н.е.

Назва „Теребовля”, можливо, походить від старослов’янського слова “теребити” (корчувати, вирубувати ліс). В українській мові подекуди ще збереглося слово „теребівля”, яким називають очищені від заростей місця (у давньоруські часи ця місцевість, де зараз знаходиться Теребовля, була покрита віковічними дрімучими лісами). Також існують інші версії. Наприклад, на думку професора Я. Рудницького, назву слід виводити від імені Теребослав, а за твердженням філолога М. Худаша — від імені Теребовіт, що побутувало в давньоруські часи. Проте не існує джерельних підтверджень існування таких князів. Також існує легенда про те, що нібито на горі Покрівка колись стояло три хрести. Під ними були могили теребовлянського князя і його двох синів, котрі загинули під час навали монголів. Ці три хрести означали «три болі», а від цього вже пішла назва «Теребовля». Проте навала монголів була на 144 роки пізніше від першої згадки про місто.

В «Повісті минулих літ»  1097 року  розповідається про Любецький з’їзд князів і історію осліплення теребовлянського князя Василька Ростиславича. Археологічні дослідження вказують на давніше походження поселення. За часів князя Василька Ростиславича місто розташовувалося під Замковою горою. У XII ст. Теребовля була значним політичним та культурним осередком. Коли Теребовлянським князем став Володимирко Володаревич, він об’єднав Перемишльське, Звенигородське, Галицьке і Теребовлянське князівства і зробив столицею Галич. Від 1199 року Теребовля належала до Галицько-Волинської держави. Після смерті у 1205  видатного князя Романа Мстиславовича розпалася Галицько-Волинська держава, й Теребовлянське князівство знов відокремилося. 1241 року Теребовлю спустошили війська хана Бату, зруйнували замок.

Пам’ятник князеві Васильку в Теребовлі. Фото з сайту andy-travel.com.ua

Теребовля — давня столиця Теребовлянського князівства. У складі Королівства Польського та Речі Посполитої — центр городового староства, а з 1434 року — один з повітових центрів («ґрод») Галицької землі Руського воєводства. За адміністративною реформою 1782 року під владою Габсбурзької монархії місто увійшло до складу Тернопільського округу. 1854 року утворений Теребовлянський повіт у складі Тернопільського округу (крайсу) коронного краю Королівства Галичини та Лодомерії. 1867 року було скасовано поділ на округи, а Теребовля залишилася одним з майже 80 повітових центрів Галичини. За умовами Шенбруннського миру в період з 1810 до 1815 частину Галичини, включно з Теребовлею, анексувала Російська імперія. 15 жовтня 1810 року створили т. зв. Тернопільський край, в межах якого 1814 року з’явився ще один (третій) додатковий округ — Теребовлянський. З листопада 1918 року місто входило до складу Західньо-Української Народньої Республіки. Після польської окупації стало одним з 17 повітових центрів Тернопільського воєводства. Після московсько-більшовицької анексії Західної України (т. зв. «приєднання» до УРСР) стала районним центром Тернопільської області (до 1944 — «Тарнопільської»). З 24 серпня 1991 року — в складі відновленої Української держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року Теребовлю внесли до списку історичних населених місць України. Пам’ятки історії та архітектури міста — Теребовлянський замок, Оборонна церква святого Миколая, Костел і монастир кармелітів, ратуша та інші, на околицях — Підгорянський монастир.
Підгорянський Спаській монастир

Підгорянський Спаській монастир. Фото з сайту ternopillya.livejournal.com

Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком, який на фоні десятків зруйнованих оборонних споруд області виглядає дуже привабливо.

wikimapia.org

Решти споруд, які ми можемо бачити сьогодні, за різними джерелами походять з XVI-XVIII століть. Територія монастиря обведена муром у формі трапеції. Його довжина з західного боку складає 144 м, зі східного і північного – 85 м, з південного – 75 м. На кутах знаходилися чотири наріжних вежі, з яких збереглися дві: північно-східна і південно-західна.

Надбрамна башта. Фото з сайту ternopillya.livejournal.com

Найкраще з усіх дійшла до наших часів північно-східна надбрамна башта. Вона є прямокутною в плані, має чотири яруси. Проїзд в ній перекрито напівциркульним склепінням, верхні яруси – без перекриття. З зовнішнього боку можна побачити багато бійниць. Такою добре збереглися обрамлення прямокутних вікон тесаними білокам’яними лиштвами. Вежу добудували у 1716 році, про що свідчить надпис в обрамленні вікна у її західній стіні.

Церква Різдва Івана Хрестителя. Фото з сайту ternopillya.livejournal.com

Монастирська церква Різдва Івана Хрестителя побудована з червоного теребовлянського пісковику. Вона зберегла аркадне склепіння і інші прикмети пізньоготичного стилю у поєднанні з ренесансними деталями в прикрасах одвірків і білокам’яних різьблених наличників. Відомий дослідник Галичини Б.Януш вважає церкву старшою від оборонних мурів і датує її XVI ст.

Монастир завдячував своєму розвитку чудотворній іконі Божої Матері, яка перебувала у монастирські церкві. Він був одним з найзначніших осередків чернецтва на Галичині та Поділлі. Доказом цього служить один приклад. У 1711 році на першому з’їзді чернецтва Львівської дієцезії ігумен Підгорянського монастиря Діонісій Александрович підписується під рішенням після ігуменів Унева, скиту Манявського, Крехова і Львова. На той момент в монастирі перебувало 19 ченців, в той час як в інших навколишніх монастирях – від двох до п’яти. У другій половині XVIII століття при монастирі існувала школа для чернецької молоді, де викладали богословський та філософський курси, була багата бібліотека. Є припущення, що башта слугувала за астрономічну обсерваторію.
Теребовлянський замок

Він нависає над містом з високої гори, там де в прадавні часи знаходилося древньоруське городище. Теребовлянський замок, один з найстарших в Україні, веде свою історії з IX століття. Перший замок був споруджений княземВасильком Ростиславовичем(1066-1124 р.р.), в XIстолітті. В’їзд до замку був з півночі, ворота охороняла дерев’яна оборонна вежа. Перед вежею був глибокий рів, через який перекинутий підйомний міст.

Теребовлянський замок в час турецької облоги. Фото wikipedia.org

Протягом XV—XVI ст. теребовлянська фортеця занепала через постійні напади татар. За декілька місяців власним коштом відбудував староста теребовлянський Анджей Тенчинський — каштелян тодішньої столиці Польщі Кракова. Про необхідність ремонту замку говорилось у привілеї короля Стефана Баторія від 30 листопада 1576 року (збереглась копія). 1594 (липень 1595) р. Теребовлю здобув Северин Наливайко, замок тоді не пошкодили. Наприкінці XVI ст. замок ремонтує теребовлянський старостаЯкуб Претвич.

За 1605—1625 рр. зазнав 15 штурмів кримських татар, занепав. Після цих подій надійшла черга будівництва фортеці, якою можна прогулятись тепер. Мури сягають 3,5 — 5 м завтовшки і до 18 м заввишки. Вхід до замку зробили на висоті 3 м над землею і туди можна було потрапити лише за допомогою спеціального помосту. Є припущення, що саме під час цієї перебудови зруйнували церкву, де був похований князь Василько Ростиславич.

Замок 1648 здобули козаки, але після укладення перемир’я його зайняли поляки. Після зайняття турками Поділля в ході польсько-турецької війни (1672) замок став важливим прикордонним опорним пунктом. Після відмови сейму ратифікувати Бучацький мирний договір війна відновилась і 1675 в Україну увійшло нове 10-тисячне турецько-татарське військо паші Ібрагіма Шишмана, яке розпочало 20 вересня облогу Теребовлі. Попри значну чисельну перевагу їм не вдалось захопити замок і 11 жовтня вони відступили на південь через швидкий початок зимового сезону. Це врятувало від нападу решту теренів Поділля, Галичини.

nzzt.com.ua

Впродовж XVIII—XIX ст. замок був залишений без догляду і занепав. Збереглись нижні частини мурів. Приємним доповненням до відвідин стародавніх мурів замку є є ботанічна пам’ятка природи місцевого значення — 80-річний бір чорної сосни, внесений до природоохоронних територій 1977 року під назвою «Сосна чорна теребовлянська», який займає площу 5 га.
Церква святого Миколая

Церква Святого Миколая. Фото з сайту panoramio.com

Перша письмова згадка про церкву походить з 1614 року. Спочатку споруджена як оборонна одиниця для додаткового захисту Кам’янецької міської брами церква святого Миколая Теребовлі представляла собою тричастинну однонавову кам’яну храмову споруду, увінчану трьома куполами, з високою вежею-дзвіницею над бабинцем. Будова мала п’ятигранну апсиду, яку оперізував оборонний ярус.

Протягом усього XVII століття, витримавши як мінімум три великих руйнівних турецько-татарських навали (1672, 1675, 1687), католицька святиня у підніжжя стародавнього замку з честю виконувала свою високу богоугодну місію, при цьому отримавши бойові шрами як пам’ять про свої ратні подвиги.

Підірвати століттями усталений уклад життя громади Миколаївської церкви змогла лише потужна державна машина антирелігійної пропаганди країни рад, під владою якої опинилися землі Західної України після закінчення бойових дій Другої світової – в 1944 році храм було закрито, богослужіння заборонені, а парафіяльний священик був змушений покинути рідну землю назавжди.

Сьогодні храм відкритий для прихожан.
Монастир кармелітів

Монастир кармелітів. Фото з сайту kartagoroda.com.ua

У 1617 році староста міста Теребовлі Петро Ожга запрошує до міста ченців ордену кармелітів. У 1620р. він дарує ченцям грунт у Теребовлі недалеко від Миколаївської церкви для будівництва костелу. В цьому ж році шляхтич Микола Косинський подарував ченцям житловий будинок, бровар і приміщення крамниці на березі річки Гнізни. У 1624р. о.о. кармеліти побудували тимчасовий дерев’яний костел і такий же монастир. Лише у 1635 році розпочалося будівництво мурованого костелу і монастиря. До 1640р. будівництво костелу і монастиря в основному було завершене.

commons.wikimedia.org

У середині 18 ст. костел ґрунтовно реставрували. На відміну від зовнішніх фасадів інтер’єр костелу був вишуканий і пишний. Стіни і склепіння покрили фресками, які виконав в Йосиф Майєр – один з найкращих майстрів фрескового стінопису Речі Посполитої.
Петропавлівський костел

Петропавлівський костьол. Фото з сайту panoramio.com

У 1924 році у Теребовлі завдяки старанням тодішнього священика Єловіцького починається будівництво нового костелу. Через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасаді, збудована за проектом архітектора Адольфа Жишке-Богуша, одного з реставраторів Вавелю. Костел (38 на 24 м, вежі 39 м висоти) виконаний в стилі старих римських базилік.
Теребовлянський історико-краєзнавчий музей

Теребовлянський історико-краєзнавчий музей. Фото з сайту trebovlyamuseum.at.ua

Музей розміщується у історичному 2-поверховому будинку неподалік від центру м. Теребовля.

Краєзнавчий музей був заснований 29 серпня 1999 року за ініціативою та стараннями Мирослава Смалиги й Ігора Зінчишина, які розпочали збір експонатів ще у 1996 році. На благочинні кошти Р. Бернадського та Б. Легенького відреставровано будинок, у якому нині міститься музей.

Нині Теребовлянський краєзнавчий музей бере активну участь в культурному житті міста й району — в музеї проводяться екскурсії, наукові конференції, тематичні екскурсії присвячені історичним датам, видатним діячам нашої держави, учасникам боротьби за волю України.

В музеї можна ознайомитися з такими експозиціями:

Археологія;
Княжий період (Х-ХІV ст.ст.);
Теребовлянщина в період середньовіччя (1349—1772 рр.);
Теребовлянщина в складі Австро-Угорської імперії (1772 – 1918 рр.);
Друга світова війна (1939 – 45 рр.);
Розвиток національно-визвольного руху у 40 – 90-х роках ХХ століття;
Теребовлянщина на шляху до свободи та самостійності;
Кімната патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого.

За інформацією з сайтів:ternopillya.livejournal.com, Вікіпедії, zabytki, Теребовля, Замки та храми України.

7chudes.in.ua

2 comments

  1. Віктор

    Чудова ідея, щодо зйомок біля історичних пам яток. Я цього літка відпочивав в Тернопільській області і коли наш автобус курсував повз Теребовлю, водій звернув увагу на це місце (квитки до речі замовляли на басфорі). А пізніше ми з сім єю завітали до цієї пам ятки і провели там майже увесь день – після чого були дуже втомлені але й ще більше задоволені від масси позитивних вражень.

  2. Михайло, 58 років

    От, бачите як люди відгукуються: втомлені але ЗАДОВОЛЕНІ. Ви б подивилися на скалецькі “КРАЄВИДИ”, то б ще більше були втомлені від постійного критикування-нагадування місцевій ВЛАДІ про впорядкування місцевого ПАРКУ – дерева падають на стежки й доріжки, гнилі стовбури і неповикорчовувані пні давно вкрилися мохом, сухе гілля не забирається з куп, а місцева “влада” запрошує всяких поляків, які собі в головах тримають стару “мислю” що то “наша зємя” (так було до 1939 року). І чужими розумами наша влада хоче нам зробити ДОБРЕ. А парк є ІСТОРИЧНОЮ ЦІННІСТЮ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА. І якщо йому вже біля 200 літ, то чому б його не обновити, не причепурити, зробити рекультивацію на місці викорчуваних пнів і посадити нові насадження – молоді деревця, гілля з яких не буде падати на голови і не висітиме над дорогою, загрожуючи транспорту і пішоходам. НЕМА ВЛАДИ ! Ні в селі, ні в районі (досі не обрано Голову Борщівської райради), ні в області – ні в радах, ні в держадміністраціях. Бо ми БАЙДУЖІ…

Напишіть відгук