Важко морально, матеріально і фізично. Старенька мати незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова самотужки виховує двох його неповнолітніх дітей
Спочатку – про ситуацію, яка склалася. Родина Олега Сенцова проживає в окупованому Росією Криму, в селі Скалисте Бахчисарайського району. Людмила Георгіївна Сенцова — мама Олега — колишня вихователька. Всі ці роки виховує двох його дітей. Це 15-річна Аліна і 13-річний Владик, який має аутизм.

В інтерв’ю журналістам “Громадського” жінка розповідала, що від Олега майже не отримує листів. Раз на півтора місяці прийде, чи раз на місяць: “А ми пишемо. На місяць разів чотири пишу, чотири листи. Я йому просто пишу, розповідаю про дітей, більше нічого не пишу (…) Я дуже хочу, щоб він вийшов і щоб знову опікувався дітьми. Владові зараз потрібен батько. Він хворий хлопчик, йому необхідний розвиток. Що з нього буде, якщо залишиться зі мною?”
Логічно виникають прості запитання: а як же матір цих дітей, де вона взагалі, чому дітьми опікується бабуся? У відкритих джерелах знаходимо коментар колишнього політв’язня РФ, кримчанина Геннадія Афанасьєва “Громадському радіо” від 30 липня 2016 року: “Олег і Алла не живуть разом більше п’яти років (станом на зараз це вже 7 років, – ред.), у них не було в цей час ніяких відносин. На 14 травня 2014 року у них було призначене офіційне розлучення, але Олега затримали 10 травня 2014 року (…) За наявною у мене інформацією, у Алли Сенцової є проблеми з алкоголем, вже тривалий час вона проживає з іншим чоловіком. Алла шантажує сім’ю Олега, що дасть інформацію журналістам, яка нібито ганьбить Олега, якщо ті не будуть переказувати їй гроші. Кошти не передаються особисто їй за розпорядженням Олега Сенцова. Він переживав, що гроші не будуть доходити до його дітей”.

Нам вдалося поспілкуватися з двоюрідною сестрою Сенцова Наталією Каплан. Про дружину Сенцову, де-факто колишню, вона говорити відмовилася. Розповідала лише про маму. Каже, що спілкується з нею часто: “Їй дуже важко — морально, матеріально і фізично. Новини про безстрокове голодування Олега тривожать її, але опікунські обов’язки вона у змозі виконувати”
За її словами, Людмила Георгіївна практично осліпла на одне око. Грошей не вистачає. Виховування дітей, послуги адвоката і поїздки до Олега в колонію обходяться недешево. Питаємо, чи допомагають якось люди?

“Так, допомагають. Але, враховуючи що мама живе в Криму, напряму допомогти непросто. По-перше, банківської картки в неї там нема, а по-друге, вона і діти постійно знаходяться під пильним контролем місцевої влади. І навіть якщо, приміром, сьогодні відкрити рахунок – завтра його можуть попросту заблокувати”, – додала Наталія Каплан.

Як можна допомогти?

Екс-омбудсмен України Валерія Лутковська каже, що родині Сенцова справді потрібна допомога, але все це мають робити виключно звичайні громадяни, приміром, через волонтерів, благодійні фонди, які опікуються такими питаннями.

“Державні органи не повинні втручатися і регулювати це питання. Тому що, по-перше, в будь-яку хорошу ініціативу влада бочками пхає погане, а по-друге, це може бути розцінено як політична акція. Від цього можуть постраждати насамперед діти. Не варто забувати, що нині Крим — окупована Росією територія. Де-факто там є влада, яка такі речі миттєво просікає. І якщо вони дізнаються, що родина Сенцова отримує з материкової України якусь допомогу, в тому числі, фінансову — це розцінять як те, що українська влада “спонсорує”. Ця інформація може розповсюдитися в школі. Діти матимуть проблеми, відчуватимуть дискомфорт. Тому, якщо небайдужі громадяни хочуть якось допомогти родині Олега Сенцова, то, вважаю, що найкращий спосіб — це звернутися до волонтерських організацій. Нині їх в Україні багато”.

Євген Захаров переконує, що родинам політичних в’язнів, в тому числі Сенцова, постійно намагаються допомагати: “Зрозуміло, що чимало небайдужих громадян мають бажання якось допомогти, але стикаються з проблемою: по-перше, куди і до кого можна звернутися, а по-друге, чи дійсно кошти дійдуть адресату? З певних на те причин не “світитиму” імена і прізвища людей, які конкретно цим займаються. Лише перелічу організації, а саме:  Центр громадських свободLet my people goКримська правозахисна групаКримSOS тощо. І це ще не повний список”.

Власне, а що може зробити держава?

Надія Волкова, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини переконує, що держава також може і має піклуватись як про родину Сенцова, так само й про інші родини, які опинились в такому становищі. Але для цього треба розробити комплексну стратегію: “Перш за все, цим громадянам має бути наданий окремий правовий статус політичних в‘язнів. Відповідно держава має надавати допомогу родинам на оплату адвокатів та на підтримку їхніх родичів, поки вони перебувають у російській неволі (наприклад, на ті самі передачі, які, до речі, коштують немало). Нещодавно Кабмін затвердив порядок виплати одноразової допомоги звільненим військовополоненим та цивільним заручникам, які утримувались на непідконтрольних Україні територіях. До останньої входять і політв‘язні за логікою правових визначень. Але комісію, яка мала бути створена для визначення чи має право особа/родина на таку допомогу, так і не створили. Це по-перше. По-друге, як саме визначатиметься право на отримання на таку допомогу тим, хто був затриманий в Криму і перевезений до РФ, теж незрозуміло. Отже Україна далеко не вичерпала свої спроможності щодо допомоги родині Олега та іншим, тому що по суті держава ще й не почала цього робити”.
А тим часом Олег Сенцов голодує вже 10-й день…

Український режисер Олег Сенцов, котрого незаконно засудили до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму № 8 “Білий ведмідь” (місто Лабитнанґі, РФ), вже понад тиждень голодує. Дмитро Дінзе – адвокат Сенцова — нещодавно заявив, що його підзахисний налаштований продовжити голодування до фатального кінця. З того часу повсюди, в Україні і за кордоном, відбуваються акції на його підтримку. Ось їх дуже короткий перлік.

У Києві підтримати колегу під стіни посольства країни-агресора 18 травня вийшли творчі активісти, зокрема актори, які зіграли у фільмі “Кіборги”, читаючи документальну п’єсу Олени Грєміної “Заручини” про судовий процес над бранцем Кремля Олегом Сенцовим.

На Пушкінській площі в Москві 19 травня відбулися одиночні пікети. Четверо росіян по черзі тримали плакати з портретом ув’язненого і написами: “Олег, Живи”, “Росія, відпусти Сенцова”, “Врятувати Сенцова, Save Sentsov”. Того ж дня Асоціація режисерів Франції (SRF) опублікувала заклик про негайне звільнення Олега Сенцова: “Закликаємо президента Франції заступитися за Сенцова під час переговорів (які, до речі, відбуватимуться сьогодні, – ред.) iз Володимиром Путіним”.

Акція на підтримку режисера Олега Сенцова та всіх українських полонених, що утримуються за ґратами в Росії, об’єднала однодумців 20 травня, зокрема, у центрі Любляни — столиці Словенії.

21 травня, у посольстві України у Вашингтоні відбулася презентація документальної стрічки “Бранці Кремля”. У центрі сюжету – історія про те, як внаслідок російської агресії та анексії Криму 64 громадянина України стали політв’язнями російського режиму.

22 травня, під Адміністрацією президента України у Києві пройшла акція “Досить сидіти!”.

Російське літературне правозахисне об’єднання “Вільне слово”, петербурзький ПЕН-клуб, члени “Вільного історичного товариства”, а також представники Московської Гельсінської спілки звернулися до російської влади з вимогою звільнити Олега Сенцова та інших політичних в’язнів: “Смерть Олега Сенцова стане ганьбою для Росії і назавжди заплямує тих, хто міг би його врятувати, але не врятував (…) Закликаємо російську владу проявити гуманізм і розсудливість, і випустити на свободу ув’язнених громадян України, які, по суті, стали заручниками проведеної Кремлем зовнішньої політики у відносинах з Україною, а значить, репресованими з політичних мотивів”.

Недооцінювати важливість подібних акцій ми не маємо права. Бо, як краплина води, б’ючись об камінь, здатна врешті-решт його розколоти, так і постійні публічні заклики по всьому світу щодо звільнення українських бранців Кремля врешті-решт мають дати результат.

Нині соцмережою Фейсбук активно поширюється така новина: “Терміново шукаємо небайдужих людей, які могли б стати координаторами глобальної кампанії зі звільнення заручників Кремля в різних країнах і містах”. Що для цього потрібно? Перейти за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ. А далі – заповнити анкету, вказавши своє ім’я та прізвище, країну та місто проживання, мови, якими володієте, контактні дані, рід діяльності тощо. Потім з вами зв’яжуться і розкажуть, чим конкретно ви можете допомогти.

Мирослав Ліскович, Київ

 

Напишіть відгук