Відома тернопільська поетеса і телеведуча ТТБ Наталя Лазука народилася 21 cічня 1978 р. у с. Ромашівці Чортківського району. Згодом разом із сім’єю переїхала у с. Ридодуби. Освіту здобувала в Косівській школі та на історичному факультеті Тернопільського державного педуніверситету імені В. Гнатюка. Свою трудову діяльність розпочала на обласному радіо, згодом – в газеті «Подільське слово». Із 2008 року – на обласному телебаченні (ТТБ). Нині — ведуча програм «Долі людські», «Ранок з ТТБ», «Абетка гурмана», пише “ТВ”
У 2002 році видала збірку поезії «Танець квітки».
Улентність думок, стриманість емоцій, асонансність рифми – узагальнені враження від творчості Наталі Лазуки. Аналізую вірші Наталі її ж образами.
«Влаштовуєш лови, та звіра в людині не зловиш…». Звір у людській подобі, звір у рясі праведника, звір у чоботах вождя – характерна особливість найщільнішої в часі нашої епохи.
В унісон цьому:
«Філософ нікого не вчив.
Шукав простоту серед зиску
І думав «світитися» чи
Сумління віддати в хімчистку».
Прискорення часу – це і полігон для перевтілень, і шанс для самореалізації,
і чистилище душ, допоки:
Думки усмоктав телевізор,
Половлені пір’ячка душ
Вимінює крамар на мізер»
Із набуттям писемності та інших цивілізаційних «здобутків» ми втратили здатність «зрити серцем». Але з милості Божої світотворення триває й досі
шляхом Його самореалізації через митців (художників, поетів, композиторів).
«Шукаєш причини, а мудрість – у ветхій скрині…».
Ця мудрість чи милість Божа і Наталю не обминає.
«Весілля солодке, як мед. І печальне.
І нічка трояндова ніжить. І липне
На пальцях маленьких живе і реальне
Дитятко, зачате, здається, у липні…».
7.07.2010
Зверніть увагу на дату, коли написаний вірш – сьоме липня. Вважається, що саме цей день (літнього сонцестояння) – найкращий час для зачаття. Коли я про це сказав, поетеса розповіла, що насправді цього не знала. Отже, її осінило натхненим чином. Можна бути певним, ангел її харизми – поряд. Яким чином ведичні знання проектуються на нашу свідомість, пробувала пояснити ще Є.Блаватська: «Таким чином, якими б вільними ми себе не рахували, ми мандруємо по житті повністю загіпнотизовані минулим, діючи наосліп під впливом того навіювання».
Пізнання – лише спокуса на шляху до примарної істини. Амбітна суєтність це шлях до горизонту, який віддаляється в міру наближення.
«У телеекрані звіра впізнала пащу». Так може сказати людина, яка критично сприймає дійсність і може відділити зерно від полови.
Автору збірки «Кохання @ весна. крапка.net» наразі не дає розкритися в повній мірі власний цензор. Таке враження, що це професійний комплекс «прямого ефіру», що змушує «триматися в рамках і «фільтрувати базар». Наталя потерпає від цього. У 52 ритмізованих формах використано іменники дощ – 10 раз, вітер – 9 раз, листя – 7, осінь – 6. Але й ті меланхолічні означення не творять образів, а скоріше виражають декларативну функцію мови. Разом з тим, «за завісою цього театру», відчувається напруга «Спокою»: «Душа і метелик прикуті шпильками до світу».
Але виривається вистраждане:
«Обніматимеш пристрасно, захват у горлі зав’язне…»
«І, упавши між листя, чекатиме ранок на тебе…»
Всевишній дає надію:
«Пересіяна ця самотність на вітрі
Відчуттям перемін і видінням себе».
«Тільки радісний Бог, всміхаючись, ліпить,
То тебе із зірок, то мене із ребра».
Я бачив цю жінку не по жіночому сильною.
Нехай Натхненник допоможе стати їй слабкою, бо саме такі натури спроможні народити із хаосу танцюючу зірку.