Річ перша. І не кажіть, що вас не попереджали. Бо ти ото роками пишеш-пишеш, пишеш-пишеш про проблеми із справами Майдану і що їм таки настає тринда. І коли вона їм настає – починають питать, а як же так сталося. Так от, 10 років з моменту вчинення тяжких злочинів, а це все, що не пов’язано з умисними убивствами (здебільшого), спливає. Для деяких злочинів то почнеться з 30 листопада і далі за хронологією. Що це значить? А те, що вироків у цих справах, якщо не було, то вже і не буде. Ну, ви ж не вірите в то, шо якщо суд роками проводив підготовчі засідання, то внєзапно прозріє і за місяць-два-три щось народить? Так би мовити, справедливість. Дякуєм, дуже дякуєм за кілька судових реформ. І тіко не треба мені тут писать про хуйові розслідування. Бо буду банить. Знаєте, наприклад, коли Шевченківський суд почав розглядати справу про видачу зброї тітушкам? Осінню 2022-го. А знаєте, коли справу передали в суд? У 2016-му. На суддів скаржилися, їх відводили, але шось нормального розгляду ніяк не виходило. Певно, місце прокляте) І така справа не одна. Їх десятки. Якщо бути більш точним – десь в районі 50 штук. І, швидше за все, їм габели. Як свого часу було із нетяжкими злочинами проти майданівців. Це ті, де фальсифікували протоколи ДАІшників. Їх ми теж проїбали завдяки судам. З чим нас всіх безповоротно і вітаю) Непокараному злу доволі комфортно. Мать моя, у нас донедавно ОАСК, який Майдан забороняв, існував собі. З тими ж суддями, які той Майдан забороняли. Про що ми тут говорим взагалі.
Кого посадять? Та когось. Можливо. Але не всіх. Наприклад, ті, хто звалив до росії і там роками переховувався, цілком собі отримують строки. Бо там терміни давності не спливали. От таке в нас законодавство) Ясно, що додому вони не вернуться, в тюрму не сядуть. З іншого боку, не сильно ці обличчя бачити в Україні знов і хотілося. Хоча, на умовного Кусюка чи Садовника, чи Захарченка я б з радістю у залі суду подивився.
Річ друга. Важлива. Коли раптом вам хтось скаже, що за Януковича такого бєзпрєдєла не було. Що за Януковича було зростання. Що за Януковича було менше корупції. Що загалом життя було краще. Стабільність, опять же, і оце от «почую кожного» – шліть їх нахрін. Бо такого, як за Януковича, сподіваюся більше не буде. Так, у нас дофіга проблем, направду. Але порівняно з тим, що було 10 років тому… Ну не знаю, ви пам’ятаєте новини, як на річницю Помаранчевої Революції Беркут розганяв протестувальників, які просто зібралися у центрі Києва? Як, впринципі, будь який протест? Людей нещадно пиздили гумовими кийками десь раз на місяць стабільно. Якщо ви йшли на зйомку мітингу, то була лише справа часу, коли на вас налетить стадо космонавтів і в кращому разі наставить синців. У гіршому – щось зламає чи зуби виб’є. А ще були тренінги, о так. Тренінги про те, що робити, якщо до тебе в редакцію прийшло СБУ. І що робить зі своєю технікою. А ще за частиною колег постійно стежили. Навіть за деякими моїми одногрупниками, які на той час уже працювали в опозиційних Януковичу медіа. Могли ще привітів передать. Про «сім’ю» теж можете згадати. Як корупція перетворилася на збагачення конкретної родини і наближених до них. Може хтось забув, як один данєцкій парєнь віз собі люстру до Межигір’я? Та і загалом, як цей парєнь не любив з плєбсом їздить одними дорогами, тому половину міста перекривали на години.
Останнє. Велика помилка, що після втечі Януковича у нас не прикрили російські помийки. Ну бо то була свобода слова і типу як альтернативна думка. Яка ніфіга не альтернативна, а тупо російська пропаганда і відпрацювання російського бабла. Зокрема на медведчуківських каналах. Пам’ятаєте ЗіК (після продажу), 112, NewsOne. Ще НАШ був. І там працювала велика кількість медійників: від звукорежів і операторів до новинарів, репортерів і ведучих. Ці люди помагали розганяти єресь про госпєрєворот, про нєвінних беркутят, яких живцем спалювали на Майдані, яких розпинали на парканах, вбивства яких ніхто не хоче розслідувати (господибожеблд, який же це чос і триндьож, але окей) переслідування російськомовних і подібну гидоту. Які підводили до думки, що до війни на Донбасі призвів саме Майдан, а не їбанутий російських диктатор. А потім, якось так сталося, що 24 лютого ці люди потерли свої соцмережі. Пафосні фото кудись зникли. Натомість з’явилися пости про то, що росіяни знищують українські міста. Хтось навіть у патріоти записався. Одне питання: вам як живеться, норм? Ви розумієте, що ви наробили? Що це і ваша відповідальність теж?
І найважливіше. Ми досі не частина російської федерації. Якщо раптом вам здається, що Майдан був дарма – добре подумайте. Згадайте, з якими плакатами люди виходили на вулиці. Може пам’ятаєте щось про «тойожньій союз»? Про те, що люди не хочуть жити, як у росії. Про те, що люди мають право обирати, яку країну будувати і як саме. Що люди не хочуть жити в паханаті/урканаті. Пам’ятаєте ці слова? Пам’ятаєте, як люди горнулися одне до одного. Як допомагали одне одному. Підтримували одне одного. Хтось то пам’ятає взагалі? Просто чомусь оце захотілося згадати, де ми були 10 років тому. І де ми є зараз. Попри весь ад, який відбувається через росію і росіян. Ви теж згадайте. Все було не дарма. Головне – не кидати й підтримувати своїх. Разом вигребем. Майте тихий вечір. І ніч теж.
ЗІЖ у мене нема фото з того дня, про що дуже шкодую. Бо то була моя нічна стрічка новин. Маю фото лише з 22 листопада і з 24-го, коли був перший великий мітинг. Власне, фото звідти. Часто на нього дивлюся, коли настільки не вивозиш, що хочеться вийти у вікно (це образно, спокійно).
Фотоконкурс “Вікі любить Землю” оголосив десять найкращих світлини української природи у 2023 році
