111

Рівне президента чекало.  Оголошення в усіх храмах УПЦ.  Збуджені соціальні мережі.
Просто ошалілі від потоків і перепитувань телефонні мережі.

Моя подруга В. ( пенсіонерка, опєчалєна тарифами, чий електорат – здогадайтесь). Прийшла в Покровський собор, подивитись на Епіфанія. Повернулась збентежена. Епіфанія не побачила, в собор не попала, але була вражена: «Наш президент чудовий, я не думала що стільки народу його любить».

Моя мама, пенсіонерка. Все життя в опозиції до чинної влади ( як щира українка). Електоральні вподобання: Гриценко. Прийшла в собор подивитися на Томос. Випадково потрапила в хвилю людей, які обнімалися з президентом. Також обнялась. З післяобіду до мами не додзвонитися. Вона та її подруги порохоботствують.

Моя подруга В. Переселенка з Алчевська. Живе у нас вже 4 роки. В неї є розвага – ходити на всі визначні події в Рівному. Саме від неї я дізнаюсь хто приїздив і про що говорив. Політичні уподобання : «а переселенцы не голосуют». Вчора вона була всюди. Результат: «Обалдеть! Никогда такого здесь не видела. Там говорят, можно переселенцам на президентских голосовать. Узнай, как это сделать»

А потім президент відвідував військових у центрі реабілітації.
Ліричний відступ.
Ми тут всі – волонтери. Раніше я мало задумувалась над таким. Просто плела шкарпетки солдатам. Потім, напевне, зі своїм в’язивом в автобусі, або на зупинці, або у черзі, дуже стала помітною і оточуючі просто розказували свої історії, як вони допомагають. Як же багато тих історій! Я зрозуміла, що для нас, українців, дуже важливим є відчуття співпричетності.
Тому візит президента в госпіталь – просто підтвердження того відчуття єднання ( колективне «Ах!» від друзів – волонтерів).

А ввечері президент знову «подався» в народ. На цьому дійстві я вже була присутня. Пройшли чутки, що буде зустріч у центрі, біля Воскресенського собору. Там навіть поставили невеличку сцену, з неї народ розважали колядники. Ми з дочкою пішли разом. Мета була різна. Я – пообніматись з президентом, дочка – «дати п’ять» ( вона навіть рукавичок не брала, щоб доторкнутись власне рукою)
Зустріла двох знайомих зі школи ( чий електорат – невідомо, шифруються). Вони зайняли місце так, щоб добре бачити сцену. Запропонували стати біля них. – Нє. Я обнімацця. Скептично: «Нічого у вас не вийде», але потягнулися за мною. На ходу дістали телефони, щоб їх хтось сфоткав. Я не буду. Нема дурних. Я обнімацця. Сфоткали нас офіційно (див. фото на моїй сторінці). Таких фоток є безліч. Президент зупинявся кожні 10 метрів, кожному казав щось приємне. Нам, наприклад, сказав «Які гарні жінки». Ми возгордились.

На сцену президент не виходив. Йому передали мікрофон і він сказав кілька слів просто посеред натовпу.

Подібно до того, як в російській дєрєвнє весілля вважають невдалим, якщо немає бійки, у Рівному політичний захід вважатимуть невдалим, якщо не буде фріка. Фрік знайшовся. Хтось крикнув «Коли піднімуть соціальні стандарти?» Народ посміявся, але загордився: у Рівному також є політична боротьба.

Ввечері – чергова напруга на мережі: соціальні і телефонні. Здогадайтесь, що обговорювалось.

Ми – рівняни. Ми класні. І у нас класний Президент.

Ольга Юрко

2 comments

  1. Володимир

    не “з Порошенко”, а “з Порошенком”

  2. Лепіс Труб

    Рівень життя класний настав.всі за Порошенка. Значить того варті. І газу по 40 грн вам треба

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.