Європейський рівень життя, хороші доходи та гідна пенсія – про це мріють, мабуть, усі українці. Влада закидає народу, мовляв, «до цього і йдемо», та із таким твердження важко погодитись. Перечитавши уважно і з олівцем, маю кілька зауваг, які пропоную на загальний розгляд.
По перше, потрібно відновити соціальну справедливість у галузі пенсійного забезпечення громадян. Адже, ті, хто завів державу у глухий кут, мають пільги, привілеї та високий рівень соціального забезпечення. А ті українці, котрі працювали у полі, на заводі, в школах та лікарнях – існують на межі біологічного виживання.
По друге, у нас мають однакові пенсії ті, хто все життя працював і ті, хто мало або ніде не працював. Відтак, доцільним є запровадження механізму розрахунку пенсії залежно від заробітку за весь період стажу, щоб була найбільш об’єктивна картина трудового вкладу людини.
По третє, підвищувати пенсійний вік, можливо, й потрібно. Але не варто керуватися європейськими мірками та стандартами, а потрібно розробити власні, адже середня тривалість життя європейців значно перевищує тривалість життя українців
По четверте, варто впровадити перехід від солідарної до накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Саме цей метод нам потрібно переймати у закордонних колег.
І замість підсумку, по п’яте. Нам потрібно подолати таке ганебне явище як бідність. Шановні депутати, міністри та прем’єр разом із президентом – дбайте про народ, поки не пізно, поки народ не «посунув» вас і не почав дбати про себе сам.