Знаю багатьох колишніх “громадських діячів”, “журналістів”, “політиків”, “блогерів”, які подалися у “порохоботи”, і отримують тепер грубі гроші. Себе вони виправдовують тим, що захищали і захищають “патріотичну позицію”, тільки тепер за це ще і платять.
Але я знаю і багатьох патріотично налаштованих активістів та митців, які з щирих міркувань підтримують нинішню владу. Цих людей я знаю по багатьох громадських і мистецьких акціях, більшість особисто бачив на Майдані. З об’єктивних причин(внаслідок спротиву російській агресії, в першу чергу) в країні посилюються позиції української мови і української культури. Це виявилося достатнім аргументом для цієї патріотичного сегменту для підтримки нинішньої влади.
Те , що своєю корупцією та антидемократичністю нинішня влада перетворюють Україну в таку собі “Малу Росію”(нехай і україномовну) , вони воліють недопомічати.
Це їх свідомий вибір, який я критикую, але до якого ставлюсь з пошаною, як до осмисленого вибору.
І отже, “справа Бубенчика”. До “порохоботів” на ставці в мене питань нема, сумнівно, що вони відмовляться від панських грошей.
А от перед тими, хто щиро помиляється(принаймні, на мою думку) “справа Бубенчика поставила велике питання: а в правильному напрямку рухається країна?
Питання , які стоять перед собою, завжди важче вирішувати. Але, зрештою, колись та слід наважитися.

Олександр Доній

Напишіть відгук