Коли екоактивісти криком кричали, що в болоті будувати меморіальньне військове кладовище не можна, всі мовчали.
Коли керівниками кладовища призначали мутних тіпів, які не мали ЖОДНОГО відношення ні до армії, ні до меморіалу, всі мовчали.
Коли антикорупціонери звернули увагу, що на Національному Меморіалі нещадно П#ЗДЯТЬ наші гроші, антикорупціонерів висміяли – ко-ко-ко-рупція, ахахаха!!!!!!
І ось, коли Верховний суд прийняв рішення про НЕЗАКОННІСТЬ будівництва Національного Військового Меморіального Кладовища, замість того, щоб дати по рукам рукожопим тіпам, які зарили в землю мільйони, медійні персонажі апелюють до похованих в болоті солдатів.
Бо закон, виявляється, то закон тільки тоді, коли він нам подобається. А як не подобається – то поганий закон і поганий Верховний суд.
Рукожопість, зведена в абсолют. Пох#їзм – як державна стратегія розвитку. Полеглі герої – як ширма, якою прикривають бажання спиздити по-легкому ще кілька мільярдів.
Чи є під Києвом земля, на якій можна було б збудувати Національне Військове Меморіальне Кладовище без порушень законодавства і без шкоди екології? Так, безумовно, є.
Але для чого шукати цю землю, якщо вкрасти гроші на будівництві можна і тут, а як візьмуть за сраку, то завжди можна прикритися костями загиблих воїнів ЗСУ. Тим більше, це так звично і зручно – прикрити свою рукожопість, бездарність, тупість, солдатськими життями.
Педофіли та агенти Кремля заполонили світ
