111

Героя поховали, поклали вінки. Насилу відірвали від могили вбиту горем дружину і маму.Відвезли. Біля могили загиблого бійця залишився лежати живий.Увімкнений плеєр, в вухах—- навушники. Рюкзак під голову. Нема сили піти.Тут його друг. Найближча в світі людина.
Вони разом воювали. Мріяли, як закінчиться війна і що далі будуть робити. А тепер один друг в землі, інший—-на землі.
В Любашцівці на Одещині ховали ” Боцмана”— військовослужбовця батальйону “Донбас–Україна” Вадима Матросова, який в районі Мар’їнки загинув внаслідок вибуху міни.
Вадим Матросов був розвідником, сміливо “гуляв” у тил ворога і тролив сепарів.То їм український прапор повісить, то гімн україни увімкне. Безстрашний, щирий, скромний. В “Боцмана” залишилася дружина і двійко трирічних дочок–близнючок, мама. Йому було 27 років.
Через кілька годин після похорону вони приіхали покласти вінок, але застигли на місці—- на безлюдному цвинтарі, біля свіжої могили,спав хлопець.
” Від побаченого затремтіли не тільки руки і ноги, а й кожна клітиночка мозку. Мороз по шкірі…паморочилось в голові, відчуття клубка в горлі не давало дихати, а через сльози все розпливалось перед очима”.
Це був його друг, родом з Донецька, на цій війні втратив батьків, родину і залишився сам–один. З Вадимом вони 120 днів прожили в бліндажі, встигли подружитися.
” Коли побачила цього хлопця, в голові запульсувала думка: “Чи я маю такого друга? Чи можу я бути комусь таким другом?”

Анастасія Іванова, прес-секретар Любашівської райдержадміністрації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.