Стартова ціна картини становила 15 тисяч доларів. Крім цього продали ще два полотна Івана Марчука – «Зимовий вечір» й картину із серії «Застереження». Про це повідомляє litgazeta.com.ua
Як відомо, художник Іван Марчук програв суд Київській міській раді і тепер з нього стягнуть близько 6 мільйонів гривень. Все через оренду землі, де планувалось звести музей. Київрада та Міністерство культури обіцяли допомогти, але обіцянок своїх не виконали. Про це йдеться в ухвалі Господарського суду Києва.
У обставинах справи зазначається, що ТОВ “Виставковий центр-музей художника Івана Марчука” не виконує належним чином умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати”. Договір про оренду датується 2010 роком.
Відомо, що з того часу художник неодноразово звертався до влади з проханням зменшити розмір орендної плати у зв’язку з неможливістю розпочати будівництво музейного комплексу, тривалим погодженням дозвільної документації, зростанням вартості робіт тощо. Суд визнав, що через ці причини, а також складний фінансовий стан та несприятливу економічну ситуацію, відсутність підтримки з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідач не зміг виконати свої зобов’язання за договором.
Попри те, що міськрада та Міністерство культури не виконали наміри щодо сприяння створенню музею, суд постановив, що це ніяк не вплинуло невиконання умов договору.
Як відомо, Іван Марчук є уродженцем Тернопільщини – з села Москалівка Лановецького району. В Україні про Марчуком почали говорити, коли художник потрапив у рейтинг 100 геніїв сучасності, який надрукувала у жовтні 2007 року британська газета Telegraph
Рейтинг цей доволі умовний і містить як всесвітньо відомих Квентіна Тарантіно і Джоан Роулінг, так суперечливих осіб як російський конструктор Калашников, який насправді не винаходив автомат, а приписав собі винахід німецького зброяра Шмайсера, терориста №1 у світі Усаму бен Ладена та фінансового спекулянта Джорджа Сороса.
Британський часопис має доволі специфічну репутацію. З однієї сторони це видання працює з 1855 року. Першим в Британії запровадило сайт у газеті. Водночас, це видання підтримувала десятирічну співпрацю з комуністичним урядом Китаю, який мав цілий розділ для розміщення своїх агітаційних новин в Telegraf за 750 тисяч фунтів стерлінгів у рік. Відмовились від співпраці після розголосу у квітні 2020 року.
Також це популярне в Британії видання досі співпрацює з владою Росії незважаючи на війну на Донбасі, анексію Криму та збитий малазійський боїнг. Щомісяця за співпрацю з Кремлем газета отримує 40 тисяч фунтів стерлінгів.
Адвокат Бойко вважає, що Шульга дійсно помер від серцевого приступу, оскільки в нього були серйозні проблеми із серцем. “Про це знали багато хто, тому я не виключаю, що його смерть є ідеальним убивством”, — говорить Бойко. Він також додав, що бізнесмен був емоційно нестабільною людиною, яку було дуже легко завести. Бойко також розповів, що після того, як Шульгу повторно викликали до Шевченківського РВВС, він запропонував адвокату почекати на вулиці, дещо пізніше уточнив, щоб той чекав його в ресторані. Мовляв, через годину під’їде. “Через певний час клієнт знову подзвонив Бойку і попросив терміново приїхати. “Таке відчуття, що мене заарештовують”, — пояснив Шульга. “Коли я увійшов до РВВС, він знаходився на третьому поверсі і телефоном повідомив, що протокол про затримку не складений, однак два міліціонери силою не дають спуститися вниз до виходу”, — розповідає адвокат.
За словами Бойка, він відразу написав заяву про те, що в будинку Шевченківського РВВС “незаконно проти волі” утримується людина. Друга заява містила вимогу пустити його до затриманого. У цей час знову роздався дзвінок Шульги. “На мене накинулися п’ять чоловік, порвали сорочку, я непритомнію”, — згадує останні слова покійного Бойко.
Видання нагадує, що в день отруєння, 5 вересня 2004 року, президент (а тоді кандидат на вищу посаду в країні) Ющенко вечеряв на дачі Володимира Сацюка і в гостях у тодішнього співвласника “Фокстроту” Олега Головіна. Організатором другого візиту був Володимир Шульга. Саме він розповів, що страви, які подавали на стіл, замовили в Києві: взяли суші в японському ресторані і форель. На вечері були також виконавчий директор “Фокстроту” Віталій Грисько, з боку президента (а тоді кандидата на виборах) були Олексій Івченко, Давид Жванія, Євген Червоненко і ще один незнайомець, грузин за національністю. “Це був знайомий Жванії, я не впевнений, що Віктор Андрійович був знайомий з ним”, – розповів тоді Шульга.
Напевно, Марчуку вдалось отримати топове місце під свій приватний музей завдяки протекції зятя. Було навіть закладено капсулу на місці майбутньої споруди, однак впливового зятя не стало – і музей не створено. Ну як не створено – за рахунок платників податків не збудували. Коли виник судовий позов, бо теперішня влада не ведеться на імідж художника, кошти художник знайшов.
Насправді Іван Марчук міг за власні гроші давним давно збудувати музей, але ж хотілося халяви… Солодкої совкової пільги…
Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ
Долучайтесь до нашої групи у Вайбері
Ми в Instagram
Наша сторінка в facebook
Ми у whatsapp
