У віці 91 року помер італійський модельєр та мільярдер-власник бренду Джорджо Армані.
Він був взірцем італійського стилю та елегантності, переосмисливши чоловічі та жіночі костюми для сучасної аудиторії. Армані також був шанованим бізнесменом, а його компанія приносила понад 2,6 млрд доларів на рік. Компанія Armani, яка починалася як модний бренд, значно розширилася і тепер включає сфери музики, спорту та навіть розкішних готелів.
У заяві на сторінці бренду в інстаграмі йдеться, що Армані “працював до останніх днів, присвятивши себе компанії, колекціям та численним майбутнім проєктам – та був невтомним до кінця”.
Джорджо Армані став першим дизайнером, хто суттєво змінив те, як люди вдягаються. Народжений у довоєнну епоху суворих традицій і стилів, він сприяв зростанню соціальної гнучкості у другій половині ХХ століття. Насамперед його пам’ятатимуть як реформатора костюма – він надав йому більшої м’якості для чоловіків і популяризував його серед жінок.
Армані усунув обмеження і жорсткі форми, які панували до нього, – зробивши так, що чоловіки почувалися витонченими, а жінки відчули силу у робочому середовищі. Газети називали його “першим постмодерністським дизайнером”. У багатьох аспектах він був революціонером.
Джорджо Армані народився в П’яченці, на півночі Італії, 11 липня 1934 року. Комфортне життя його родини середнього класу зруйнувала війна, і його найпершим спогадом стало відчуття голоду. Армані грався на вулиці з нерозірваними артилерійськими снарядами, поки один не вибухнув. Він отримав важкі опіки, а його близький друг загинув. “Війна, – пізніше скаже він, – навчила мене, що не все є гламурним”.
У молодості Армані вагався з вибором шляху. У 1956 році він почав вивчати медицину, але покинув університет через три роки і пішов до армії. Швидко втомившись від військового життя, він знайшов роботу оформлювачем вітрин у La Rinascente – універмазі в Мілані, – де швидко підіймався кар’єрними сходами.
Більшість дизайнерів вчаться у майстрів або у модних школах – але Армані здобував освіту прямо на торговельній залі. Він дізнався, які тканини подобаються покупцям та їздив на текстильні фабрики, щоб їх купувати. Він став експертом у тому, як виготовляється тканина, і використав ці знання для вдосконалення крою. Невдовзі Армані працював на Ніно Черруті – впливового дизайнера високої моди. Вже за кілька місяців Черруті попросив його перебудувати підхід компанії.
Середній клас 1960-х не міг дозволити собі високу моду, але прагнув стильного і виразного вигляду. Маючи експертизу в тканинах, Армані запропонував рішення. Його добірні матеріали дозволили створити чоловічу лінію з чітким, точним кроєм, яку можна було виробляти масово.
Цей виразно італійський стиль почав впливати на спосіб, у який одягалася модна публіка. У 1966 році Армані зустрів Серджо Галеотті, молодого архітектора-початківця. Галеотті швидко залишив власну кар’єру й почав працювати разом із коханим. Маючи величезну впевненість у таланті Джорджо, він підштовхнув Армані створити власну справу. Галеотті керував бізнесовим боком компанії – і навіть продав свій Volkswagen, щоб зібрати стартовий капітал.
Вони почали скромно – перший офіс був таким темним, що Армані зняв абажури з ламп, аби бачити тканини. Але їхня робота стала справжньою революцією в моді.
У загальних рисах Армані зробив чоловічий одяг м’якшим, а жіночий – жорсткішим. Чоловічі костюми стали м’якшими та більш чуттєвими – вони відображали зміни у тому, як чоловіки бачили себе у 1960-х. Водночас у тому, що дедалі більше жінок виходило на роботу, Армані також побачив для себе можливість.
“Я зрозумів, що їм потрібен спосіб одягатися на рівних із чоловіками, – казав він. – Щось, що давало б їм гідність у професійному житті”. Елегантні костюми Армані для жінок стали альтернативою важким і незручним сукням, які їхні матері носили на роботу. Вони зберігали жіночність, але водночас були потужною заявою про рівність.
У 1978 році компанія підписала угоду з виробником одягу GFT, що дало їй можливість виготовляти розкішний одяг прет-а-порте у великих масштабах. Того ж часу Армані здійснив великий маркетинговий прорив. 
Він отримав контракт на костюми для Річарда Гіра у фільмі “Американський жиголо”. У майже кожній сцені стрічки 1980 року привабливий герой Гіра був повністю одягнений в Армані.
Це було бачення Армані, підсилене Голлівудом, – і реклама, яку не можна було купити за гроші.
Далі він одягав зірок на червоній доріжці “Оскара” і створював костюми для десятків фільмів та телешоу: зокрема “Недоторканні” та культового серіалу 1980-х “Погані хлопці Маямі”.
За десятиліття він став найбільш продаваним європейським дизайнером у США. Як наслідок, Мілан перетворився на серйозний комерційний та творчий центр світової моди – другий після Парижа.
Він розширив бренд: запустив Armani Jeans та Emporio Armani, а завдяки угоді з L’Oreal додав парфуми.
Згодом з’явилися окуляри, спортивний одяг, косметика та аксесуари. Під одним брендом сформувався цілий стиль життя, до якого прагнули модники. Журнал GQ описав це як “тотальний образ”.
У 1985 році Серджо Галеотті помер від хвороби, пов’язаної зі СНІДом, у віці 40 років.
Армані, який був дуже приватною людиною, замкнувся в собі й думав про відставку. Врешті він вирішив продовжувати, а не “зрадити всі надії Серджо”.
Віддаючи шану своєму давньому партнеру в особистому і діловому житті, Армані сказав: “Він допоміг мені повірити у власну роботу, у власну енергію”.
У рідкісному інтерв’ю 2001 року Армані запитали про найбільший провал у його кар’єрі. “Не зміг зупинити смерть мого партнера”, – відповів він.
Не маючи сім’ї, яка б його відволікала, він присвятив життя розбудові своєї імперії.
Поки модні конгломерати скуповували інші бренди, Армані відмовився від зовнішніх інвестицій.
Натомість він сам перетворив компанію на величезний глобальний бізнес і зберіг контроль над фінансами й творчістю. Це зробило його мільярдером.
У 2000 році Музей Гуггенхайма в Нью-Йорку влаштував виставку його робіт.
Вона продемонструвала потужний вплив Армані на соціальні зміни у ХХ столітті й сміливо заявила, що “дизайн може бути мистецтвом”.
Він припинив використовувати моделей із низьким індексом маси тіла після того, як одна з них – Ана Кароліна Рестон – померла від анорексії.
У 2010 році до його портфоліо додався готельний бізнес із відкриттям Burj Khalifa у Дубаї, де інтер’єри розробив сам Армані.
Будучи затятим прихильником спорту, він створював костюми для “Челсі” та збірної Англії, а також форму для олімпійської збірної Італії у 2012 році.
У 2014 році він публічно посварився з головною редакторкою американського Vogue Анною Вінтур, коли та не відвідала показ його нової колекції. Вона пояснила це накладкою в графіку, але їй приписують слова, що “епоха Армані завершилася”.
Навіть у десятому десятилітті життя Армані продовжував представляти нові колекції на подіумах Парижа і Мілана.
У березні 2025 року він сказав, що його показ у Мілані мав на меті “згладити гострі кути світової політики”.
“Я хотів уявити нову гармонію, – сказав він, – бо вважаю, що саме це нам усім потрібно”.
А у лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він висловив підтримку Україні та провів показ у рамках Тижня моди у Мілані у повній тиші.
У приватному житті він був організованим і діловим. Журнал New York описав його як “дисциплінованого” та “відданого самоконтролю і стриманості, що можуть здаватися холодністю”.
Щоранку Армані плавав у власному басейні. Його довжина була 50 ярдів, але ширина лише ярд – з рівно такою кількістю води, щоб можна було робити запливи.
Для декого цей дизайн басейну втілював підхід дизайнера до життя і бізнесу: мінімалістичний, точний і створений для конкретної мети.
Упродовж усієї кар’єри його роботи залишалися в гармонії зі змінами у суспільстві.
Це гостре відчуття соціального спрямування походило з його раннього досвіду у торговельній залі міланського універмагу.
Там усе вирішували покупці – і хороший дизайнер мав пристосовуватися до їхніх змінних потреб.
Протягом 65 років Армані присвятив себе цьому завданню. І це принесло йому статки, які Forbes оцінив у 13 млрд доларів.
“Я ніколи не буваю задоволений, – якось сказав він журналісту. – Насправді, як людина, яка завжди незадоволена і одержима пошуком досконалості, я не здаюся, доки не отримаю результату, який хочу”, повідомляє bbc.com
