111

Село Радість ожило, на вулицях з‘явилися дорогі авто й гарно вбрані люди із південною засмагою.
Марічки і Галі привазли своїх Педро з Хуанами ̶х̶о̶в̶а̶т̶и̶с̶я̶ знайомити з родиною.

І Олька!
Олька – та слаба й негарна, худюща як тріска ще й цибата, без дупи й цицьок, онука Катерини, приїхала з Андріано!!!

Високий красень із м‘язами під білою футболкою, має єдину ваду – весняна алергія. Кінчик його римського профіля і очі були червоні, безперервне чхання навело сільських на єдину думку – каромбавірус вже тут!

Село зраділо.

Бабу Катерину, найстаршу в селі, вони не любили і відверто побоювались. Бо як у 1978 р. підвода переїхала її когута – чемпіона, то прокляла всі колеса в селі і вони лопалися, коли їхали біля Катерининої хати. Тому мусили її слухатись, бо ж відьма.

Катерина, колишня зв’язкова УПА і сільська вчителька математики, першою провела собі інтернет і записалась на Coursera. 73% сусідів називала довбо@обами, обмежувач руху біля хати (щоб пияки не ганяли) рандомно втикала їжаками і присипала порохами. Розважалась як могла.

Взимку Катерина оголосила, що їй 100років, бо з району обіцяли подарувати мультиварку, натомість приїхав цілий замміністра молоді й спорту, привіз 3 тюльпани і штангу.

Більше у баби Каті сподівань на владу не було.
Як тільки приїхали перші заробітчани, Катерина органіувала бабам карантин.

Дотримання було 100%- вони по черзі сиділи на ослонах навпроти позначок на землі, які за кожні 1,5 метри Катерина провела палицею при вході у сільмаг, кляли всіх пияків, що не дотримувались черги.

Молодого священника баба викликала «на ковьор», нагадала його двійку з теорії імовірності, заставила правити по гучномовцю і бабів у дворі храму розставляти квадратами.

Підприємцю, який возить продукти, баба наказала брати за хліб і у євро, бо ж до обмінника 100км. І курс божий встановила, 1:6, як тоді, коли заробітчани виїжджали.
Треба ж якось тут збудувати супермаркет нарешті.

В бабиних планах було ще- побачити онуку і померти, налякавши при цьому все село. Щоб працювали на свіжому повітрі, а не сиділи в генделику.

Але Оля, внучка, приїхала з Андрійком. Катерина з тиждень придивлялася до цього шляхетного італійця, не довіряючи своєму щастю. Він смішно пчихав від бабиних травичок, затуляючи рукавом носа. Та з любов‘ю поглядав на дружину.

І Баба Катя передумала.
Через рік, то через рік!
Ще правнука побачу і вже точно всьо.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.